Вступ

Актуальність теми. Дослідження управління процесами формування, становлення та розвитку ґендерної політики в незалежній Україні, зокрема її правового забезпечення, є новою і ще доволі слабко вивченою галуззю наукових пошуків у вітчизняній політико-правовій думці.

Проголосивши себе демократичною, правовою та соціальною державою, Україна тим самим взяла на себе обов’язки дотримання вимог міжнародного співтовариства щодо рівноправності громадян, у тому числі за статевою ознакою. Ці положення містяться у ключових міжнародних документах з прав людини, таких як Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Конвенція ООН “Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок” та інших актах, до яких приєдналася Україна.

Указом Президента України “Про підвищення соціального статусу жінок в Україні” формування в державі ґендерної політики, спрямованої на створення більш сприятливих умов для забезпечення жінкам рівних з чоловіками можливостей щодо участі у політичному і суспільному житті, визнана одним з головних напрямів діяльності органів виконавчої влади. Прийняття цього Указу відбиває важливий аспект ґендерної проблематики, який полягає в тому, що участь жінок в усіх суспільних процесах об’єктивно зростає. Водночас, вони недостатньо реалізують свій науковий, освітній та професійний потенціал внаслідок існування так званої “скляної стелі”, ґендерних стереотипів, що перешкоджають не тільки особистому розвитку кожної жінки, але й гальмують демократичні перетворення в країні. Гасло “демократія мінус жінка – не демократія” є актуальним для сучасного розвитку українського суспільства. Тому відправним пунктом для розгляду усіх проблем формування ґендерної політики та управління нею є проблеми українського жіноцтва як концентроване вираження ґендерних проблем суспільства.

Історико-правовий екскурс свідчить про те, що хоча ґендерні дослідження у колишньому Радянському Союзі не велися, усе ж проблеми становища жінок не залишалися поза увагою радянських вчених. Оскільки жіноче питання вважалося вирішеним, визнавалось існування лише деяких недоліків, які потрібно було ліквідувати. Починаючи з кінця 80-х – початку 90-х рр. ХХ ст. на пострадянському просторі активізуються дослідження становища жінок, які все частіше і глибше використовують ґендерну методологію. Це праці Т. Клiменкової [234-238], О. Вороніної [129-131], З. Хоткіної [523-525], С. Айвазової [78-82], М. Малишевої [150, 336], Т. Мельник [140, 141, 344], С. Полєніної [413-415], О. Руднєвої [461-470], К. Левченко[285, 304], Л. Смоляр [139] та інших авторів. Гострі питання функціонування суспільства, статусу в ньому жінок, чоловіків та дітей починають розглядатися з ґендерних позицій. Зусилля жіночого руху спрямовуються на обґрунтування необхідності проведення політики щодо жінок, окремо виділеної ґендерної політики під девізом “рівних можливостей” або “рівності у різноманітті”.

Активно вивчаються також проблеми прав людини, можливості їх забезпечення в Україні (П. Рабінович [447, 448], М. Буроменьский [114, 117], Ю. Кравченко [262, 264]), врахування прав людини у діяльності правоохоронних органів (О. Бандурка [102, 174], О. Литвак [327]), проблеми прав жінок в економічній (О. Яременко, Е. Лібанова, В. Костриця [433, 497]), політичній (Ю. Тодика [505, 506], В. Гошовська, Ю. Грошевий [159], О. Балакірєва [100]), приватній (З. Ромовська [459, 460]) сферах, запобігання ґендерному насильству, торгівлі людьми (В. Венедиктов [120], В.

