Висновок до Розділу 3

Ефективність податкового контролю - це результат контрольної діяльності уповноважених суб’єктів контролю, який зіставлений з різними витратами (грошовими, технічними, людськими та іншими) на його досягнення.

Становлення і розвиток нової української державності вимагає переосмислення суті й соціального призначення багатьох правових явищ, інститутів і категорій з позиції приорітету права над державою, природних прав людини і громадянина над іншими цінностями в суспільстві. Державний примус у сфері оподаткування - це система встановлених законодавством України заходів попередження, припинення та відновлення, які застосовуються до суб’єктів оподаткування з метою контролю, забезпечення режиму законності, а у випадках вчинення податкових правопорушень застосування до них заходів юридичної відповідальності (кримінальної, адміністративної, дисциплінарної, фінансово-правової).

Інститут контролю та інститут юридичної відповідальності перебувають у тісному взаємозвєязку: контроль виступає важливим засобом забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні, в результаті порушення яких застосовується юридична відповідальність, яка, водночас, постає гарантом забезпечення ефективності контрольної діяльності.

Юридична відповідальність за порушення податкового законодавства – це правовідносини між суб’єктами права, які виникають на підставі обов’язків платників податків, зборів, інших обов’язкових платежів, нести несприятливі наслідки за порушення норм законодавства України.

Сьогодні законодавство України не містить визначення податкового правопорушення, у зв’язку з чим пропонуємо визначити його як протиправну дію або бездіяльність винної особи, якою не виконуються обов’язки, порушуються права та законні інтереси учасників податкових правовідносин, за що встановлена юридична відповідальність.

Найбільш прийнятною, на нашу думку, є точка зору, згідно з якою фінансові санкції є мірою фінансової відповідальності, яка за предметом та метою регулювання є різновидом адміністративної відповідальності, оскільки сторони перебувають у нерівному становищі. Визнання фінансових санкцій різновидом адміністративної відповідальності вирішує питання про можливість відповідальності фізичної чи юридичної особи за порушення податкового законодавства лише за наявності чи відсутності вини, якщо тільки відповідним законом прямо не передбачене інше.

Отже, в сучасних економічних та правових умовах нагальною проблемою є необхідність законодавчого вирішення питання про правову природу фінансових санкцій (фінансової відповідальності).

На нашу думку, одним із найважливіших завдань Податкового кодексу України є спеціалізація складових видів податкових правопорушень, які мають бути згруповані за видовими об’єктами протиправних посягань та з урахуванням категорій суб’єктів цих правопорушень.

У Податковому кодексі України повинні бути чітко визначені і так звані заходи, що обмежують дієздатність юридичних осіб. Ці заходи за своїм впливом близькі до накладення санкцій, але не є фінансовими санкціями. До них можна віднести:

- призупинення операцій за банківськими рахунками підприємств;

- опечатування кас, касових приміщень, складів;

- вилучення документів, які свідчать про заниження (приховування) або несплату податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

Отже, подальше реформування законодавства у сфері оподаткування має відбутися таким чином, щоб забезпечити не тільки повне і своєчасне надходження коштів до бюджетів та державних цільових фондів, а й дотримання прав усіх суб’єктів податкових відносин та можливість ефективного використання ними юридичних засобів захисту своїх прав, як це має відбуватися у правовій демократичній країні.

Своєрідним індексом для вимірювання ефективної діяльності податкових органів є рівень добровільної сплати податків. Для досягнення цієї мети необхідні структурні перебудови в податковій службі та забезпечення виконання нею лише однієї функції в державі – адміністрування та збирання податків, для чого необхідно визначитися з вибором моделі адміністрування податків.