<<
>>

4.3. Науково-інформаційне забезпечення ґендерної політики

Науково-методичне забезпечення діяльності виконавчої влади є невіддільною сферою здійснення державного управління. Вчені-правознавці не обминають цієї теми у своїх роботах. “Найперше з нагальних завдань підтримки адміністративної реформи полягає у необхідності поглиблення наукових підходів до реалізації її концептуальних ідей” [69, с.60], – зазначає В. Авер’янов. У вітчизняних наукових розробках також недостатність наукового забезпечення здійснення процесів адміністративної реформи в Україні [417, с.110], визнається у якості важливої складової адміністративної реформи необхідність утвердження в Україні цілісної системи державного планування та прогнозування [154, с.59].

Особливо зростає значення науково-інформаційної діяльності у такій новій сфері формування та реалізації державної політики, як ґендерна політика. Варто погодитися з О. Дьоміним у тому, що довгострокова програма дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні має передбачати, зокрема, “посилення наукової обґрунтованості та практичної спрямованості відповідних заходів, більш активне стимулювання регіонального розвитку, спрощення, стандартизацію процедури прийняття управлінських рішень, поліпшення інформаційного забезпечення органів влади та населення, вдосконалення розподілу повноважень між державними органами і органами місцевого самоврядування, визначення шляхів розв’язання інших актуальних проблем” [184, с.4]. Підтримуємо думку Н. Нижник, яка пропонує зробити акцент на аналітичній та експертній роботі, прогнозуванні випереджувальних заходів, введення в практику регулярного інформування державних службовців про наукові напрацювання через наукові доповіді, які готуються вченими [370, с.14-15].

Основною метою наукового та інформаційного забезпечення процесів формування ґендерної політики в Україні можна визнати всебічну науково-теоретичну та інформаційну підтримку діяльності органів державної влади та недержавних організацій на основі комплексу організаційних, дослідницьких, нормативно-правових, технічних та інших заходів.

В цьому підрозділі планується розглянути стан науково-методичного забезпечення процесів формування ґендерної політики в Україні, перспективи його розвитку, та (у разі необхідності) шляхи покращення ситуація у цій сфері.

Аналіз ситуації дає можливість зробити висновки про недостатню наполегливість державних органів щодо здійснення наукового забезпечення державної ґендерної політики. Так, залишився досі нереалізованим припис Указу Президента України “Про підвищення соціального статусу жінок в Україні” (№ 283/2001 від 25 квітня 2001 р.) Національній академії наук України розглянути питання про утворення Національного бюро ґендерних досліджень як дорадчого органу з питань забезпечення жінкам рівних з чоловіками прав і можливостей у суспільстві. Хоча потреба у створенні та діяльності такого координуючого загальнодержавного органу є досить актуальною. Відсутність ґендерних досліджень на академічному рівні багато в чому гальмує процес впровадження ґендерної політики в державі.

Чимало праці у здійсненні наукового та методичного забезпечення ґендерної політики докладають науково-дослідні установи, і перш за все Державний інститут проблем сім’ї та молоді, підпорядкований Державному комітету України у справах сім’ї та молоді.

Не має сумніву в тому, що інформаційно-аналітична робота має передувати прийняттю рішень, розгортаючись у таких напрямках, як збір інформації, узагальнення й аналітика, прогнозування та розповсюдження інформації. І якщо у Державному комітеті України у справах сім’ї та молоді роль такого підрозділу виконує Державний інститут проблем сім’ї та молоді, то у регіонах, на обласному рівні подібні інформаційно-аналітичні служби відсутні. В цьому плані, з нашої точки зору, необхідно активніше використовувати потенціал науково-дослідних установ та неурядових організацій. Крім того вважаємо доцільною пропозицію про орієнтацію певної частини досліджень, що здійснюються Державним інститутом проблем сім’ї та молоді, на виявлення локальних, а не тільки загальнонаціональних проблем.

В аспекті науково-інформаційного забезпечення державної ґендерної політики варто згадати рекомендацію, яка міститься у проекті Закону України “Про державні гарантії рівних прав і можливостей чоловіків та жінок”, щодо підготовки і подання на регулярній основі до Верховної Ради доповідей про прогрес у сфері досягнення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в Україні, що сприятиме розповсюдженню інформації з проблеми.