В Україні опубліковано чимало праць щодо державної політики та її аналізу Б. Кравченком [143], І. Біласом, І. Голосніченком, І. Курасом, С. Телешуном [501], В. Тертичкою [503], І. Коліушко [76, 245], Г. Атаманчуком, О. Бандуркою [104, 106, 107], В. Сіренком [73, 481], Ю. Шемшученком [72, 169, 502], В. Журавським [197-199] та ін. Для вивчення проблем управління ґендерною політикою важливе значення має дослідження стану адміністративної реформи в Україні, підвищення ефективності та якості державного управління соціально-економічними процесами. Ці питання висвітлюються в роботах таких правознавців та політиків як В. Авер’янов [67-74], О. Бандурка, Ю.Шемшученко [538], А. Васильєв, І. Голосніченко [153, 244], Ю. Битяк [500], О. Ярмиш, С. Ківалов, В. Сіренко, В. Шкарупа, Р. Калюжний, Л. Кравчук [265, 266], Н. Нижник [370, 371], О. Оболенський [378], І. Коліушко [244] та інші. Дослідження, здійснені зазначеними вище авторами, мають важливе наукове та практичне значення, висновки та рекомендації, що містяться у них, послужили і служать подальшому вдосконаленню законодавства в адміністративно-правовій сфері, а також правозастосовчій практиці у сфері державного управління ґендерною політикою. Але попри усе це на монографічному рівні відсутні роботи, присвячені комплексному політико-правовому дослідженню процесів державного управління становленням та розвитком політики щодо жінок та ґендерної політики в Україні. Оскільки ґендерна політика є комплексною, існуючою на стику декількох напрямів державної політики, вона не має “достатньої кількості інформації й зацікавленості у вирішенні” [503, c.203], як і інші подібні міжсекторні напрямки політики.

Тому вибір теми дисертантом викликаний актуальністю проблеми та необхідністю широких узагальнень теоретичного та емпіричного матеріалу, оцінки тенденцій, що мають місце у цій сфері, важливістю обґрунтування на цій основі засобів, напрямків та конкретних механізмів управління ґендерною політикою в державі.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Робота відповідає Пріоритетним напрямам фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995–2000 рр. (затверджені рішенням колегії МВС Україні № 4КМ\2 від 28 лютого 1995 р.) та на період 2000–2005 рр. Вона спрямована на виконання основних положень Декларації про загальні засади державної політики щодо сім’ї та жінок, Національного плану дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню ґендерної рівності у суспільстві на 2001–2005 рр. (постанова Кабінету Міністрів України № 479 від 6 квітня 2001 р.), Указу Президента України про підвищення статусу жінок у суспільстві ( № 283 від 25 квітня 2001 р.). Вона також відповідає планам роботи кафедри управління органами внутрішніх справ та кафедри адміністративного права Національного університету внутрішніх справ України.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб розробити теорію управління процесами формування ґендерної політики в Україні, обґрунтувати шляхи підвищення ефективності управління у цій сфері на основі аналізу організаційно-правових засад державної ґендерної політики, розкрити процеси становлення та розвитку ґендерного законодавства, особливості повноважень органів державного управління у формуванні ґендерної політики.

Досягнення цієї мети розкривається в конкретних завданнях, які стоять перед дисертантом, якими є:

- визначити і обґрунтувати теоретико-методологічні засади дослідження;

- проаналізувати стан вивчення проблеми у правовій науці;

- розробити та уточнити категоріальний апарат дослідження, визначити сутність понять “рівність”, “рівні права”, “державна політика стосовно жінок”, “ґендерна політика” “державне управління ґендерною політикою”, їх співвідношення між собою;

- визначити мету, завдання та напрями реалізації ґендерної політики на сучасному етапі розвитку українського суспільства;

- здійснити аналіз міжнародних документів з прав жінок та ґендерної рівності, виявити фундаментальні положення, необхідні для розробки ґендерної політики на національному рівні;

- виявити досягнення та недоліки у нормативно-правовому забезпеченні ґендерної політики та державної політики стосовно жінок в Україні;

- сформулювати пропозиції щодо удосконалення законодавства з питань впровадження ґендерної рівності;

- виявити перспективи формування та прийняття ґендерного законодавства в Україні;

- визначити повноваження органів влади у становленні та реалізації політики на державному та регіональному рівнях;

- проаналізувати процеси інституалізації ґендерної політики, досягнення та недоліки у цій сфері та їх вплив на управління процесами розвитку ґендерної політики в Україні на національному та місцевому рівнях;

- систематизувати форми та методи державного управління ґендерною політикою з метою розробки пропозицій щодо їх вдосконалення;

- проаналізувати стан науково-інформаційного, кадрового та фінансового забезпечення процесів формування та впровадження ґендерної політики;

- визначити шляхи підвищення ефективності взаємодії державних, недержавних та міжнародних організацій в зазначених питаннях на основі аналізу форм та методів їх діяльності.

Завдання дисертанта полягає також в тому, щоб поєднати, наблизити один до одного важливі напрямки досліджень – правові та соціальні. Досвід практичної роботи дисертанта у галузі розробки концептуального забезпечення державної політики стосовно жінок в Україні, формування засад ґендерної політики, захисту прав жінок, а також участь у наукових та практичних конференціях та семінарах є підтвердженням такої необхідності.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у сфері управління процесами формування ґендерної політики в Україні.

Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні та організаційно-правові засади управління процесами формування ґендерної політики в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів та прийомів наукового пізнання. Дослідження базується на методологічних засадах сучасних напрямів правової, філософської та політологічної думки. Вихідними методологічними принципами дослідження є як традиційні для вітчизняної правової науки принципи історизму, єдності історичного та логічного, розвитку від абстрактного до конкретного, аналізу та синтезу, порівняння та узагальнення, системності та структурності, так і елементи некласичних напрямків (принципи цілісності, додатковості, тощо).

В основу методології дослідження покладено правові норми, які містяться в сучасних міжнародних документах стосовно статусу жінок у суспільстві та впровадження рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків, зокрема в Конвенціях ООН, документах Європейського співтовариства та Ради Європи. Їх застосування проаналізовано за допомогою системного підходу, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми, здійснити системний аналіз правового регулювання державною політикою щодо жінок та формуванням ґендерної політики в Україні.

У дисертації використовуються також інші наукові методи пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат досліджуваної теми (розділ 1).

Положення та висновки роботи ґрунтуються на нормах Конституції і чинного законодавства України, нормативно-правових актах державних органів. Джерельно-матеріальною та емпіричною базою дисертації стали також нормативно-правові акти окремих держав, узагальнення практики застосування адміністративного законодавства з питань формування державної політики щодо жінок та ґендерної політики, академічні та спеціалізовані аналітичні огляди матеріалів, звіти міжнародних та неурядових організацій, публікації в періодичних виданнях, довідкова література, статистичні матеріали, поточні (робочі) матеріали, які проходять процес обговорення; порівняльні матеріали з прикладами; виступи державних та політичних діячів; огляди та аналізи сучасних політичних рішень тощо. Поряд з правовими джерелами дисертантка широко використовувала наукові розробки з політології, теорії управління, філософії, галузевих правових наук, економіки, соціології.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в українській правовій науці комплексним дослідженням організаційно-правових засад управління процесами формування ґендерної політики, яке закладає основи творення нового наукового напрямку. У науковій літературі у такому ракурсі питання досі не порушувалося. Евристична

спрямованість роботи визначається також сучасною постановкою проблеми, застосуванням сучасної методології, дослідженням нових напрямків державної політики, з урахуванням досягнень правової науки, визначенням напрямків удосконалення управління політикою щодо поліпшення становища жінок та процесами формування ґендерної політики в Україні.

Наукова новизна дисертаційної роботи зафіксована в наступних наукових положеннях та результатах:

- вперше розроблено основи теорії управління процесами формування ґендерної політики в Україні;

- вперше визначено найбільш продуктивні теоретико-методологічні засади дослідження процесів управління формуванням та впровадженням ґендерної політики в Україні;

- визначено сутність терміну “ґендерна політика”, дістало подальший розвиток розуміння термінів “політика стосовно жінок”, “політика в інтересах жінок” тощо та особливості співвідношення між ними, чим значно удосконалено категоріальний апарат досліджуваної теми;

- вперше визначено принципи, цілі та завдання, напрямки ґендерної політики на сучасному етапі розвитку Української держави та суспільства;

- вперше здійснено комплексний системний аналіз сукупності міжнародних документів з прав жінок і впровадження ґендерної рівності та визначенні їх впливу на реалізацію відповідних політико-правових процесів в Україні;

- на основі вивчення досвіду країн з розвинутою демократією у правовому та політичному вирішенні проблем і досягненні ґендерної рівності запропоновано шляхи щодо її впровадження в Україні;

- доведено залежність формування, розвитку та впровадження ґендерної політики в країні від ролі державно-владних інституцій;

- визначено найбільш ефективні заходи щодо удосконалення

законодавчого забезпечення формування та розвитку ґендерної політики в Україні;

- виявлено шляхи підвищення ефективності державного управління процесами реалізації та вдосконалення державної політики стосовно жінок та ґендерної політики, найбільш ефективних методів та форм управління на національному і регіональному рівнях;

- окреслено напрями покращення кадрового, науково-інформаційного та фінансового забезпечення процесів формування і впровадження ґендерної політики;

- подальший розвиток одержали уявлення щодо визначної ролі жіночого руху в Україні в становленні орієнтирів та формуванні ґендерної політики;

- вперше здійснено класифікацію сфер діяльності та участі неурядових організацій у формуванні та впровадженні ґендерної політики в державі;

- здійснено прогнози стосовно розвитку процесів управління ґендерною політикою в Україні.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій. Наукові положення та висновки дисертанта ґрунтуються на великому колі використаної наукової літератури, довідкових матеріалів, різноманітних досліджень, а також практиці діяльності по формуванню концептуальних та правових засад ґендерної політики в Україні.

