2.3.1. С т р у к т у р н о – ф у н к ц і о н а л ь н а х а р а к т е р и с т и к а д і я л ь н о с т і п о в и к о н а н н ю п о к а р а н ь.

Звертання до спеціального і поглибленого аналізу діяльності з виконання покарань обумовлено тим, що, як це не дивно, даний «вихідний пункт» КВП у теорії ВТП так і не був скільки-небудь докладно розроблений.

Теоретичне пізнання діяльності з виконання покарань дозволяє розкрити її специфічні закономірності, структуру, зв'язки компонентів, що характеризуються об'єктивною якісною специфікою, визначити предмет КВП як напрямок, сторону діяльності ОУВП, властивості якої виділені в практиці застосування покарань. Видається, що на теоретичному рівні вивчення діяльності з виконання покарань полягає в розробці власне концепції виконання покарання, тобто уявлення про сутність такого феномена, як виконання покарання. Обумовлено це тим, що поняття «виконання покарання» у літературі дотепер, як правило, розкривається на рівні інтуїтивного, тобто загальнозрозумілого сприйняття («реалізація кари», «застосування комплексу обмежень прав і свобод засудженого», «заподіяння позбавлень і страждань» і т.ін.), а не дійсно вагомого наукового пояснення, в основі якого лежить системний підхід як спеціальний метод наукового дослідження, що дозволяє розглядати «виконання покарання» як складну, внутрішньо детерміновану єдність, що інтегрує пізнавальні можливості складових його елементів, як високоорганізовану і динамічну систему, як цільне, відносно самостійне правове явище, як різновид юридичної діяльності, компоненти якої не тільки функціонально взаємодіють, але й органічно з'єднані між собою за допомогою розгалуженої мережі генетичних і структурних, горизонтальних і вертикальних, координаційних і субординаційних, просторових і тимчасових, управлінських і інших зв'язків і відносин [136.

Слід зазначити, що в даній роботі спроба пояснення¹⁾ діяльності з виконання покарань - це не прагнення вичерпати в одному визначенні всю розмаїтість такого складного феномена, як діяльність ОУВП, а один з вихідних і необхідних етапів теоретичного відтворення процесів виконання-відбування покарань, як об'єкта цілісного, самодостатнього утворення - системи діяльності ОУВП, КВС.

Як уже було показано, визначення поняття «виконання покарання» виступає в КВП не кінцевим підсумкової продуктом, а вихідною цілеспрямованою установкою. Разом з тим, це не означає, що визначення «виконання покарання», зафіксовано як необхідну передумову, що відображає сутність виконання покарання, яка буде незмінною у своїй визначеності в ході розвитку знання про об'єкт екзекутивної діяльності ОУВП. Поглиблення в сутність об'єкта, виявлення внутрішніх закономірних зв'язків у структурі об'єкта дозволяє уточнювати, конкретизувати, розвивати наукове визначення аж до теорії [4. - С. 16].

У період становлення КВП визначення поняття «виконання покарання» є необхідним вихідним пунктом, що дозволяє зафіксувати відправні визначення сутності діяльності ОУВП, сформулювати керівні установки, які дають можливість вибрати відповідну площину бачення об'єкта діяльності ОУВП, що відображає діяльність з виконання покарань як цілісне явище, що розвивається, систему.

У одному з попередніх підрозділів вже було висловлене судження, що системний підхід до діяльності ОУВП дозволяє не тільки виділити «виконання покарання» як субстанцію цієї діяльності, але й усвідомити, що сутність виконання покарання - це внутрішні, загальні і необхідні зв'язки, які визначають цілісність і єдність усіх компонентів діяльності ОУВП. При цьому аналіз діяльності з виконання покарань, з одного боку, повинний відображати структуру, елементи діяльності як цілого, а, з іншого боку, у синтезі повинний спиратися на пошук внутрішніх розходжень, іманентно властивих субстанції, - виконанню покарань, як першооснові діяльності ОУВП, як єдиного цілого у взаємному зв'язку його компонентів.

Поняття «виконання покарання» не тільки дозволяє визначити склад елементів діяльності з реалізації властивих покаранню правообмежень, але і спаює компоненти цієї діяльності, виступаючи сполучною ланкою між ними. У системі логіко-гносеологічних методів дослідження природи реалізації властивих покаранню правообмежень (екзекутивної діяльності ОУВП) категорія «виконання покарання» відіграє особливу роль, оскільки методологічно орієнтує і зв'язує в ціле аналіз двох полюсів діяльності ОУВП - виконання і відбування покарання. Категорія «виконання покарання», що розуміється як діяльність адміністрації ОУВП, розкривається через систему інших супідрядних і взаємозалежних між собою понять, що дозволяють мати цільне уявлення про її природу, структуру, зміст, місце КВС у правовій системі суспільства. Ця діяльність, так само як і відбування покарання засудженим, являє собою предмет правового регулювання, що здійснюється за допомогою встановлення в законі порядку й умов виконання (відбування) покарання, прав і обов'язків сторін суспільних відносин, що виникають у процесі виконання (відбування) покарання [97. - С. 48].

Виконання покарання, як об'єкт діяльності ОУВП, знаходиться в рамках кримінально-виконавчих правовідносин, у яких існує реальна можливість безпосередньої спрямованості і безпосереднього впливу на покарання, як на об'єкт суб'єктивних прав і юридичних обов'язків цієї правовідносини в процесі розгортання і реалізації останньої.

У КВП необхідна розробка власне філософських питань виконання покарання, дослідження на філософській основі спеціальних проблем методології КВП як конкретної науки, а це вимагає проникнення теоретичної думки в усередину процесів виконання і відбування покарання, адже сутність будь-якого досліджуваного об'єкта може бути повною мірою розкрита лише за умови адекватного теоретичного відтворення його структури і відображення істотних моментів цієї структури в самім визначенні [99. - С. 32]. От чому видається, що об'єктивне наукове дослідження виконання покарань цілком можливе за допомогою структурно-функціонального аналізу діяльності ОУВП, тому що на основі категорії «діяльність» можна розкрити не тільки структуру, але і процес виконання покарання.

