3.1.7. З н а ч е н н я п р и н ц и п у н е в і д в о р о т н о с т і в и к о н а н -н я п о к а р а н н я д л я е к з е к у т и в н о ї д і я л ь н о с т і.
У юридичній літературі звертається увага на те, що принцип невідворотності покарання є міжгалузевим принципом, який знаходить своє вираження в нормах кримінального, кримінально-процесуального і виправно-трудового (кримінально-виконавчого) права, Так, П.С.
Дагель виходив із того, що принцип невідворотності діє у всіх складових частинах кримінальної політики, а невідворотність саме покарання є його вираженням [242]1). Принцип невідворотності покарання відображає зв'язок між злочином і покаранням, із його допомогою просліджується наступність стадій кримінальної відповідальності. Невідворотність покарання - об'єктивно існуючий, повторюваний, істотний зв'язок етапів кримінальної відповідальності, що характеризує її поступальний розвиток. Відштовхуючись від послідовності етапів кримінальної відповідальності, П.А. Фефелов вважає, що вимогу невідворотності покарання необхідно розглядати як єдиний процес, який виражається в невідворотності кримінальної відповідальності в стадії попереднього розслідування, невідворотності визначення справедливого покарання, що відповідає тяжкості вчиненого злочину в стадії судового розгляду і реалізації покарання в стадії його виконання [212. - С. 39-40].Принцип невідворотності покарання у ВТП, на думку М.О. Стручкова, виявляється в тім, що кожне призначене судом покарання повинно бути належним чином виконане, поки не мине його термін чи воно не буде в законному порядку скасоване [97. - С. 86]. Як видається, при здійсненні правообмежень, властивих примусовим заходам, при реалізації кари принцип невідворотності покарання набуває певних відмітних рис, обумовлених екзекутивною діяльністю. Тому в КВП розглянутий принцип, що є похідним від відомого в кримінальному праві принципу невідворотності кримінальної відповідальності, повинний іменуватися принципом невідворотності виконання покарання. У зв'язку з цим І.В.
Шмаров вказав, що принцип невідворотності виконання покарання являє собою трансформований стосовно до особливостей кримінально-виконавчого права такий принцип кримінального права, як невідворотність відповідальності, тому що одна з форм реалізації останньої - застосування покарання. На думку І.В. Шмарова даний принцип виражається в невідворотності виконання покарання, призначеного судом, обов'язку засудженого перетерпіти кару, тобто позбавлення й обмеження прав, нести моральні страждання протягом терміну, визначеного вироком суду [15. - С. 21-22].Принцип невідворотності покарання, що визначає послідовність стадій кримінальної відповідальності і виступаючий у КВП уже як принцип невідворотності виконання покарання, установлює правила, за якими здійснюється кара, виконуючи роль механізму кримінально-виконавчої діяльності.
Принцип невідворотності виконання покарання не існує сам по собі, у "чистому" виді, оскільки виявляється через реальну екзекутивну діяльність. Принцип невідворотності виконання покарання невіддільний від екзекутивної діяльності, безпосередньо наявний у ній, визначаючи її істотні риси. Невідворотність виконання покарання є основою практичної доцільної діяльності адміністрації ОУВП.
Невідворотність виконання покарання є принципом винятково екзекутивної діяльності, а не як щось зовнішнє стосовно неї. Тому механізм екзекутивної діяльності приводиться в дію не за допомогою якогось зовнішнього до виконання покарання фактора - його вихідною засадою, спонукальною причиною виступає саме принцип невідворотності виконання покарання як вихідна засада кримінально-виконавчої діяльності, як об'єктивна необхідність доведення до логічного завершення зусиль правоохоронних органів по реалізації кримінальної відповідальності.
Отже, невідворотність виконання покарання не є чимось зовнішнім стосовно екзекутивної діяльності, тому що виступає безпосередньою вихідною засадою здійснення правообмежень, властивих покаранням, пронизуючи основний напрямок діяльності ОУВП, перебуваючи в ньому і виявляючись через кримінально-виконавчу діяльність.