Наукове значення роботи. Наукова цінність результатів дисертаційного дослідження полягає у розвитку сучасних політико-правових уявлень щодо правової соціальної держави, принципів її існування, взаємодії правових та соціальних факторів у розвитку держави, державного управління та суспільства на шляху їх демократизації. Доведення важливості дотримання, впровадження та захисту прав жінок в Україні відповідно до вимог сучасних міжнародних документів дозволяє підвищувати ефективність формування та проведення ґендерної політики, визначати її сучасні соціально-політичні орієнтири. Наукове значення роботи характеризується комплексністю і полягає у внеску в розробку теорії прав і свобод людини у цілому, в розуміння проблем демократизації суспільства, у розвиток теорії державного управління, вдосконалення ґендерної теорії та застосування ґендерного підходу до розв’язання суспільних проблем.

Дисертаційна робота перебуває у руслі сучасних ідей перегляду традиційного тлумачення адміністративного права, при якому “найчастіше абсолютизується лише одна сторона – “управлінська”, тобто адміністративне право визначається виключно як право “адміністрування”; тим часом назріла потреба подолати ситуацію, коли “цілком ігнорується вирішальна спрямованість адміністративного права саме на регулювання відносин людини з державою і на забезпечення в цих відносинах належної реалізації та захисту прав і свобод людини” [70, c.7]. Ця робота фактично є першим в українській правовій науці комплексним дослідженням творення механізмів державного управління процесами формування засад ґендерної політики Україні, у категоріальному полі адміністративно-правових дисциплін і теорії управління.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати можуть бути корисними для законодавців, правознавців, фахівців у галузі прав людини та практичних працівників органів державного управління, громадських діячів, неурядових правозахисних та жіночих організацій.

Результати дисертаційного дослідження є корисними в подальшій розробці теорії управління процесами формування та реалізації державної політики щодо жінок та ґендерної політики в Україні, створенні державних програм соціального спрямування, молодіжних, сімейних та жіночих державних програм, для оптимізації форм та методів державного управління в цій сфері, вдосконалення взаємодії з неурядовими та міжнародними організаціями. Вони можуть бути використані в законотворчій діяльності, при розробці та реалізації програм щодо покращення становища жінок та сприяння досягнення ґендерної рівності, програм та проектів жіночих неурядових організацій. Теоретичне й практичне значення дослідження полягає також у можливості використання його результатів під час проведення подальших політологічних, соціологічних та правових досліджень у різних сферах:

- у науково-дослідній сфері ці результати, що в сукупності становлять теорію управління ґендерною політикою як одного з напрямків сучасної державної політики в Україні, слугуватимуть теоретико-методологічною основою для подальшої розробки проблем управління процесами не тільки формування, але й ефективного впровадження та розвитку ґендерної політики в Україні;

- у сфері правотворчості – теоретичні напрацювання, висновки, пропозиції і рекомендації, сформульовані в дисертації, доцільно використовувати в процесі підготовки і уточнення законних та підзаконних актів, зокрема законопроекту “Про державні гарантії рівних прав та рівних можливостей чоловіків та жінок”, у справі внесення доповнень до законодавства про протидію торгівлі людьми, в роботі по створенню комплексного закону з питань протидії торгівлі людьми в Україні. Вони необхідні для вдосконалення Положення про Державний комітет України у справах сім’ї та молоді та типового положення про управління у справах сім’ї та молоді; сприятимуть ратифікації Конвенції ООН по боротьбі із транснаціональною організованою злочинністю та Додаткового протоколу до неї про попередження та припинення торгівлі людьми;

- у правозастосовчій практиці – при використанні Закону України “Про попередження домашнього насильства”, міжнародних документів з проблем ґендерної рівності;

- у процесі управління та діяльності органів державного управління – суб’єктів розробки та впровадження ґендерної політики в Україні – при формуванні кадрового, науково-інформаційного забезпечення їх діяльності, у роботі координаційних рад та узгодженні діяльності різних суб’єктів державного управління, покращенні взаємодії з міжнародними та неурядовими організаціями:

- у навчальному процесі – зібраний та систематизований матеріал, теоретико-концептуальні підходи, запропоновані у дисертації, доцільно включити в розробку та викладання курсів з адміністративного, конституційного та цивільного права, державного управління, сучасної політології, прав людини, ґендерної теорії, спецкурсу “Ґендерна політика” тощо.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного права, всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.

