<<
>>

Способи відновлення житлових прав дітей, які втратили повністю або частково житло у зоні проведення АТО

14 квітня 2014 року Указом в.о. Президента України № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» [188].

З дня опублікування цього указу на сході країни - частинах Донецької та Луганської області почалася антитерористична операція, а у державі виникла нове поняття - «зона проведення АТО». У ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» закріплено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року [189]. Отже, зона АТО - це адміністративно-територіальні одиниці, у яких проводяться комплексні дії щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України. Населенні пункти, які опинились у цій зоні, визначені у розпорядженні Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» № 1053-р від 30.10.2014 року. У цьому акті встановлено чіткий перелік міст Донецької, Луганської області, а також Харківської області (Ізюмської міської ради), що входять у зону АТО [190]. Встановлення чіткого переліку населених пунктів зони АТО надає можливість сформулювати правовий режим майна, що знаходиться у цій зоні та правовий статус осіб, які проживають або проживали у вказаній місцевості. При цьому законодавство щодо правового режиму зони АТО ще тільки формується, але потреба у цьому законодавчому процесі є, оскільки багато питань все ще знаходиться поза правовим полем.
Одним з цих питань є проблематика відновлення прав людини, зокрема житлових прав дітей, які втратили повністю або частково житло у зоні проведення АТО.

Як вказують міжнародні спостерігачі: постраждале населення охоплює всіх мешканців потерпілих внаслідок конфлікту районів, включаючи переміщених осіб; приймаючі та інші місцеві громади; громади в областях, прилеглих до постраждалих від конфлікту районів, які зазнали економічних втрат унаслідок конфлікту; учасників збройних сил, добровольчих батальйонів і членів їх сімей; волонтерів з числа представників громадянського суспільства; і в тій чи іншій мірі усіх українських громадян. Незважаючи на вплив кризи на населення в цілому, наслідки конфлікту для різних груп та чоловіків, жінок і дітей є неоднозначними. Переміщені особи похилого віку, жінки (як єдині годувальниці або вагітні), діти (зокрема, ті, хто лишився без піклування батьків або законних опікунів) та особи з обмеженими можливостями розглядаються як особливо уразливі сегменти населення у контексті доступу до соціальних послуг, робочих місць та джерел засобів до існування [191, с. 121].

Питання захисту прав дітей, які перебувають в зоні проведення АТО та переміщених з цієї зони, належить до числа найбільш актуальних. На території Луганської та Донецької областей до початку збройного конфлікту проживало 1 млн. дітей. За даними Управління Верховного комісара

Організації Об’єднаних Націй у справах біженців від конфлікту на Донбасі постраждало 5 млн. українських громадян. За підрахунками ЮНІСЕФ 1,7 млн. постраждалих (або 34% від усієї кількості) - це діти. За інформацією ВООЗ, станом на 08.07.2015 року від війни на Донбасі загинуло 68 дітей, 182 дитини отримали поранення. За даними Держслужби з надзвичайних ситуацій станом на 03.06.2015 року переселено 873 тис. 816 осіб, у тому числі - 150 тис. 481 дитина (17,2%) [192]. Ці діти потребують захисту. Однією з головних проблем цієї категорії дітей є збереження їх життя, яке забезпечується і наявністю житла у них.

У контексті збройного конфлікту і масової міграції органи влади та населення постали перед необхідністю терміново розробляти й реалізовувати комплексні дії з метою поліпшення негативної соціальної дійсності як для всього населення, так і для дітей зокрема. Окрім традиційної роботи щодо попередження соціального сирітства, допомоги сім’ям з дітьми, що перебувають у складних життєвих обставинах, постала необхідність організації роботи з новими категоріями дітей, які потребують негайної уваги держави: а) дітьми, які залишилися проживати на території,

непідконтрольній українській владі, у тому числі тими, які безпосередньо залучені до військового конфлікту як солдати; б) дітьми з числа внутрішньо переміщених осіб; в) дітьми, чиї батьки перебувають або повернулись із зони проведення АТО; г) дітьми, чиї батьки загинули або були поранені в зоні АТО [193, с. 8]. Отже, можна констатувати про встановлення особливого правового статусу дітей, які постійно проживають на території зони проведення АТО. Г оловною ознакою правового статусу таких дітей є те, що їх постійне місце проживання було або знаходиться у зоні проведення АТО. У дітей з цієї зони було або є житло як на праві власності, так і користування. Додаткова особливість правового статусу цих дітей визначена у п. 5 Аналітичної записки Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України «Щодо дотримання Україною міжнародних стандартів захисту прав дітей у збройних конфліктах», відповідно до якої діти, які перебувають (перебували) у зоні військового конфлікту є категорією осіб, котрі опинились у складних життєвих обставинах, а, отже, потребують супроводу та мають розраховувати на отримання визначеного українським законодавством переліку соціальних послуг [194].