Варто ще раз особливо підкреслити, що відправне положення дослідження в КВП саме «діяльності з виконання покарань» міститься в пункті 14 статті 92 Конституції України, де сказано, що винятково законами України визначаються організація і діяльність (А.С. - підкреслено мною) ОУВП. Як видається, заданий Конституцією України діяльнісний підхід не просто дає бачення реальності в нових кордонах КВС, але і вказує джерело її відповідності закону, розвитку, зміни й удосконалювання, причому джерело, що осягається розумом, у якому відсутнє прагнення навмисно ввести кого-небудь в оману. Треба сказати, що й у період, який передував науці КВП, здоровий глузд підказував деяким авторам використовувати категорію «діяльність» для удосконалювання понятійного апарата ВТП. Так, Г.О. Радов вважав, що вихідне поняття «діяльність» дозволяє сформулювати поняття нагляду цілком доступно і гранично ясно [167]¹⁾.

Внесення в науку КВП категорії «діяльність» має воістину ключове значення для вирішення такої основної проблеми, як проблема виконання і відбування покарання. Введення в КВП категорії «діяльність» дозволяє визначитися з предметом правового дослідження, веде до демістифікації основної концепції ВТП, яка припускає можливість виправлення і перевиховання всіх засуджених.

Примітно, що в преамбулі Закону Російської Федерації від 21 липня 1993 р.

У цьому зв'язку звертає на себе увагу й той факт, що відповідно до резолюції міжнародного симпозіуму «У пошуках альтернатив тюремному покаранню», який відбувся в січні 1997 р. у Києві, у перспективі юридичною базою діяльності ОУВП повинний стати Закон про пенітенціарну діяльність [84.- С. 137] (А.С. - підкреслено мною).

Про те, яке значення приділене власне діяльності, як сутнісної визначеності способу керування КВС, дуже красномовно свідчить Положення про державний департамент України з питань виконання покарань, де сказано: «Департамент у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, даним Положенням»; «визначає основні напрямки діяльності органів та установ виконання покарань по захисту прав і свобод людини в умовах відбування кримінального покарання», «аналізує результати діяльності органів та установ виконання покарань», «видає у встановленому порядку журнали, бюлетені, збірники нормативно-правових актів і інші матеріали з питань діяльності установ кримінально-виконавчої системи» (А.С. - підкреслено мною) [168]¹⁾.

Усвідомлюючи значимість у КВП категорії «діяльність», О.І. Зубков також прийшов до висновку, щоб кадри для КВС готувалися саме за фахом «кримінально-виконавча діяльність» чи виправно-трудова діяльність. Але в будь-якому випадку «діяльність» і тільки «діяльність» (А.С. - підкреслено мною) [169]²⁾.

На мій погляд, системно-структурний, діяльнісний підхід, що складається у КВП, дозволяє переосмислити зв'язок між способом пізнання і сутністю діяльності ОУВП, створити цілісне наукове знання про діяльність з виконання покарань, що відображає нові вихідні положення, які характеризуються специфічними уявленнями, пояснення яких відбувається на базі особливих експериментальних і теоретичних засобів, адже наука - це система понять про явища і закони зовнішнього світу чи духовної діяльності людей, що дає можливість передбачення і перетворення дійсності в інтересах суспільства, історично сформована форма людської діяльності, «духовного виробництва», що має своїм змістом і результатом цілеспрямовано зібрані факти, вироблені гіпотези і теорії з законами, що знаходяться в їхній основі, прийоми і методи дослідження [16.

Претендуючи на високоорганізованість і високоспеціалізованість, наука КВП повинна дати об'єктивні знання про екзекутивну діяльність ОУВП, дозволяючи осягти сутність виконання покарань. Усвідомлення цього закріплюється у формі знань як уявного (понятійного, концептуального, інтелектуального) моделювання дійсності [170]¹⁾.

Значення використання категорії «діяльність» стосовно до КВП у тім, що вона задає деяке предметно єдине бачення проблем виконання покарань. Дана категорія є необхідною передумовою, засобом залучення всього багатства різноманітних, конкретних, складних у собі понять, здатних розкрити сутність виконання покарання.

Структурно-функціональний аналіз діяльності з виконання покарань припускає наявність певного уявлення про природу, сутність виконання покарання, його відмітні риси і ознаки. Концепція «виконання покарання», що виражає сутність екзекутивної діяльності ОУВП, виступає як об'єкт теоретичного дослідження. Істотні риси виконання покарань при цьому абстрагуються,з одного боку, на основі узагальнення матеріалів практики, дослідження діяльності ОУВП на основі новітнього стану конкретно-наукового знання про процеси виконання-відбування покарання, що утворить емпіричний базис концепції виконання покарання, але, з іншого боку, пізнання діяльності ОУВП будується на основі вибору системи філософських передумов, що дозволяють інтерпретувати, роз'яснити зміст екзекутивної діяльності ОУВП. А оскільки мислення не може мати окремо і незалежно від свого тим чи іншим способом мислимого змісту, філософські категорії функціонують у науковому мисленні не обособлено від конкретного наукового змісту, тобто не у своєму абстрактному виді, а органічно вплітаючись у нього, втрачаючи свій абстрактний вид. Філософські положення і категорії, трансформуючись, стають логічними елементами понять і принципів даної конкретної науки [24. - С. 195].