У співавторстві опубліковані наступні праці: “Торговля людьми: противодействие и защита прав женщин”. Сборник материалов (2000 р.). Дисертанту належать загальна редакція, а також підрозділ “Міжнародні документи проти торгівлі людьми”; в посібнику для вчителів навчальних закладів системи загальної середньої освіти “Запобігання торгівлі людьми” (2001 р.) дисертанту належать загальна редакція, вступ, теми 1-7, словник термінів; в навчальному посібнику “Діяльність органів внутрішніх справ по запобіганню торгівлі людьми” (2001 р.) підрозд. 1.1 (разом з Куцом В.М.), 1.2 (разом з Горбуновою О.Г. та Телічкіним О.О.), 1.3 (разом з Куцом В.М., Соболевим В.О.), 5.3. (разом з Возною Т.І., Шваб І.А., Шевченко Л.О.), 5.1 (разом з Б.В.Лизогубом), додатки (разом з Куцом В.М.); в навчально-практичному посібнику “Социальная работа по предупреждению торговли людьми и оказанию помощи потерпевшим” (2001 р.) дисертантом здійснена загальна редакція, підготовлений розд. 1; в науково-практичному та документально-джерельному комплексі “Нелегальна міграція та торгівля жінками в міжнародно-правовому контексті (у двох книгах) (2001 р.) дисертантом підготовлені розд. 12 “Механізми контролю за дотриманням прав жінок та досвід їх застосування на міжнародному та національному рівнях” та розд. 20 “Торгівля жінками в Україні: загальна ситуація та огляд українського законодавства”; в практичному посібнику для тренінгів “Как организовать деятельность по предупреждению торговли женщинами” (2001 р.) дисертантом зроблена загальна редакція, підготовлені вступ, розд. 1-4; в навчальному посібнику “Противодействие торговле людьми” підрозд. 1.1 (разом з Куцом В.М., Шваб І.А.), 1.2, 1.3 (разом з Куцом В.М., Соболевим В.О.), 5.3. (разом зі Шваб І.А.), 5.1 (разом з Б.В.Лизогубом), додатки (разом зі Шваб І.А.); в колективній монографії “Соціальний аналіз основних чинників торгівлі людьми: реальна ситуація та шляхи запобігання” дисертантом підготовлені розд. 1, 2, 3, а також 9 (спільно з Яременко А.А.), в статті “Визначення статусу “особа, потерпіла від торгівлі людьми” (спільно з Шваб І.А.) дисертантом проведено аналіз міжнародних документів з питань протидії торгівлі людьми.

Апробація результатів дослідження. Апробацію ідеї дисертанта пройшли при підготовці Декларації про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї та жінок, Національної доповіді “Соціальні трансформації та досягнення рівності жінок та чоловіків”, доповідей про виконання в Україні положень Конвенції ООН “Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок” (четверта та п’ята об’єднані, шоста), звіту про виконання Національного плану дій щодо поліпшення становища жінок та підвищення їх ролі у суспільстві на 1997–2000 рр. (постанова Кабінету Міністрів України №983 від 8 вересня 1997 р.), Програми запобігання торгівлі жінками та дітьми в Україні на 1999–2001 рр. (постанова Кабінету Міністрів №1768 від 25.09.1999 р.), Комплексної програми протидії торгівлі людьми в Україні на 2002–2005 рр. (постанова Кабінету Міністрів України №776 від 5 червня 2002 р.), де автор була членом творчих колективів з їх розробки, у практичній діяльності автора як члена Національної координаційної ради по боротьбі з торгівлею жінками та дітьми при Уповноваженому Верховної Ради з прав людини (з 1999 р.), члена Координаційної ради у справах жінок при Державному комітеті України у справах сім’ї та молоді (з 1998 р.), члена Міжвідомчої робочої групи по боротьбі з торгівлею людьми при Кабінеті Міністрів України (з 2001 р.), Координаційної ради з ґендерних питань та проблем сім’ї при Державному комітеті України у справах сім’ї та молоді (з 2002 р.).