В цьому плані варто також згадати про позитивний досвід неодноразового подання на розгляд Верховній Раді, урядовцям та широкій громадськості змістовних доповідей з питань додержання прав людини в Україні, запроваджений в Україні Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Н.І. Карпачовою [226-228]. Особливе зацікавлення викликала спеціальна доповідь щодо додержання прав українських громадян за кордоном, з широким оглядом, статистичним матеріалом та аналізом ситуації в різних країнах світу. Зважаючи на це, підкреслимо, що важливим напрямком здійснення управління у сфері формування ґендерної політики в Україні є організація та проведення різноманітних досліджень. Отримані результати досліджень дають змогу не тільки отримати інформацію про сучасний стан справ, але й оцінити тенденції їх розвитку.

Активними виконавцями цієї роботи часто виступають неурядові організації. В Україні є декілька центрів, що працюють як інформаційно-консультаційні або науково-дослідницькі центри. Серед таких слід назвати Інформаційно-консультаційний жіночий центр (Київ), Ґендерне бюро (Київ), Центри жіночих досліджень (Харків та Одеса) та інші організації. Але можливості цих організацій у наданні послуг по розповсюдженню такої літератури досить часто є обмеженими.

В цьому плані хороші результати дає ефективна співпраця НУО з правоохоронними органами України. Маємо на увазі проведення у 1999–2003 рр. спільно Міжнародним жіночим правозахисним центром “Ла Страда – Україна”, Міністерством внутрішніх справ України, Національним університетом внутрішніх справ, Кримінологічною асоціацією України науково-практичних конференцій з ґендерної проблематики та з проблем протидії торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, видання навчально-методичної та наукової літератури, проведення досліджень (див. табл. 4-1. Дослідження, що проводилися в Україні з проблем торгівлі людьми). Ці заходи сприяли зростанню обсягу знань серед фахівців правоохоронних органів. Вони охарактеризовані та систематизовані в наукових публікаціях та інформаційних виданнях [120, с.75]. Так, наприклад, за даними неурядової організації Вінрок Інтернешнл, протягом 1999–2002 р. у більш ніж 200, які були організовані в Україні, взяли участь понад 3000 осіб, серед яких 1200 правоохоронців, 210 юристів. Проведено понад 250 зустрічей між неурядовими організаціями та працівниками правоохоронних органів для встановлення контактів. Опубліковано 11 юридичних видань, веред яких серія юридичних матеріалів “Домашнє насильство. Як захистити себе”, “Якщо жінка зникла безвісти за кордоном. Допомога консульських установ України”, “Роль органів внутрішніх справ у запобіганні та протидії насильству в суспільстві”, методичні рекомендації “Попередження насильства у сім’ї та торгівлі людьми” для Міністерства внутрішніх справ України, підручник з проведення тренінгів “Попередження домашнього насильства та торгівлі людьми” тощо.

Табл 4-1. Дослідження, що проводилися в Україні з проблем торгівлі людьми

Рік Замовники досліджень Виконавці досліджень Тема дослідження Доступність результатів
1 Кінець 1997 р. – початок 1998 р. МОМ «Ла Страда - Україна», Інститут стратегічних досліджень Контрабанда жінок з України 1998, англ. і укр. мови
2 1999 р. Інститут прав людини ім. Л.Больтцмана, Відень «Ла Страда - Україна» Дослідження українського законодавства стосовно торгівлі людьми 2000, англ. мовою.
3 2000 р. Вінрок Інтернешнл «Адвокати Мінессоти» «Торгівля жінками: Україна і Молдова» 2000, англ., рос, укр. мови
4 2000 р. Вінрок Інтернешнл Український інститут соціальних досліджень Торгівля жінками в Україні
5 2001 р. МОМ Незалежні експерти Огляд українського законодавства у галузі боротьби з торгівлею людьми 2001, англ. і укр. мови
6 2001 р. МОМ Українські екперти, НУВС Кримінологічне дослідження торгівлі людьми в Україні 2001, англ. і укр. мови
7 2001 р. Лондонська школа тропічної медицини і гігієни «Ла Страда – Україна» Дослідження проблем здоров'я потерпілих від торгівлі людьми в Україні
8 2001 р. Anti-Slavery International «Ла Страда - Україна» Проблеми захисту свідків і потерпілих під час кримінальних процесів проти торговців людьми 2002, англ.і польск.мов.
9 Кінець 2002 р. –початок 2003 р. МОП НДІ праці і зайнятості НАН України, Інститут соціології НАН України, «Ла Страда - Україна» Проблеми торгівлі людьми з метою сексуальної і трудової експлуатації 2003, англ. і укр. мови
10 Кінець 2002 р. –початок 2003 р. Програма Викорінювання найгірших форм дитячої праці МОП Інституту соціології НАН України, «Ла Страда - Україна» Проблеми торгівлі дітьми з метою трудової і сексуальної експлуатації 2003, англ. і укр. мови