Поняття «діяльність по виконанню покарань» у даному підрозділі розглядається як вихідна методологічна основа всієї теоретичний конструкції. Обумовлено це тим, що філософська категорія «діяльність»¹⁾, яка виконує в гуманітарному пізнанні центральну, ключову загальнометодологічну роль, дозволяє охарактеризувати і таке основне, фундаментальне поняття КВП, як «виконання покарання», оскільки поняття діяльності здатне виконати значну конструктивну роботу. Але досвід конкретних наук показує, що ця робота не відбувається автоматично, що вона не продетермінована поняттям діяльності як таким. Навпаки, це поняття виконує реальні, а не ілюзорні конструктивні функції лише в тому ступені, у якому воно одержує предметну інтерпретацію в тій чи іншій галузі знання [11. - С. 266].

Будь-яка наука проходить два основних етапи свого розвитку: допредметний і предметний [14. - С. 78]. Видається, що в нинішній, поки що допредметний період, який передує кримінально-виконавчому праву, тобто поки ще на першому етапі розробки концепції виконання покарань, цілком закономірним і необхідним є прагнення до вироблення адекватного визначення субстанції діяльності ОУВП, що усебічно відображає поняття виконання покарання. У період становлення науки КВП не менш закономірним є розвиток вихідного визначення, що виражає сутність діяльності ОУВП, у розгорнуту концепцію як усебічну систему визначень, у яких істотні елементи екзекутивної діяльності ОУВП не тільки координовані, але і субординовані, що дозволяє відобразити діяльність з реалізації кари як деяке ціле, що розвивається.

Виробленням наукою КВП уявлення про діяльність з реалізації властивих покаранню правообмежень, завершується не дослідження природи виконання покарання, а лише є певним циклом дослідження в теорії КВП. Разом з тим, треба звернути увагу на те, що поняття діяльності само по собі щодо виконання покарань має, усе-таки, допоміжне значення. Але, з іншого боку, виконання покарання, що розуміється як діяльність, зовсім необхідне для конкретизації, розгортання теорії КВП. У зв'язку з цим заслуговує самої високої оцінки дослідження В.І. Селіверстова, який, відмежовуючи за рядом ознак виконання вироку від виконання покарання, підкреслив, що виконання всіх покарань, у тому числі і так званих «одномоментних», - це діяльність; що існує і стадія виконання покарань, не зв'язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених, котра має самостійне значення, носить далеко не разовий характер, а найчастіше являє собою тривалий процес [135. - С. 48-54].

Вище вже зверталася увага на те, що поняття «виконання покарання», як субстанція діяльності ОУВП, фіксує її єдність, самототожню єдність із діяльністю по виконанню покарань, здійснюваною адміністрацією ОУВП. Поряд з цим, процес виконання покарання є елементом діяльності по виконанню покарань, тому проведений структурно-функціональний аналіз діяльності ОУВП є тією необхідною процедурою, що дозволяє розкрити її внутрішні розходження і зв'язки компонентів. На з'ясування сутності і змісту виконання покарання спрямоване розгортання теорії КВП, що вимагає уведення все нових специфікацій, характеристики особливостей виконання тих чи інших покарань. Застосовуваний при цьому системний підхід і його складова - структурно-функціональний аналіз як методологічний принцип є методом побудови теорії виконання покарання, способом руху до адекватного відображення наукою КВП діяльності ОУВП як об'єктивної реальності. Структурно-функціональний аналіз діяльності ОУВП самою своєю природою зв'язаний із практичною діяльністю з виконання покарань.

Якщо теорія виконання покарання в кінцевому підсумку є результатом процесу пізнання діяльності ОУВП, то застосовуваний наукою метод структурно-функціонального аналізу цієї діяльності виступає способом досягнення сукупності узагальнених положень, що утворять КВП.

Кримінально-виконавча система є поліструктурою, тому що складається з багатьох, як би накладених одна на одну структур, кожна з який знаходиться в ієрархічних відносинах одна з одною: КВС - діяльність ОУВП - діяльність з виконання покарань. Разом з тим, звертає на себе увагу те, що діяльність ОУВП є неоднорідною поліструктурою, що поєднує декілька різноспрямованих процесів, які протікають іноді в різному темпі (наприклад, діяльність з виконання покарання і соціально-педагогічна діяльність). Тому при характеристиці багатошарової, поліструктурної діяльності ОУВП навряд чи варто говорити про діяльність загалом, збірне значення цього поняття. З іншого боку, з огляду на сформовану практику, необхідно виходити з того, що в її сьогоднішньому виді КВС у її дійсній конкретності - це аж ніяк не тільки діяльність з виконання покарань, оскільки, наприклад, в установах виконання покарань здійснюються особливі види діяльності, у яких суб'єкти й учасники переслідують свої цілі, виконують різні дії, організують специфічні процеси діяльності, домагаються різних результатів.

Одиницями макроструктури діяльності ОУВП є окремі (особливі) види діяльностей, детерміновані за критерієм спрямованості на перетворення відповідних об'єктів.

Структурно-функціональний аналіз діяльності ОУВП дозволяє підійти до неї в пізнанні як до процесів, що є різноманітними, розчленованими, які розвиваються і разом з тим їм властива певна внутрішня єдність і цілісність. При цьому в рамках різних за спрямованістю діяльностей можна виділити кілька процесів: у діяльності адміністрації ОУВП - це процес виконання покарань, у соціально-педагогічній діяльності, здійснюваної персоналом установ виконання покарань, - це процес виправлення засуджених, при залученні засуджених до праці - це трудові процеси і т.ін. В основу виділення подібних процесів береться мета діяльності.