Невідворотність виконання покарання відображає сутність виконання покарання. Зовні це виражається в тім, що принцип невідворотності виконання покарання і центральна категорія КВП «виконання покарання» є однопорядковими поняттями. Разом з тим, сутність виконання покарання відображається не тільки за допомогою принципу невідворотності виконання покарання, але і низкою інших принципів. З цього випливає, що "виконання покарання" ширше принципу невідворотності виконання покарання, тому "виконання покарання" і "невідворотність виконання покарання" поняття не тотожні, не ідентичні. Сфера екзекутивної діяльності ширше сфери дії принципу невідворотності виконання покарання. Принцип невідворотності виконання покарання діє в кожній окремій формі виконання покарання. Однак, при цьому принцип невідворотності виконання покарання глибше конкретного різновиду екзекутивної діяльності, оскільки виражає універсальну визначеність об'єктивних процесів виконання-відбування покарання, що виявляються в закономірності реалізації кари, стійкості і сталості зв'язку структурних елементів екзекутивної діяльності. Якщо поняття сутності виконання покарання характеризується взаємодією структурних елементів екзекутивної діяльності, то принцип невідворотності виконання покарання, виконуючи організуючу і спрямовуючу функції, містить у собі тенденцію реалізації кари, розвитку КВС, якісні і кількісні межі її стійкості. Принцип невідворотності виконання покарання дозволяє установити тимчасові рамки процесу виконання-відбування покарання, взаємозв'язок з іншими принципами організації і здійснення кримінально-виконавчої діяльності.Закріплений у нормах кримінально-виконавчого законодавства, принцип невідворотності виконання покарання буде обумовлювати характер розгортання процесів виконання-відбування покарань, їхній плин у строго визначеному напрямку екзекутивної діяльності, що визначено доволі чіткими розрахунками на досягнення результату у виді реалізації кари. Принцип невідворотності виконання покарання, що має знаходитися в основі кримінально-виконавчого законодавства, буде задавати процесу виконання-відбування покарання напрямок, що не допускає ніяких відступів від норми, а кримінально-виконавча діяльність, що ґрунтується на дотриманні даного принципу буде характеризуватися (на відміну від соціально-педагогічної діяльності) точністю, бути закономірною1), відрізнятися визначеністю здійснюваних у ній процесів і досяжністю результатів.
Коли ми говоримо, що якийсь процес чи подія має силу закону, ми маємо на увазі не тільки те, що ці процеси виражають істотні, необхідні, загальні, стійкі відносини предметів, але і те, що вони обумовлюють суворо визначений перебіг подій [30. - С. 82]. Принцип невідворотності виконання покарання відображає не тільки істотні, але і необхідні зв'язки між структурними елементами екзекутивної діяльності, обумовлюючи саме здійснення процесу виконання-відбування покарання. Невідворотність виконання покарання - це об'єктивна закономірність екзекутивної діяльності, у якій вона виявляється як необхідність. Невідворотність виконання покарання є вираження необхідності реалізації кари, що визначає характер розвитку кримінально-виконавчої діяльності. Отже, необхідність - невід'ємна риса принципу невідворотності виконання покарання. Необхідність принципу невідворотності виконання покарання полягає в тому, що якщо є умови, які служать сферою його прояву, то даний принцип неминуче реалізується.Невідворотність виконання покарання, будучи рівнодіючою екзекутивної діяльності, виступає законом цієї діяльності. Дане вихідне положення висувається теорією КВП, але реалізується воно в процесі практики виконання покарань. Тим самим глибина і вірогідність відображення в науці КВП невідворотності виконання покарання як об'єктивної вихідної засади екзекутивної діяльності залежить від практики виконання покарань. Спираючи на об'єктивно існуючу невідворотність виконання покарання, адміністрація ОУВП знаходить у самій кримінально-виконавчій діяльності джерела і сили для реалізації кари, тобто діє активно. Реалізація невідворотності виконання покарання залежить не тільки від наявності відповідних необхідних умов, але і від зусиль адміністрації ОУВП, що забезпечує перехід у процесі екзекутивної діяльності мети виконання покарання в дійсність, у процес виконання-відбування покарання.
Принцип невідворотності виконання покарання виражає той факт, що кримінально-виконавчій діяльності притаманна закономірність реалізації кари, відповідно до якої функціонує і розвивається КВС.