Виходячи з викладеного можна запропонувати встановлювати правовий статус дітей, які перебувають (перебували) у зоні АТО. Слід зазначити, що правовий статус визначає межі правомірної поведінки, міру поведінки щодо користування матеріальними та духовними благами [195, с.

4]. Отже, виділення окремого правового статусу вказаної категорії дітей надає можливість визначити особливість здійснення та захисту прав дітей, зокрема їх житлових прав. Діти, які перебувають (перебували) у зоні проведення АТО - це діти, котрі мають/мали постійне місце проживання у населених пунктах, визначених у розпорядженні Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», котрі опинились у складних життєвих обставинах, а отже потребують супроводу та мають розраховувати на отримання визначеного українським законодавством переліку соціальних послуг.

Розкриваючи запропоноване визначення необхідно дослідити категорії «складні життєві обставини» та «соціальні послуги». Їх визначення закріплено у ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги». Соціальні послуги - комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв’язання їхніх життєвих проблем. Складні життєві обставини - обставини, спричинені інвалідністю, віком, станом здоров’я, соціальним становищем, життєвими звичками і способом життя, внаслідок яких особа частково або повністю не має (не набула або втратила) здатності чи можливості самостійно піклуватися про особисте (сімейне) життя та брати участь у суспільному житті [196]. Аналізуючи наведені визначення необхідно зазначити, що діти із зони проведення АТО внаслідок військових обставин, віку, неповної дієздатності не можуть самостійно розв’язати життєві обставини, у яких вони опинилися, тому для забезпечення їх прав потрібні додаткові державні гарантії. Крім того, ці діти поділяються на: дітей, які залишились проживати у зоні проведення АТО; діти, які були переміщені; діти-сироти. Залежно від вказаного соціального статусу дітей можна запропонувати три напрями відновлення їх житлових прав.

Діти, які продовжують проживати у зоні проведення АТО є найбільш уразливою категорією.

Як вказують неофіційні джерела у зоні проведення АТО продовжують проживати близько 300 тисяч дітей [197]. Ці діти позбавлені як мирного життя, так і повноцінного захисту з боку української держави. На жаль, у такому становищі вони опинилися не з власної волі, оскільки це вибір їх батьків. На відміну від цієї категорії дітей - діти з числа внутрішньо переміщених осіб мають більшу цільову допомогу від держави. Діти-сироти, які були переміщені із зони проведення АТО або стали сиротами внаслідок бойових дій, підпадають під охорону, яка визначена законодавством для цієї категорії дітей. Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб») [198].

Однією з багатьох проблем дітей, що перебувають (перебували) у зоні проведення АТО є питання про відновлення їх житлових прав. Потреба у відновленні житлових прав цих дітей обґрунтовується тим, що їх житло було зруйновано або частково зруйновано у зоні проведення АТО. Про стан цього житла, як і про ситуацію у сфері житлового фонду Донецької та Луганської області можна дізнатися з Єдиного реєстру збитків інфраструктури в зоні проведення АТО [199]. Цей проект було розроблено для того, щоб кожен, хто має інформацію про пошкоджені об’єкти житлової та нежитлової інфраструктури в зоні проведення АТО, зміг повідомити про ці факти, заповнивши просту форму. Такими зусиллями наповнюється картотека зруйнованих об’єктів Донбасу, котра постійно є у режимі online. Така відкрита інформація дає можливість об’єктивно оцінити збитки. На сьогодні, у цьому реєстрі зафіксовано руйнування, часткове руйнування 1 383 багатоквартирних будинків, 1 378 індивідуальних житлових будинків, 5 об’єктів незавершеного будівництва.

При дослідженні фото-матеріалів, які знаходяться у Єдиному реєстрі збитків інфраструктури в зоні проведення АТО, можна стверджувати, що більшість об’єктів непридатні для проживання або потребують капітального ремонту.