А.Н. Леонтьєв прийшов до висновку, що окремі конкретні види діяльності можна розрізняти між собою за якою завгодно ознакою: за їхньою формою, за способами їхнього здійснення, за спрямованістю, за їх тимчасовою і просторовою характеристикою. Однак головне, що відрізняє одну діяльність від іншої, складається в розходженні їхніх предметів. Адже саме предмет діяльності і надає їй певну спрямованість [171]¹⁾. Таким чином, основною характеристикою, що констатує діяльність ОУВП, є її предметність. Якщо в понятті «діяльність ВТУ» поняття її предмета містилося імпліцитно, то в категорії «діяльність ОУВП» явно відкривається предмет діяльності, що розуміється як «виконання покарання». У науковому дослідженні «виконання покарання» - це термін-інсайт, що дозволяє осягти сутність досліджуваної проблеми, відбити цілісну структуру діяльності з виконання покарань.

Оскільки діяльність існуючих нині ВТУ поліфункціональна, різноманітна за своєю спрямованістю¹⁾, то, як вірно відзначив В.І. Селіверстов, це установа, що з одного боку реалізує державний примус (покарання) і входить в систему правоохоронних органів, з іншого боку здійснює соціально-педагогічний вплив на засуджених, із третього - забезпечує необхідний життєвий рівень засуджених у місцях позбавлення волі, з четвертого - виконує різні виробничі функції, з п'ятого – забезпечує проходження військової служби співробітниками персоналу. Тому виправно-трудова установа являє собою і правоохоронний орган, і соціально-педагогічну установу, і житловий мікрорайон із розгалуженою інфраструктурою, і промислове або сільськогосподарське підприємство і військову частину [15. - С. 198]. Отже, у діяльності ВТУ переплітаються не тільки правові, але і педагогічні, і психологічні, і економічні тенденції, тобто вирішуються питання, що виходять за межі вчення про покарання, часом поза межами виправно-трудового (кримінально-виконавчого) законодавства. А оскільки коло діяльності ВТУ в Україні (чи ж виправних установ у Росії) досить велике, то як всяка емпірично дана реальність діяльність ОУВП може вивчатися різними науковими дисциплінами: ВТП (на зміну якому приходить КВП), виправно-трудовою педагогікою, виправно-трудовою психологією, організацією праці засуджених до позбавлення волі, економікою виправно-трудових установ, адміністративним правом, військовою справою, теорією управління і т.ін. Підходячи до діяльності ОУВП у всій її складності з своєї особливої точки зору, кожна методологічно відособлена дисципліна (КВП, ВТП, виправно-трудова психологія, виправно-трудова педагогіка і т.д.), природно, виділяє в ній саме той бік, що важливий для неї, і саме цій стороні віддає перевагу, оголошує її істотною, що є складовою шуканої сутності. Вивчення діяльності ВТУ в різних проекціях, дослідження різними галузями наук лише певного зрізу діяльності ВТУ в ряді випадків приводило до того, що розглянута площина діяльності ВТУ, як правило, мало сполучалася з іншими. У зв'язку з цим, наприклад, В. Дружинін вважає, що лише теорія управління є тією самою навчальною дисципліною, що зможе об'єднати всі сорок спеціальностей КВС [167. - С. 28]. І хоча дане судження спрямоване на абсолютну значимість стверджуваного, проте, приходиться сумніватися в тім, що на підставі теорії управління суб'єкти пізнання всіх аспектів діяльності ОУВП зможуть уловити загальну характеристику і призначення КВС.

Якщо діяльність ОУВП розглядати в широкому сенсі з урахуванням її багатофункціональності, то може вийти кілька визначень діяльності, але в цьому випадку жодне з подібних визначень не зможе і не повинне претендувати на винятковість. Усі вони разом і тільки спільно можуть претендувати на вичерпне збагнення сутності універсальної діяльності ОУВП.

Звертаючи увагу на поліфункціональність діяльності Е.Г. Юдін виділив щонайменше п'ять функцій поняття діяльності: 1) як пояснювальний принцип; 2) як предмет наукового вивчення; 3) як предмет управління; 4) як предмет проектування; 5) як цінність [11. - С. 272]. Як видається, такий підхід можливий і при розгляді діяльності з виконання покарань, оскільки, по-перше, поняття діяльності з виконання покарань також необхідно охарактеризувати, даючи їй пояснення як деякому аспекту соціальної реальності, для чого необхідно оперувати соціально-філософським поняттям діяльності; по-друге, універсального пояснення діяльності з філолофсько-методологічних позицій недостатньо, щоб розкрити особливості діяльності з виконання покарань. Отже, діяльність з виконання покарань як предмет об'єктивного наукового вивчення можливо досліджувати, розчленувавши її на структурні елементи, щоб відтворити її в теоретичній картині КВП відповідно до методологічних принципів даної науки, з огляду на специфіку її завдань, предмета і сукупності основних понять і концепцій. У цьому випадку поняття кримінально-виконавчої діяльності не буде збігатися із соціально-філософським поняттям діяльності ні за обсягом, ні за змістом. Дозволяючи пояснити реалізацію кари, тобто механізм виконання покарання, таке поняття діяльності вже буде не загальним, а спеціалізованим для КВП; по-третє, діяльність ОУВП, що розуміється як предмет управління, повинна вивчатися з позицій організації діяльності з виконання покарань у КВС, із відповідними їй законами функціонування, розвитку й удосконалювання на основі сукупності зафіксованих принципів; по-четверте, як предмет проектування, діяльність ОУВП можна планувати при виявленні засобів, способів і умов оптимальної реалізації різних за спрямованістю видів діяльності; по-п'яте, діяльність ОУВП необхідно співвідносити із соціальними цінностями, розглянути діяльність із виконання покарань у різних країнах, у різних соціально-економічних системах, у різних системах культури.

Діяльність ОУВП, що поєднує у собі різні види в залежності від об'єкта діяльності, за спрямованістю діяльності, являє собою досить складну конструкцію. Як ціле, діяльність ОУВП не може бути зведена лише до елементів, що складають її види, оскільки важливі не просто види діяльності ОУВП самі по собі, а більш значимими є їхні зв'язки: взаємозумовленість, взаємопроникнення, субординація різних видів діяльності ОУВП.

