Висновки до розділу 2

Проведене у другому розділі наукове дослідження юрисдикційної та неюрисдикційної форм захисту житлових прав дітей дає можливість сформулювати такі висновки:

1. З’ясовано особливість застосування юрисдикційної форми щодо цивільно-правового захисту житлових прав дітей.

Зроблено висновок, що здійснення права на судовий захист житлових прав дітей - це система гарантованих державою дій законних та/або інших представників дитини щодо звернення до суду з приводу захисту житлових прав дітей.

Аналіз теоретичних положень дозволив стверджувати, що специфіка доступу до правосуддя дитини для захисту своїх житлових прав пов’язана з особливостями її цивільної процесуальної дієздатності. Тобто до суду для захисту житлових прав та інтересів дітей можуть звертатися їх законні та/або інші представники. Особи від чотирнадцяти до вісімнадцяти років мають право давати показання, а їх думка повинна враховуватися. Зокрема, суд при розгляді справи щодо проживання дитини повинен враховувати думку дитини. Для захисту своїх житлових прав дитина, по досягненню нею повноліття, має право звернутися до суду самостійно.

Встановлено, що батьки або інші представники дитини мають право звертатися до суду з позовами щодо захисту житлових прав дітей: про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням; про визнання права власності на житло; виселення; вселення дітей у житлове приміщення; зміну договору найму житлового приміщення; зобов’язання взяти на облік, чергу, зняття з реєстраційного обліку місця проживання; щодо забезпечення житлових прав дітей - мешканців гуртожитків; про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, дарування, застави житлових приміщень, які укладені з порушенням прав дітей; визнання недійсними свідоцтв, ордерів, рішень суб’єктів владних повноважень щодо житла, на яке мають право діти, тощо.

2.

Встановлено, що самозахист застосовується у разі порушення житлових прав або для попередження їх правопорушень. Ця форма захисту може здійснюватися законними та/або іншими представниками дитини. При здійсненні самозахисту житлових прав дитини законні представники дитини здійснюють односторонні дії юридичного чи фактичного характеру, спрямовані на попередження порушень житлових прав, відновлення житлових прав, припинення правопорушень житлових прав, отримання компенсації.

Запропоновано класифікувати способи самозахисту житлових прав дитини за такими критеріями: а) підстава виникнення (самостійні односторонні дії фактичного порядку дозволені законом, передбачені законом, закріплені у правовстановлюючих документах (договір, заповіт); б) конкретно- цільова спрямованість (припиняючі, відновлюючі, компенсаційні та забезпечувальні (превентивні).

Звернуто увагу на питання можливості здійснення дитиною самостійних дій для самозахисту житлових прав. У зв’язку з цим, обґрунтовано, що дитина в силу фізичного, психоемоційного розвитку, не може у повному обсязі самостійно здійснювати дії щодо самозахисту (у широкому розумінні) житлових прав.