Аналізуючи категорію непридатного житла М. В. Бернацький вказує, що ЖК УРСР виділяє декілька видів житла, непридатного для проживання. Це житло визнане у встановленому законодавством порядку непридатним для проживання. Окрім цього кодекс виділяє такі види житла, як аварійне житло та житло, що загрожує обвалом. Ці об’єкти мають різний правовий режим, а їх власники та користувачі різні права, які виникають у зв’язку з непридатністю та аварійністю житла [200, с. 395].

Варто зазначити, що вітчизняне законодавство не закріплює поняття «непридатне житло». Тому, необхідно сформулювати цей термін через категорію придатності житла. О. Є. Аврамова стверджує, що придатність житла охоплює систему вимог, які обов’язково пред’являються до житла: технічні, санітарні, архітектурні, містобудівні, стандарти цивільного захисту, екологічні тощо. Відповідність технічним вимогам вчена встановлює як: наявність опалення (якщо приміщення не опалюються, то існує загроза його руйнування та пошкодження сусідніх квартир); розташування у наземному поверсі; відповідність санітарно-гігієнічним вимогам, включаючи вимоги до інсоляції, природного освітлення, провітрювання, іонізації та мікроклімату приміщень житлових будинків, захисту їх від шуму, вібрації, електромагнітного і радіоактивного випромінювання. Відповідність житла архітектурним, містобудівним вимогам, стандартам включає в себе наявність законно відведеної під будівництво земельної ділянки, будівництва житла за затвердженим проектом, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів житла, реєстрацію права власності на об’єкт містобудування [201, с. 155]. Вимоги до придатності житла деякі науковці формують з визначення житла. Зокрема В. П. Камишанський стверджує, що під житловим приміщенням розуміється приміщення, закінчене будівництвом і прийняте у встановленому законом порядку в експлуатацію, яке підлягає кадастровому і технічному обліку (інвентаризації) [202, с. 248]. Отже, непридатним житлом є житло, яка не відповідає встановленим санітарно-технічним або екологічним вимогам, стандартам цивільного захисту тощо. Виявлення системи стандартів відповідності придатності житла потрібно для визначення ступеня не відповідності вимогам, стандартам придатності зруйнованого житлового фонду.

Для виявлення придатності житла застосовується Постанова Ради Міністрів УРСР «Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання» від 26.04.1984 року № 189. У п. 5 цієї Постанови встановлено, що під час обстеження стану жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усунути шляхом проведення капітального ремонту, житлово - експлуатаційна організація вирішує в установленому порядку питання про проведення такого ремонту. У разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання

[203] . Однак при обстеженні житла, зокрема, яке опинилось у зоні проведення АТО, застосовуються технічні вимоги, закріплені у додатку Б «Терміни та визначення понять» ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», а саме житлове приміщення - опалюване приміщення, розташоване у наземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-гігієнічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізованого випромінювання

[204] . До придатності відноситься і вимога про відповідність житла державним стандартам цивільного захисту. Ця вимога випливає зі змісту ст. 51, 55, 67 Кодексу ЦК України [205]. Отже, житло, яке повністю або частково зруйновано у зоні проведення АТО - це житло, яке не може відповідати технічним, санітарним стандартам внаслідок руйнування даху, стін і загрожує обвалом.

Аналізуючи викладені нормативні акти необхідно відзначити, що для встановлення стану непридатності житла формується комісія у складі: заступника голови виконавчого комітету місцевої Ради (голова комісії), начальника управління (відділу) житлового (комунального) господарства виконавчого комітету місцевої Ради (заступник голови комісії), представника органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби, представника відділу (управління) у справах будівництва і архітектури виконавчого комітету місцевої Ради або районного архітектора, представника органу державного пожежного нагляду, депутата місцевої Ради, інженера житлово - експлуатаційної організації (секретар комісії), представника організації, що здійснює управління відповідним житлом. Комісія повинна визнавати житло непридатним для проживання або таким, що потребує капітального ремонту. Капітальний ремонт - це ремонт житлового будинку з метою відновлення його ресурсу із заміною за необхідності конструктивних та огороджувальних елементів, систем інженерного обладнання, а також поліпшення його експлуатаційних показників. Обстеження конструкцій фундаментів, підземних і наземних частин житлових будинків є обов’язковим при розробленні проектів капітального ремонту і повинно включати: збір, вивчення та аналіз наявної проектно-технічної документації та архівних матеріалів попередніх обстежень конструкцій будинків (якщо вони проводилися) і стану ґрунтів; архітектурні обмірювання (плани кожного поверху, підвалу, підземелля, технічного поверху, перетинів); обмірювання обстежуваних несучих конструкцій та їх елементів; попереднє візуальне обстеження конструкцій; детальне обстеження технічного (фізичного) стану несучих конструкцій підземних і наземних частин будинків (фундаментів, стін, підвалів, зовнішніх і внутрішніх стін, колон, перекриттів, балконів, терас, лоджій, еркерів, даху тощо) з визначенням характеристик міцності конструктивних матеріалів, а також наявності і ступеня прояву деформацій та пошкоджень (тріщин, прогинів, вигинів, зсувів, спучування, вологості тощо); геодезичні виміри величин осідань (просідань) фундаментів, а також відхилень несучих і огороджувальних конструкцій будинків та їх частин від вертикалі і горизонталі; обстеження огороджувальних та інших конструкцій з метою виявлення уражень грибками, жуками, шкідливими комахами та іншими біологічними бактеріями [206]. Отже, якщо виникає можливість відновити частково зруйнований житловий будинок, то рекомендовано проводити його капітальний ремонт. Капітальний ремонт може розглядатися як один із способів з відновлення житлових прав громадян, зокрема дітей, які частково втратили житло у зоні проведення АТО.

