Висновок до Розділу 1

Державний контроль, на відміну від нагляду, є повсякденним, безперервним, здійснюється як органами законодавчої, виконавчої влади, судами, так і численними спеціально утвореними для цього контролюючими органами.

Податковий контроль як одна з функцій державного управління являє собою систему спостереження за фінансово-господарською діяльністю платників податків з метою її оптимізації для якісного виконання податкового законодавства.

З метою підсумкового визначення місця податкового контролю в системі функцій державного управління необхідно систематизувати в логічній послідовності доведені вище та сформульовані твердження, а саме:

1. Контроль є однією з найважливіших функцій державного управління.

2. Доходи держави є предметом державного управління, і, відповідно, державного контролю.

3. Податковий контроль є елементом загальнодержавного контролю.

4. Податковий контроль є важливим напрямом, а в системі права – інститутом державного фінансового контролю, і, відповідно, функцією державного управління.

Отже, податковий контроль посідає в системі функцій державного управління самостійне відокремлене місце: по-перше, як найвагоміша складова контрольної функції управління державними фінансами, по-друге, як важливий напрям державного фінансового контролю.

Метою податкового контролю є дієвість системи оподатковування і досягнення такого рівня ретельності (податкової дисципліни) серед платників податків, податкових агентів та інших осіб, за якої виключається порушення податкового законодавства або їх число є зовсім незначним.

Аналіз зарубіжного досвіду дозволив виділити позитив, який має бути врахований при становленні ефективного податкового контролю в нашій державі.

1. Добре розвинена і достатньо фінансована автоматизація системи збору податків, а також поширення системи безготівкових розрахунків.

2. Велике значення ділової і фінансової репутації бізнесмена. Інформація про ухиляння від сплати податків чи про наявність проблем з податковими органами може згубно позначитися на подальшому розвитку бізнесу, відлякувати ділових партнерів.

3. Систематизація досвіду роботи податкових служб і правоохоронних органів, їх технічна оснащеність, високий авторитет у громадян і суб’єктів фінансово-господарської діяльності.

4. Горизонтальні і вертикальні механізми співробітництва податкових служб, відпрацьовані в США.

5. Податкове законодавство більш деталізоване, відсутні підстави для різних тлумачень і інтерпретацій.

6. Обгрунтована диференціація санкцій за податкові правопорушення і злочини. Практика обмеження винних у деяких цивільних правах. Наприклад, позбавлення права брати участь у виборах, позбавлення прав водія є дійовими заходами запобігання податковим злочинам.

7. Податкові злочини розглядаються в тісному зв’язку з легалізацією коштів, отриманих незаконним шляхом, проявами тіньової економіки. Вони розглядаються як тяжкі злочини проти суспільства чи держави.

8. Налагоджена система відшкодування заподіяної державі фінансової шкоди. Покладання стягнення на особисте майно боржника, можливість конфіскації майна.

9. Досвід, зокрема США, притягнення до кримінальної відповідальності юридичних осіб за податкові злочини може бути дуже корисний для українського податкового і кримінального законодавства, адже ухилення від сплати податків здійснюється найчастіше не тільки в особистих інтересах керівника фірми, але й в інтересах підприємства, де присутні інтереси всіх засновників.