Виділення принципу невідворотності виконання покарання в КВП означає також і можливість його пізнання, що залежить як від ступеня розвитку кримінально-виконавчої діяльності, так і від застосування апарата логічного мислення. На основі пізнання суб'єктом кримінально-виконавчої діяльності невідворотності виконання покарання досягається передбачення результатів екзекутивної діяльності, здійснюється перетворення теорії КВП у практику виконання покарань. Таким чином, за допомогою пізнання невідворотності виконання покарання стає можливим використовувати це вихідне положення в науковому управлінні процесом виконання-відбування покарання, в організації КВС. В екзекутивній діяльності невідворотність виконання покарання виступає як організуючий принцип, що перетворює дійсність.Як уже було сказано, принцип невідворотності виконання покарання корениться в самій екзекутивній діяльності, знаходячи своє відображення у взаємозв'язку і взаємодії її структурних елементів. При цьому, варто особливо підкреслити, що невідворотність виконання покарання відображає необхідні, істотні, сталі, повторювані і необхідні зв'язки між структурними елементами екзекутивної діяльності.
Дія принципу невідворотності виконання покарання полягає в тім, що ОУВП виконують своє призначення: здійснюється процес виконання-відбування покарання; суб'єкт виконання покарання - адміністрація ОУВП виконує свої функції; суб'єкт відбування покарання зазнає обмежень своїх прав; задіяні правові і матеріальні засоби, необхідні для виконання-відбування покарання; у результаті доцільної екзекутивної діяльності кара, що є відплатою за вчинене засудженому за те, що він зробив, і являє собою цивілізовану міру справедливості, насправді виявляється реально досяжною.
У механізмі кримінально-виконавчої діяльності принцип невідворотності виконання покарання в першу чергу фіксує корінні властивості об'єкта екзекутивної діяльності - процеса виконання-відбування покарання. При цьому двоєдиність процесу виконання-відбування покарання дозволяє говорити не тільки про невідворотність виконання покарання, але і про невідворотність його відбування.
Невідворотність процесу виконання-відбування покарання означає, що адміністрація ОУВП, реалізуючи кару, здійснює активні дії по втіленню в дійсність правообмежень, властивих покаранню, а засуджений зобов'язаний перебувати в рамках цих правообмежень. Принцип невідворотності виконання-відбування покарання виявляється в тім, що, незважаючи на поведінку засуджених, вони зобов'язані будуть відбути відповідну частину правообмежень, що входять у зміст покарання, перш ніж можна буде порушувати питання про зміну умов відбування покарань. Принцип невідворотності виконання-відбування покарання є конкретизацією принципів законності, справедливості і гуманізму. Саме з позицій співвідношення принципу справедливості і принципу невідворотності відбування покарання С.І. Зельдов прийшов до висновку, що найбільш повне проведення в життя принципів соціальної справедливості в процесі реалізації кримінальної відповідальності припускає як справедливе призначення покарання, так і забезпечення невідворотності відбування призначеного покарання, оптимізацію співвідношення (і в законодавстві і на практиці) між призначенням покарання і підставами застосування різних видів звільнення від його реального відбування [243]1).Принципу невідворотності виконання покарання як і іншим принципам КВП повинна бути притаманна особлива незаперечність, стабільність. М.В. Цвік і Г.О. Борисов звернули увагу на те, що стосовно до принципів права неприпустимі передбачені типовими правовими нормами чи ненормативними розпорядженнями виключення з загального правила (призупинення дії звичайних законів в умовах надзвичайного стану; призначення покарання нижче нижчої межі, передбаченого відповідною статтею межі; надання спеціальним актом зворотної сили тій чи іншій нормі стосовно до конкретного випадку і т. ін.) [213. - С. 15].