У разі визнання житла непридатним для проживання може ставитись питання про компенсацію його вартості, оскільки повністю зруйнований житловий будинок припиняє своє існування як цивільно-правова річ. Припинення існування житла як цивільно-правової речі випливає з визначення речі. Річ у цивільному праві - це об’єкт цивільних правовідносин, споживна вартість та інтерес до присвоєння якого визначаються в першу чергу його матеріальністю і тілесністю (просторовою визначеністю) [207, с. 7]. Житло, яке втрачає можливість задовольняти житлову потребу, внаслідок відсутності тілесності речі та її матеріального змісту, може визнаватися непридатним. У такому разі житлові правовідносини щодо цього житла припиняють своє існування [208, с. 138].

Щодо житла, яке опинилось у зоні проведення АТО, М. Рубан пропонує встановити компенсаційні виплати. Правознавець вказує, що є декілька сценаріїв, за якими постраждала особа має змогу одержати компенсацію: з державного бюджету, за страховкою, через суд, з благодійних фондів. У разі, якщо після воєнних дій квартира стала непридатною для проживання, насамперед необхідно звернутися за допомогою в районну раду за місцем проживання. До заяви про компенсацію вартості зруйнованого житла необхідно надати такі документи: фото- або відео фіксація пошкоджень; показання свідків (важливі у кримінальному провадженні або в суді); акт ЖЕКу або ОСББ (якщо будинок багатоквартирний); акт комісії місцевої адміністрації (при пошкодженні майна будь-якого типу); акт органу самоорганізації населення (якщо заміський будинок, дача, гаражний кооператив); акт незалежного оцінювача (при пошкодженні майна будь-якого типу); документи, які підтверджують право власності на майно, а також чеки, технічну документацію про придбання побутової техніки. М. Рубан, вказує, що можна також звернутися до суду: подати позов до держави (в особі координатора операції - СБУ). Необхідно подавати такий позов до Шевченківського районного суду м. Києва, додаючи до нього максимальну кількість доказів. Мало хто про це говорить, але державу ніхто не звільняв від відповідальності відшкодовувати збитки, завдані АТО. Оскільки на території Донецької й Луганської областей воєнний чи надзвичайний стан не було введено, відшкодування збитків регулюється цивільним законодавством. Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України збитки, завдані майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються особою, яка їх заподіяла. Оскільки використання армії, зброї, авіації, артилерії санкціоновано державою Україна, то відповідальність за результати може нести сама держава (в особі координатора антитерористичної операції) [209].

Дійсно, одним із способів забезпечення житлових прав громадян, які втратили житло у зоні проведення АТО, є відшкодування компенсації. Однак існує інша проблема - це оцінка майна. Наприклад, 14 грудня 2015 року Фондом державного майна України спільно із Міжнародним інститутом бізнесу проведено круглий стіл, присвячений проблемам оцінки майна, що знаходиться на тимчасово окупованій території України та в зоні проведення АТО. На цьому заході було встановлено, що основними факторами, які впливають на процес ціноутворення на нерухоме майно, що знаходиться в зоні проведення АТО, є ризик виникнення збитків від його втрати у разі відновлення активних бойових дій, ризик неправомірних дій з боку третіх осіб відносно права власності та грошових коштів від його продажу, невизначеність майбутніх подій і перспектив, надзвичайно важка соціально - економічна ситуація [210]. Отже, на сьогодні можна констатувати відсутність грошової оцінки втраченого майна у зоні проведення АТО. Відсутність можливості провести оцінку зруйнованого житла практично унеможливлює провести компенсацію такого житла.