Кожна з наукових дисциплін, що вивчають відповідний напрямок діяльності ОУВП, на порядок нижче комплексного їхнього дослідження, яке здатне дати сукупне і конкретне уявлення про діяльність ОУВП як загальне, замість відомостей про неї, як про розчленовані (абстрактні) характеристики різних напрямків діяльності ОУВП. Таким чином, вивчення діяльності ОУВП може носити комплексний характер: здійснюватися в різних «зрізах» (історичному, з позицій виправної педагогіки, виправної психології і т.д.) і на різних рівнях (тобто емпіричному і теоретичному, у кожнім із яких можна виділити і свої «пласти» аналізу). Разом з тим, комплексне дослідження припускає виділення головного, визначального підходу (концепції) - субстанції, що відображає сутність, вихідні засади діяльності ОУВП.

У ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ТА УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ ЦЕНТРАЛЬНОЮ ЛАНКОЮ, ОСНОВНИМ ВИДОМ ДІЯЛЬНОСТІ Є ДІЯЛЬНІСТЬ ПО ВИКОНАННЮ ПОКАРАННЯ.

Як вид діяльності ОУВП діяльність адміністрації по виконанню покарань може існувати не інакше як у складі діяльності КВС. У зв'язку з цим діяльності по виконанню покарань притаманна ознака елементарності. Критерій елементарності полягає не в простоті, а в тім, що дане утворення не може існувати самостійно, тобто не бути елементом відповідної системи [14. - С.17]. Наділяючи діяльність по виконанню покарання ознакою елементарності, я хочу показати, що вона не тільки є більш простою, чіткою, ясною, реальною в порівнянні, наприклад, із соціально-педагогічною діяльністю, як одним з видів діяльності ОУВП, але підкреслюю, що елементарне виконання покарання - це основний вид діяльності ОУВП¹⁾.

Субординація різних видів діяльності ОУВП виявляється в системі підпорядкування, впливу, що постійно здійснюється діяльністю з виконання покарання як центральною частиною на функціональний стан периферійних видів діяльності ОУВП.

Ексклюзивне правопізнання діяльності ОУВП саме як діяльності по виконанню покарань знаходиться до інших видів пізнання діяльності, здійснюваної, наприклад, у місцях позбавлення волі, у трохи іншій, несхожій площині. Виконання покарання як предмет діяльності ОУВП виступає подвійно: первинно - у своєму незалежному існуванні, як організуючий, підпорядковуючий собі і перетворюючий діяльність адміністрації ОУВП як суб'єкта виконання покарань; удруге - у теоретичній діяльності - уже як образ предмета діяльності ОУВП, як продукт психічного відображення його властивості, що здійснюється в результаті пізнання діяльності ОУВП суб'єктом теоретичної діяльності й інакше здійснюватися не може.

Діяльність ОУВП є складною і багатобічною, їй притаманна ціла низка окремих сторін і форм. Кожна з цих сторін входить у сутність того, що йменується діяльністю ОУВП, але кожна з них є за своєю сутністю чимось до такого ступеня своєрідним, що припускає і вимагає особливого, поряд з іншими, спеціального визначення і розгляду. Якщо загальне вивчення діяльності ОУВП опускає хоча б одну з цих сторін, то воно не повне; якщо вивчення однієї з них свідомо чи несвідомо зливається з іншою, то виникає небезпека методологічних змішань, що можуть іноді прямо знецінити все дослідження (чим нерідко «грішили», дослідження в галузі ВТП). Видається, що дослідження педагогічної діяльності, здійснюваної в ОУВП, не дає відповіді на питання, що виникають і постають перед правопізнанням діяльності зі здійснення правообмежень, властивих покаранням. Як уже було вище показано, КВП не терпить перенесення і постановки педагогічних концепцій у своїй сфері. КВП і виправно-трудова педагогіка, як видається, є взаємно індиферентними в методологічному відношенні.

Поява такої науки як КВП викликана необхідністю більш детального і глибокого вивчення саме діяльності з виконання покарань, що є квінтесенцією діяльності ОУВП, її самим головним, найбільш важливим, істотним напрямком. Тому, безсумнівно, що для КВП, яке тільки зароджується, із усього різноманіття названих вище напрямків діяльності ОУВП першорядного значення набуває створення відповідних правових норм, які б вирішували специфічні питання правового регулювання правоохоронної діяльності з виконання покарань. Реалізація кари, тобто виконання покарання, що утворить особливу функцію діяльності спеціально для цього створених ОУВП, а також відбування покарань засудженими, є предметом правового регулювання КВП. Інакше кажучи, КВП покликано регулювати правовий аспект діяльності ОУВП, а також права й обов'язку суб'єктів процесів виконання-відбування покарань. Що ж стосується здійснення соціально-педагогічного впливу на засуджених, організації праці позбавлені волі, створення відповідної структури в житловій зоні ВТУ, виконання своїх службових обов'язків працівниками Головного управління виконання покарань Міністерства юстиції Російської Федерації або Державного департаменту України з питань виконання покарань, то ці види діяльності знаходяться в іншій площині чим виконання покарань, а питання, розв'язувані при їхньому здійсненні, відносяться до компетенції педагогів, психологів, економістів, інженерів, агрономів, офіцерів і прапорщиків внутрішньої служби, тобто знаходяться поза сферою правового регулювання кримінально-виконавчого законодавства. Тому, коли в КВП мова йде про діяльність ОУВП, то само собою насамперед мається на увазі діяльність цих установ винятково як правоохоронних органів, тобто діяльність по виконанню покарань, по реалізації кари.