Дія принципу невідворотності виконання покарання виявляється у виді тенденції, тобто цей принцип визначає основну лінію екзекутивної діяльності, не охоплюючи і не визначаючи можливі випадки і відхилення від закономірності реалізації кари. Усупереч можливим відступам від цієї вимоги кримінально-виконавчої діяльності невідворотність виконання покарання є законом виконання покарання. Тому, наприклад, введення в установах виконання покарань особливого режиму, зміна умов тримання засуджених чи навіть дострокове звільнення засуджених від відбування покарання (через хворобу, умовно-дострокове звільнення) - це усього лише індивідуальні відхилення, що не можуть похитнути ту міцну, стійку нормативну конструкцію, таку динамічну закономірність, як невідворотність виконання покарання, на основі якої розгортаються процеси виконання і відбування покарань. Усе це дає підстави стверджувати, що серед принципів КВП і принципів екзекутивної діяльності принцип невідворотності виконання покарання займає належне йому місце.
Принцип невідворотності виконання покарання конкретизує більш загальні за змістом принципи гуманізму, справедливості і законності, знаходячись з ними у взаємозв'язку загального й особливого. Саме на таке співвідношення однойменних кримінально-правових принципів звернув увагу і П.А. Фефелов, який вважає, що невідворотність покарання є загальною вимогою законності і що невідворотність покарання і гуманізм тісно зв'язані між собою [212. - С. 44,45].
Принцип невідворотності виконання покарання є особливою засадою правової регламентації власне екзекутивної діяльності, дозволяючи диференціювати такі, що входять в систему принципів КВП і доповнюють один одного, принципи поважання прав людини, гуманізму, справедливості і законності. Як "особливе" принцип невідворотності виконання покарання виступає сполучною ланкою між вказаними загальними принципами і принципами виконання окремих видів покарань.
При реалізації вимог кримінально-виконавчого законодавства в екзекутивній діяльності специфіка положень про необхідність поважання прав людини, здійсненні екзекутивної діяльності на засадах гуманізму, справедливості і законності визначається, доповнюється і розкривається саме за допомогою принципу невідворотності виконання покарання. Відображаючи глибинні закономірності реалізації кари і структуру кримінально-виконавчої діяльності, принцип невідворотності виконання покарання наповняє принципи гуманізму, поважання прав людини, справедливості і законності специфічним екзекутивним змістом, розкриваючи їхню внутрішню єдність і тим самим конкретизуючи їх. Виявляючись і конкретизуючись через принцип невідворотності виконання покарань, загальні принципи екзекутивної діяльності здобувають риси, властиві тільки для даного напрямку діяльності ОУВП. Це значить, що за допомогою вимоги невідворотності виконання покарання принципи поважання прав людини, гуманізму, справедливості і законності наділяються відмітними рисами, які дозволяють провести розмежування між цими принципами й однойменними їм принципами інших видів державної діяльності.
Як видається, принцип невідворотності виконання покарання не тільки дає можливість розчленувати систему загальних принципів, наділивши кожного з них індивідуальністю, але і як "особливе" має багато подібних моментів із загальними принципами КВП, одночасно доповнюючи і конкретизуючи їх. Реалізуючись у структурі кримінально-виконавчої діяльності, принцип невідворотності виконання покарання може виконувати своє функціональне призначення лише у взаємозв'язку з іншими вимогами, вихідними засадами екзекутивної діяльності. При цьому принципи, як справедливо відзначає В.С. Зеленецький, не тільки взаємозалежні, але і взаємообумовлюють один одного. Порушення одного з них тягне порушення іншого, що в кінцевому рахунку викликає деформацію всієї системи принципів [224. - С. 65]. Саме загальне, те, що об'єднує певні вихідні положення в систему принципів КВП, дозволяє відбити сутність екзекутивної діяльності. Разом з тим і закріплення в нормах кримінально-виконавчого законодавства принципу невідворотності виконання покарання буде мати важливе значення для відображення в ньому сутності екзекутивної діяльності. Невідворотність виконання покарання належить до сутнісних визначень екзекутивної діяльності.
У теорії КВП принцип невідворотності виконання покарання, з одного боку, відображає закономірне, необхідне й істотне в екзекутивній діяльності, а з іншого, є рушійною силою практики виконання покарань, а також фактором, що визначає правові засоби регулювання діяльності ОУВП.
Невідворотність виконання покарання - одне з найбільш усеосяжних, найбільш широких понять кримінально-виконавчої діяльності. Принцип невідворотності виконання покарання в нормах кримінально-виконавчого законодавства повинний виступати як один з найважливіших характерних ознак КВК, оскільки кримінально-виконавче законодавство покликане відображати стійкі, повторювані зв'язки між структурними елементами кримінально-виконавчої діяльності, що у безлічі проявів і складають сутність виконання покарання.