Ще одним із способів відновлення житлових прав громадян, житло, яких зруйновано у зоні проведення АТО є надання іншого житла, зокрема, з тимчасового житлового фонду. Житло з тимчасового житлового фонду надається громадянам, які внаслідок звернення стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного приміщення, а також біженців та громадян, які вимушені залишити житлове приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного лиха або з інших підстав, які загрожують стану та безпеці відповідного житлового приміщення. Житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам за умови, якщо: таке житло є єдиним місцем проживання, а їх сукупний дохід недостатній для придбання або найму іншого житлового приміщення; середньомісячний сукупний дохід сім’ї за попередні шість місяців, розрахований виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, міськдержадміністраціями відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги, менший від прожиткового мінімуму на сім’ю в розрахунку на місяць та величини регіонального показника опосередкованої вартості найму житла [211]. Незважаючи на те, що держава з 2004 по 2014 роки вказувала про формування тимчасового житла, це житло так і не було побудовано. А коли постала проблема з розміщення переміщених громадян, житла з цього фонду так і не було виділено. Тому ці громадяни стали проживати у санаторіях, будинках відпочину, садибних будинках, гуртожитках. Держава опинилась у ситуації, коли надання соціального житла стало проблемою, наслідок відсутності його будівництва.

Аналізуючи викладене необхідно зазначити, що діти, які втратили житло повністю або частково у зоні проведення АТО, мають право на відновлення житлових прав, зокрема права на проживання у власному житлі. Критеріями забезпечення відновлення житлових прав дітей, які втратили повністю або частково житло у зоні проведення АТО є: необхідність встановлення державного контролю за обліком зруйнованого або непридатного для проживання житла; формування реєстрів інформації про дітей, котрі втратили житло у зоні проведення АТО; розробка державних програм щодо будівництва соціального житла, яке буде надаватися дітям, сім’ям з дітьми та особам, котрі внаслідок інвалідності, отриманої у зоні проведення АТО, не в змозі самостійними діями отримати житло.

До способів відновлення цих прав можна віднести надання соціального житла, проведення капітального ремонту зруйнованого житла, компенсація вартості зруйнованого житла. Для здійснення цих відновлюючих механізмів необхідно встановити факт повного або частково руйнування житла. Залежно від категорії дітей (діти, які залишились проживати у зоні проведення АТО;

діти, які були переміщені; діти-сироти) можна запропонувати три напрями відновлення їх житлових прав:

- способи відновлення житлових прав дітей, котрі залишились проживати у зоні проведення АТО (основним способом захисту житлових прав дітей буде компенсаційний, що спрямований на відшкодування вартості житла або ремонту, побудови нового житла);

- способи відновлення житлових прав дітей, які були переміщені (до цих способів варто віднести речово-правові способи, котрі спрямовані на повернення житла дитині; зобов’язально-правові (надання соціального житла), компенсаційні);

- способи відновлення житлових прав дітей-сиріт або позбавлених батьківського піклування (надання житла на умовах визначених законодавством).

На підставі проведеного у цьому підрозділі дослідження роботи можна зробити такі висновки.

1. Сформульовано визначення повного або часткового руйнування житла, котре знаходиться у зоні проведення АТО, та вказано, що це житло, яке не може відповідати технічним, санітарним стандартам, внаслідок руйнування даху, стін і загрожує обвалом, може визнаватися непридатним для проживання. При повному руйнуванні житла встановлюється факт припинення існування житла як цивільно-правової речі.

2. З’ясовано, що дитина має право на отримання соціального житла, якщо буде встановлено факт втрати житла, який призвів до позбавлення дитини суб’єктивного права на житло.

<< | >>
Источник: МОВЧАН ОЛЬГА ВАСИЛІВНА. ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ЖИТЛОВИХ ПРАВ ДІТЕЙ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Харків - 2015. 2015

Скачать оригинал источника

Еще по теме Способи відновлення житлових прав дітей, які втратили повністю або частково житло у зоні проведення АТО:

  1. ЗМІСТ
  2. ВСТУП
  3. Способи відновлення житлових прав дітей, які втратили повністю або частково житло у зоні проведення АТО
  4. Висновки до розділу 3
  5. ВИСНОВКИ