Діяльність по виконанню покарань, поставлена в центр діяльності ОУВП, що розуміється в статті 92 Конституції України як універсум, відразу і різко змінює в КВП (у порівнянні з ВТП) точку відліку і всю тканину міркування: первинним, вихідним стає не сам по собі вирок суду, що є підставою відбування кримінального покарання і застосування до засуджених заходів виправно-трудового впливу, як це сказано в статті 4 ВТК України, а процес виконання-відбування покарання, що дозволяє значно розширити мислимі рубежі пізнання правової дійсності - практики здійснення правообмежень, властивих покаранням, і вперше створює теоретичну основу для розуміння структури складного, замкнутого на себе процесу виконання покарання.

Пояснення в КВП дійсності - виконання покарань через поняття діяльності дозволяє уникнути характерного для ВТП традиційного захоплення педагогічною термінологією і психологізмом, відкриває буквально цілі пласти нової, індивідуальної реальності і змушує ввести нові, незвідані раніше лінії аналізу.

Як видається, одним з недоліків ВТП, виправно-трудової педагогіки, виправно-трудової психології є те, що соціально-педагогічна, трудова, психологічна й інші досліджувані цими науковими дисциплінами напрямки діяльності ОУВП лише формально наповнялися екзекутивним змістом, розглядалися як би поза механізмом виконання покарання, хоча і на його тлі. Небажання визнати, що саме екзекутивна діяльність є основним напрямком діяльності ОУВП, привело до підміни юридичного визначення покарання уявленням про покарання педагогів і психологів, але ж це зовсім різні підходи, оскільки з юридичної сторони покарання являє собою комплекс установлених законом правообмежень. З позиції педагогіки покарання розглядається як особливий засіб впливу на винних, здатний вирішити специфічне виховне завдання виправлення осіб, що вчинили злочини [68. - С. 49].

На мій погляд, у поняттях, теорії КВП, діяльність з виконання покарань необхідно відображати односторонньо, очищеною від привхідних факторів, педагогічної заволоки, слід з різноманітних нашарувань вичленувати тільки те, що дозволяє розкрити сутність виконання покарання. Дослідження явищ у чистому виді є найважливішим методологічним принципом, що дозволяє розкрити природу явища [104. - С. 107]. Відрив КВП від педагогічної, психологічної, економічної, адміністративної, військової діяльності, проведений юридичний аналіз правових норм є, як і всякий інший методологічний прийом, умовною операцією, що має на меті найбільш можливе логічне усвідомлення досліджуваного предмета і методологічне очищення прийомів дослідження заради продуктивності наукового пізнання [173]¹⁾. З позиції теорії ВТП зведення діяльності ВТУ до одного лише виконання покарання повинне сприйматися як редукція²⁾, оскільки при поверхневому підході діяльність ОУВП із реалізації кари видається елементарно недиференційованою цілісністю. Однак, у кримінально-виконавчому праві ця проблема бачиться інакше, оскільки використовувана в ньому методологія, системний підхід не дозволяють розглядати виконання покарання як лише деяке недиференційоване ціле без аналізу його структурованості. І.С. Нарський, відзначив що дуже істотними для діалектики наукового знання, яке розвивається, є деякі специфічні форми його руху через протилежності: рух пізнається через гносеологічні «зупинки», невичерпне складне - через «огрубіння» і «спрощення», безпосереднє - через опосередкування і т. ін. [174]¹⁾. У КВП унаслідок диференціації, тобто структурного розділу виконання покарання, виділяються окремі самостійні елементи його змісту. Разом із тим, аналіз діяльності з виконання покарань повинний бути спрямований не стільки на розчленовування живої діяльності на елементи, стільки на характеристику внутрішніх відносин, взаємозв'язок структурних складових екзекутивної діяльності. Дослідження діяльності з виконання покарань вимагає аналізу саме її внутрішніх системних зв'язків. За взаємозв'язками структурних елементів діяльності адміністрації ОУВП знаходяться перетворення, що виникають у ході розвитку діяльності з реалізації кари, у розвитку процесу виконання покарання. Інтеграція структурних елементів виконання покарання шляхом зміцнення зв'язків між ними надає його змісту якісної своєрідності.

Виділення в діяльності з виконання покарань структурних одиниць має неабияке значення для вирішення проблем організації процесів виконання-відбування покарань, для проблеми єднання цих процесів, що відбувається за схемою, детермінованою структурою діяльності.

Отже, діяльність з виконання покарань, як і всяка інша юридична діяльність, характеризується певною структурою, внутрішньою побудовою, розташуванням основних елементів, що фіксують істотні відносно стійкі зв'язки між її компонентами, які забезпечують її цілісність, збереження основних властивостей і функцій незалежно від впливу різноманітних внутрішніх і зовнішніх, об'єктивних і суб'єктивних факторів [136.- С. 52]. У цьому сенсі діяльність із виконання покарань являє собою набір дій адміністрації ОУВП і послідовність їхнього здійснення. Юридичні дії являють собою зовні виражені, соціально-перетворюючі і такі, що призводять певні правові наслідки, акти суб'єктів, які служать фундаментальною ланкою, підставою будь-якої юридичної діяльності [136. - С. 61].

Саме по собі виділення структурних елементів діяльності з виконання покарань, дозволяючи розкрити процеси виконання-відбування покарання, проте залишає осторонь соціальну сутність покарання, тому що подібне можливе лише при виході за межі внутрішньої структури діяльності з виконання покарань. У літературі вже зверталася увага на те, що підставою діяльності є мета, яка у свою чергу обумовлена сферою соціальних ідеалів і цінностей. Розгадка природи діяльності корениться не в ній самій, а в тім, заради чого вона відбувається, у тій сфері, де формуються цілі людини і будується образ дійсності, якою вона повинна стати в результаті діяльності [11. - С. 289].