Принцип невідворотності виконання покарання знайде своє відображення в КВП і кримінально-виконавчому законодавстві, виявляючись в тім, що ці нормативно-правові системи повинні будуть підкорятися закономірностям реалізації кари. Принцип невідворотності виконання покарання є перекладом на мову нормативних вимог об'єктивної закономірності реалізації кари, що виражає діалектику переходів об'єктивного і суб'єктивного. Іншими словами, принцип невідворотності виконання покарання в кримінально-виконавчому законодавстві, виражаючи суперечливу сутність кримінально-виконавчої діяльності, з необхідністю повинний вказувати на обов'язковість здійснення процесу виконання-відбування покарання і настання певних результатів у виді реалізації кари, що повинно бути урегульовано законом. Отже, принцип невідворотності виконання покарання є тим принципом, що підкреслює особливості екзекутивної діяльності, відображаючи її доцільний характер.
Підводячи підсумок даному розділу, варто звернути увагу на те, що теорія КВП повинна виконувати функцію абстрагування з практики виконання покарань загальних вихідних положень, які відображають об'єктивно існуючу дійсність реалізації кари. Принципи екзекутивної діяльності є теоретичним узагальненням тих основних вимог, яким повинне відповідати здійснення правообмежень, властивих покаранням. Принципи кримінально-виконавчої діяльності, відображаючи сутність і основну спрямованість діяльності ОУВП, визначають вектор практичних дій адміністрації в процесі виконання покарань, є центром організації КВС.
Принципи КВП не тільки є формою відображення такого різновиду об'єктивної дійсності, як процес виконання-відбування покарання, але і несуть у собі потенціал реалізації кари в діяльності ОУВП. Сформульовані наукою КВП вихідні засади екзекутивної діяльності адекватно відображають наявні на даний момент уявлення про здійснення кримінально-виконавчої діяльності. Принципи, що є основними засадами теорії КВП виникають як результат аналізу практики виконання покарань, як узагальнення емпіричних фактів, що відображають закономірності реалізації кари, як логічне вираження її пізнання. Принципи, будучи сполучною ланкою між теорією і практикою виконання покарання, дозволяють об'єднати компоненти теорії КВП у єдине ціле. Інакше кажучи, принципи КВП покликані внести однаковість у сукупність юридичних норм, що регулюють діяльність ОУВП, об'єднати формально-обов'язкові правила діяльності адміністрації і поведінки засуджених у єдине і чітко розчленоване ціле, упорядковуючи процес виконання-відбування покарання і цементуючи структурні елементи екзекутивної діяльності. Виступаючи регулятором кримінально-виконавчої діяльності принципи, вироблені наукою КВП, не тільки вказують шлях формування кримінально-виконавчого законодавства, але і задають йому екзекутивну спрямованість, забезпечують єдність і стабільність нормотворчості і правозастосовчої практики.
Система принципів КВП повинна знаходитися в основі конструювання КВК і визначати кримінально-виконавчу діяльність. При цьому елементом надійності законодавчої конструкції, є властивість єдності, цілісності і незмінності засад, що лежать в основі екзекутивної діяльності, незалежно від зміни параметрів КВС. Система принципів кримінально-виконавчої діяльності повинна будуватися на вимозі інваріантості, що дає цій системі здатність виконувати регулятивні й евристичні функції. Інваріантість принципів кримінально-виконавчої діяльності відображає незмінність здійснення процесу виконання-відбування покарання як об'єкта екзекутивної діяльності, незважаючи на різні форми реалізації кари. На основі принципу інваріантості як способу систематизації в КВП виявилося можливим виділити такі основні вимоги до екзекутивної діяльності, що характеризують внутрішні закономірності і типові якості виконання покарання, відображаючи його сутність. Таким чином, характеризуючи саму сутність реалізації кари. сформульовані вище принципи справедливості, поважання прав людини, гуманізму, законності і невідворотності виконання покарань виражають найбільш типове, закономірне, те, що знаходиться в основі різних форм виконання покарань.