Обговорення ідей, представлених у дисертації, здійснювалось під час участі здобувача у міжнародних та загальнонаціональних конференціях, у тому числі Конференціях ООН, Організації Безпеки та Співробітництва у Європі, Європейської Комісії, Міжнародної організації з міграції, Міжнародної організації праці, Ради Європи, Світового банку тощо; у практичній роботі по формуванню програм діяльності міжнародних неурядових організацій. Серед найбільш впливових у практичному значенні та вагомих з точки зору теоретичного обґрунтування засад ґендерної політики на національному та міжнародному рівнях слід назвати ІV Всесвітню Конференцію ООН зі становища жінок, Форум неурядових організацій (Пекін, серпень-вересень 1995 р.), Всеукраїнську конференцію “Стратегії Четвертої Всесвітньої конференції зі становища жінок і Програма дій в Україні” (Київ, червень 1996 р.), всеукраїнський семінар “Механізм забезпечення рівноправності жінок та чоловіків в Україні” (Київ, червень 1998 р.), міжнародні науково-практичні конференції з питань боротьби з торгівлею людьми (Харків, травень 1999 р., червень 2000 р., червень 2001 р., Київ, червень 2000 р., листопад 2001 р., жовтень 2002, червень 2003 р., Євпаторія, жовтень 1999 р., травень 2003 р.), регіональну підготовчу конференцію “Пекін+5” (ООН, Женева, Швейцарія, січень 2000 р.), міжнародну науково-практичну конференцію “Рівність жінок та чоловіків в Україні: правові аспекти” (Київ, листопад 2000 р.), Всесвітню конференцію “Насильство проти жінок” (Валенсія, листопад, 2000 р.), Конференцію ООН з підписання Конвенції по боротьбі з транснаціональною організованою злочинністю (Палермо – Катанья, Італія, грудень 2000 р.), ХІ Харківські політологічні читання (Харків, грудень 2000 р.), Перший та Другий всеукраїнські конгреси жінок (Київ, травень 1998 р., жовтень 2001 р.), міжнародну конференцію “Права жінок – права людини: стратегії захисту” (Москва, травень 2002 р.), міжнародну науково-практичну конференцію “Формування ґендерного паритету в контексті сучасних соціально-економічних перетворень” (Київ, 6–7 грудня 2002 р.), П’яту європейську міністерську конференцію з питань ґендерного рівноправ’я (Скоп’є, січень 2003 р.), консультації експертів з питань кількісного виміру проблем торгівлі людьми (Міжнародна організація праці, Женева, квітень 2003 р.), наукову конференцію “Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки» ( 2003 р.) та ін.

Великою допомогою у підготовці дисертації стала активна співпраця автора з Державним комітетом України у справах сім’ї та молоді від часу його створення та, зокрема, з управлінням з ґендерних питань та сімейної політики, а також робота керівником Міжнародного жіночого правозахисного центру “Ла Страда – Україна”, спільні зусилля по розробці нормативних та концептуальних документів, взаємодія у процесі підготовки та проведення організаційних заходів, наукових досліджень, освітніх та інформаційних кампаній, завдяки яким крок за кроком у суспільстві зростає розуміння того, що існуюча модель ґендерного соціального контракту не відповідає існуючим потребам суспільства і має бути замінена новою, яка базуватиметься на партнерстві та рівному розподілі прав та обов’язків між жінками та чоловіками.

Публікації. Основні ідеї роботи висвітлені в авторських монографіях “Права жінок: зміст, стан та перспективи розвитку” (2001 р.) та “Ґендерна політика в Україні: визначення, формування, управління” (2003 р.), наукових виданнях “Ґендерна рівність: філософсько-правовий аналіз” (2003 р.), “Національний механізм формування та впровадження ґендерної політики в Україні: історико-правовий огляд” (2003 р.), “Реалізація в Україні міжнародно-правових актів з прав жінок (на прикладі Конвенції ООН “Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок”)” (2003 р.), в більш ніж 40 наукових статтях та колективних монографіях.

Структура роботи. Робота складається з чотирьох розділів, поділених на підрозділи та пункти, вступу, висновків та списку використаної літератури, який складається з 604 найменувань.