Виконання покарання, як і будь-яка інша діяльність є активним впливом соціального суб'єкта на об'єкт, здійснюваним за допомогою певних засобів, заради цілей, що постають перед суб'єктом [99. - С. 38]. Оскільки усяка діяльність містить у собі мету, засіб, результат і сам процес діяльності [111. - С. 151], то сутнісна сторона і зміст виконання покарання розгортаються через основні структурні моменти кримінально-виконавчої діяльності: суб'єкт діяльності; мета, як ідеальний образ бажаного, відповідно до якого перетворюється об'єкт, на який спрямована екзекутивна діяльність; засіб, за допомогою якого перетвориться об'єкт для досягнення мети; об'єкт, на який спрямована діяльність; і, нарешті, результат діяльності.

Структурно-функціональний аналіз діяльності з виконання покарань полягає не тільки в констатації стабільних елементів даної системи, але й у виявленні сталих взаємозв'язків між ними, тобто проникнення в сутність виконання покарання припускає пізнання глибинних, необхідних внутрішніх зв'язків між його складовими, об'єднаними структурою у єдиний комплекс, КВС. При цьому слід зазначити, що виділення самостійних компонентів діяльності з виконання покарань носить відносно умовний характер, оскільки для того, щоб мати системне уявлення про виконання покарань мало виділити такі структурні елементи, як мета, засіб, об'єкт, суб'єкт і результат екзекутивної діяльності - необхідно ще здійснити і ряд конкретизацій, щоб зафіксувати взаємопроникнення і втілення руху протиріч об'єктивного і суб'єктивного в парах «мета виконання покарання -засіб виконання покарання», «засіб виконання покарання - результат виконання покарання», «виконання покарання - відбування покарання», «суб'єкт діяльності з виконання покарання - об'єкт діяльності з виконання покарання», що взаємозумовлюють, взаємозаперечують одне одного і здатні обмінюватися місцями. От чому визначення суб'єкта лише як суб'єкта й об'єкта лише як об'єкта може бути прийнятно, але на первісному етапі аналізу, оскільки воно надмірно абстрактне для того, щоб змістовно розкрити механізм взаємодії протилежностей у соціальній системі [14. - С. 142]. Складові вищевказаних пар знаходяться в єдиному механізмі детермінації системних цінностей, виступаючи протилежностями одне одного. Так, мета виконання покарання реалізується через правові засоби, матеріально-предметні засоби і режим; указані засоби виконання покарань обумовлюють результат; виконання покарання неможливе без відбування, тому що це бінарний процес; суб'єкту виконання покарання протистоїть об'єкт екзекутивної діяльності. Примітно, що якісна характеристика того чи іншого виділеного структурного елемента діяльності з виконання покарань можлива лише у вищевказаній категоріальній парі, компоненти якої взаємодіють один з одним, протистоять один одному, виявляються як своє інше в КВС.

Взаємозумовленість, взаємопроникнення сторін у вказаних протиріччях наділяє їх якостями одна одної, а визначаються відмітні властивості того чи іншого структурного елемента діяльності з виконання покарань за перевагою тієї чи іншої визначеності відносно КВС у цілому. Тому неприйнятна, наприклад, характеристика мети виконання покарання без відповідного їй засобу, а, в остаточному підсумку, без співвідношення мети з результатом; проникнення в сутність виконання покарання неможливе без поєднання з відбуванням покарання; характеристика суб'єкта виконання покарання буде неповною без відображення його взаємодії з об'єктом. Всяка абсолютизація лише одного з цих двох визначень веде до розриву системи, тому що не дозволяє виявити взаємозумовленість сторін, без чого немає протиріччя [14.- С. 142].

З'ясування сутності і змісту діяльності з виконання покарань вимагає через складність цієї системи діяльності двоякого її розгляду: з одного боку вона може і повинна бути розглянута в предметному аспекті, шляхом розчленовування на складові її елементи, так би мовити, в абстрактній статиці, тимчасово відвернена від насиченості дією реального її існування, оскільки при такому методологічному підході можна виявити субстанцію діяльності з виконання покарань, що дозволяє відбити, описати, змоделювати внутрішню побудову КВС, виявити сукупність взаємозв'язків істотних відносин між її компонентами; з іншого боку, наступне виявлення змісту діяльності з виконання покарань вимагає розгляду її в багатстві функціонування, своєрідності її дійсного існування.

Використання для виявлення сутності діяльності з виконання покарань компонентного і структурного аналізу припускає вирішення двох взаємозалежних завдань: 1) виділення в даній системі її елементів (мета, засіб, результат, об'єкт, суб'єкт) і 2) з'ясування того, як здійснюється взаємозв'язок між даними складовими частинами розглянутої системи.

Таким чином, системний підхід, застосовуваний для дослідження діяльності з виконання покарань, дозволяє розглядати її як сукупність елементів, що складають єдність, кожний з яких безпосередньо чи опосередковано залежить від інших або ж впливає на них, а разом вони являють собою відносно самостійне утворення більш високого порядку - КВС, структуру якої і створюють системоутворюючі відносини між її компонентами.