Інформаційна функція завжди існувала як функція державних органів, тобто як реалізація компетенції, прав і обов'язків органів влади [93]. Для здійснення інформаційного забезпечення ґендерної політики, відповідно до Указу Президента “Про підвищення соціального статусу жінок в Україні”, Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України разом з Державним комітетом молодіжної політики, спорту і туризму (його спадкоємцем є Державний комітет України у справах сім’ї та молоді), Міністерством закордонних справ України мають забезпечувати широке висвітлення в засобах масової інформації здійснення заходів, спрямованих на реалізацію в Україні положення Конвенції ООН “Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок” та інших міжнародно-правових документів з питань становища жінок; посилити контроль за додержанням засобами масової інформації законодавства щодо заборони пропаганди насильства, жорстокості, зневажливого ставлення до жінки.

Варто погодитися з оцінками І. Аристової про те, що інформаційно-аналітичне (і додамо – наукове) забезпечення дозволяє “тримати в полі зору, контролювати факти, зведення, події, пояснювати їх, давати їм тлумачення, знаходити зв’язки, працювати на випередження” [94, с.48]. Адміністративне право, регулюючи процедуру державного управління, має забезпечувати відкритість інформації про здійснювану управлінську діяльність. Принцип гласності в системі управління – найважливіша правова основа забезпечення виконання державою проголошених цілей. Цей принцип забезпечує справедливість та гарантує можливість зворотного впливу громадян на саму державу, на її органи виконавчої влади з метою досягнення істини та ефективності. Необхідно враховувати те, що у розвитку наукового та інформаційного забезпечення ґендерної політики присутні дві складові частини – технічна та соціально-політична [10], розвиток яких є однаково важливим.

Важливу роль у відносинах між громадянським суспільством і демократичною державою відіграють засоби масової інформації, які виступають одночасно і “каналом вираження думки громадянського суспільства, і засобом її формування, і інструментом контролю громадськості над владою і державою” [486, с.14]. Для цього засобам масової інформації повинні бути відкриті найважливіші сторони діяльності державних органів та їх службовців. Це сприятливо впливає на суспільну думку, під впливом якої робота як усього державного апарату, так і державного службовця може покращитися.

Усе вищесказане дає можливість виділити основні напрямки покращення науково-інформаційного забезпечення процесів формування ґендерної політики в україні:

1. Організація та проведення різноманітних досліджень по проблемі; друкування та розповсюдження їх результатів.

2. Проведення наукових конференцій та семінарів з ґендерної проблематики з залученням неурядових та міжнародних організацій.

3. Підготовка і подання на регулярній основі доповідей про прогрес у сфері досягнення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в україні.

4. Створення спеціального інтернет-порталу та національного ресурсного центру з ґендерної проблематики.

5. Видання Державним Комітетом України у справах сім’ї та молоді спільно з неурядовими організаціями бюлетенів, періодичних видань, вісників з проблеми.

<< | >>
Источник: ЛЕВЧЕНКО Катерина Борисівна. Управління процесами формування ґендерної політики в Україні (організаційно-правові аспекти). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук Харків –2003. 2003

Скачать оригинал источника

Еще по теме 4.3. Науково-інформаційне забезпечення ґендерної політики:

  1. Розділ 1. Ґендерна політика як об’єкт соціально-правового аналізу
  2. 1.1. Політика та управління: загальнотеоретичні проблеми
  3. 1.2. Виявлення соціостатевої нерівності як соціальної основи формування ґендерної політики в Україні
  4. 1.4. Ґендерна політика: проблеми визначення
  5. 1.4.1. Інтеграція України в Європейське співтовариство та пошук орієнтирів ґендерної політики
  6. 1.4.2. Ґендерна політика та політика стосовно жінок: визначення та співідношення
  7. Розділ 2. Нормативно-правове забезпечення управління ґендерною політикою в Україні
  8. 2.2. Конституційні засади реалізації державної політики стосовно жінок в Україні та формування ґендерної політики
  9. 2.3. Стан законодавчого забезпечення процесів формування ґендерної політики в Україні
  10. Розділ 3. Державне управління процесами формування ґендерної політики в Україні