Пізнання діяльності з виконання покарань як цілісної підсистеми системи кримінально-виконавчої включає попереднє розчленовування виконання покарання на складові елементи і розгляд кожного з них. Разом з тим, для вивчення складу діяльності з виконання покарання в контексті системного дослідження навряд чи можна обмежитися лише висвітленням внутрішньої побудови такої діяльності, оскільки процес розчленовування тільки тоді можна розглядати як спосіб збагнення предмета пізнання, коли він не буде механічною операцією, безвідносною при визначенні місця і значення кожного з елементів, що утворять предмет, а буде супроводжуватися виділенням сутнісного, того, що являє собою основу зв'язку всіх інших сторін предмета [130. - С. 19]. Інакше кажучи, системний підхід до діяльності з виконання покарань ґрунтується на тім, що дана підсистема КВС є цілісною. Наукове дослідження екзекутивної діяльності не може обмежитися лише описом складових елементів, а вимагає відображення її компонентів як необхідних, визначальних, достатніх, обумовлених глибинними внутрішніми зв'язками, що відображають можливість і реальність діяльності з виконання покарань. У сполученні елементів діяльності з виконання покарань існує єдність і взаємопроникнення матеріального й ідеального, об'єктивного і суб'єктивного, ідеальної форми і реального змісту і лише системний аналіз діяльності з виконання покарань здатний виявити механізм взаємозв'язку її компонентів, їхню взаємодетермінацію і взаємопереходи. Для КВП поняття діяльності з виконання покарань - це абстракція, що дозволяє відволіктися від периферійних, таких що не є основними, напрямків діяльності ОУВП, з метою виділення властивостей, що розкривають сутність діяльності з виконання покарань. Варто підкреслити, що поняття діяльності з виконання покарань дозволяє виділити дійсно загальне і тим самим дозволяє відокремити виконання покарання як таке, як загальний необхідний спосіб реалізації кари, від інших напрямків діяльності ОУВП, у певній мірі неадекватних основній тенденції діяльності ОУВП.

На перший погляд, може створитися враження, що оперування загальним, соціально-філософським поняттям і структурними моментами діяльності дозволяє з легкістю визначити структурні елементи екзекутивної діяльності ОУВП. Так, суб'єктом виконання покарання, начебто б, можна визнати персонал ОУВП; цілі покарання визначені в статті 50 КК; основні засоби виправлення і перевиховання засуджених названі в статті 7 ВТК; об'єктом виправно-трудового впливу його епігони вважають особу, що вчинила злочин і засуджена за нього [175]¹⁾; результат - це реалізовані цілі (покарання виконане, засуджений виправився і перевиховався, при цьому досягнуте індивідуальне і загальне попередження). Однак, особливості виконання покарань вимагають зробити наступний крок по шляху його пізнання, що припускає розбудову вже не загального, а спеціалізованого для КВП поняття діяльності. Тому більш пильний розгляд діяльності ОУВП, зокрема, діяльності з виконання покарань, показує, що далеко не все вписується в запропоновану вище схему, оскільки при реалізації примусових заходів безумовно необхідно враховувати особливості діяльності спеціально створених для виконання покарань органів держави, у зв'язку з чим з'являється ряд питань, що вимагають свого вирішення.

Структурно-функціональний аналіз діяльності з виконання покарань дозволяє прийти до висновку, що далеко не головним у системі діяльності ОУВП є виділення сукупності властивих їй компонентів як таких. Головне в системі - визначений, якісно специфічний спосіб взаємодії, що і розгортається через відносно відособлені і взаємообумовлені підсистеми (елементи) [14. - С. 31]. Процес виконання покарання здійснюється з взаємодії структурних елементів діяльності з виконання покарань.

Структурно-функціональна характеристика діяльності з виконання покарань дозволяє розглядати її як дійсність у порівнянні з цілями покарання, що постають як можливість. Ця діяльність являє собою систему, тому що системою є кожен предмет чи явище реальної дійсності, мислення і пізнання, що складається з реально виділених частин, об'єднаних у єдине ціле [130. - С. 476].

Діяльність з виконання покарань як і будь-яка інша система має як зміст, так і форму. Діяльність з виконання покарань являє собою процес, що характеризується постійними трансформаціями, тобто процес виконання покарання в цій системі являє собою зміст діяльності, визначальною тенденцією якої є тенденція мінливості. Формою виконання покарання виступають структурні елементи екзекутивної діяльності і визначальною тенденцією в цьому випадку є тенденція стійкості. Процес виконання покарання визначає структуру екзекутивної діяльності. Разом із тим, структура діяльності з виконання покарань активно впливає на процес виконання покарання.

Змістом діяльності ОУВП є діяльність адміністрації з реалізації властивих покаранню правообмежень. З іншого боку, зміст екзекутивної діяльності - це одночасно й об'єкт діяльності, що розуміється як процес виконання-відбування покарань. Структура діяльності є її формою. Теоретичне відтворення структури діяльності ОУВП в остаточному підсумку спирається на відновлення процесу зародження і розвитку КВС. Структуру системи можна адекватно розкрити, лише відтворюючи генетичні зв'язки її елементів. А генезис системи не можна відобразити інакше, чим генезис її структури [14. - C. 46].

Функціональний аспект виконання і відбування покарання відображає залежність об'єкта в першу чергу від діяльності ОУВП, а уже в другу - від структури, хоча при цьому структура діяльності ОУВП фіксується як результат процесу виконання-відбування покарання, відображаючи його відтворення на завершальній стадії кримінальної відповідальності. Процес діяльності з виконання покарань і структура діяльності ОУВП - це єдність сутнісних сторін КВС у процесі її функціонування і розвитку, сукупність структурних елементів діяльності і процес виконання покарання. Структурні елементи діяльності з виконання покарання і власне процес виконання покарання є змістом діяльності адміністрації ОУВП. Процес виконання покарання характеризує зміст діяльності з виконання покарань лише тоді, коли вона здійснюється у визначеній формі - у структурі цієї діяльності. Діяльність із виконання покарання, виражена в процесі виконання і структурних елементах, характеризується взаємопроникненням цих сторін. Однак у єдності процесу і структури діяльності визначальною стороною є процес діяльності з виконання покарань. Структура діяльності адміністрації ОУВП є продуктом саморозвитку процесу виконання покарання, його аспектом. Відрізняючись активністю, структурні елементи діяльності організують, взаємодіючи, процес виконання покарання.

Таким чином, структура діяльності з виконання покарань відображає необхідне, істотне, стійке, повторюване, загальне для даної стадії кримінальної відповідальності. Вона є регулятором розвитку КВС, визначаючи її зміст, і створює умови для розвитку процесу виконання покарання.