ВИСНОВКИ

Контроль у сфері оподаткування на сьогодні займає самостійне місце в загальній контрольній діяльності державних органів і вимагає досконалого нормативного (при узгодженні змісту господарського та податкового законодавства) підґрунтя, сформувати яке можна на підставі результатів фундаментальних комплексних наукових досліджень.

За результатами проведеного нами дослідження проблем реалізації контролю у сфері оподаткування як функції управління ми вважаємо необхідним сформулювати в тезисному вигляді найбільш важливі та практично значущі, науково обґрунтовані висновки, а також конкретні пропозиції щодо вдосконалення організаційно-правових основ реалізації контролю у сфері оподаткування в Україні.

1. Контроль посідає кінцеву позицію в системі управлінських функцій. За організаційно-правовою природою його необхідно розглядати як систематичну, конструктивну і позитивну діяльність, яка має місце як у сфері регулятивних, так і в сфері правоохоронних відносин, що зумовлено тісним зв’язком контролю з процесом прийняття управлінських рішень. Логіка дослідження змісту контролю як виду управлінської діяльності, як елемента управління припускає, насамперед, аналіз більш загального поняття - змісту контролю як загальної функції управління. Співвідношення тут таке ж, як між загальним і частковим.

Контроль як функція державного управління має певні особливості та притаманні йому ознаки. Особливістю контролю є те, що він здійснюється з метою перевірки дотримання і виконання поставлених завдань, прийнятих рішень, тобто фактично після здійснення інших функцій управлінської діяльності. Здійснення контролю на кінцевих етапах управлінської діяльності свідчить, що він є інтегруючим засобом щодо дотримання і виконання поставленої мети і завдань перед управлінням і про відповідність йому всіх інших функцій державного управління, тобто він є самостійною функцією державного управління, органічно пов’язаною з іншими функціями.

Державний контроль не слід ототожнювати з іншими, хоча й суміжними, правовими поняттями - наглядом, моніторингом, аудитом, обліком. Так, на відміну від нагляду, він є повсякденним, безперервним, здійснюється як органами законодавчої, виконавчої влади, судами, так і численними спеціально утвореними для цього контролюючими органами. Головне, що відрізняє його від нагляду - те, що контролюючий орган має право втручання в оперативну діяльність підконтрольного (іноді аж до підміни собою керівного органу цього об’єкта), а також те, що контролюючі органи мають право самостійно притягувати винних осіб до юридичної відповідальності.

Доходимо висновку, що контроль є поняттям родовим по відношенню до нагляду. Останній виступає різновидом контролю, похідною складовою із властивими специфічними ознаками, до яких можна віднести перевірку дотримання норм права, спеціальних правил, встановлених на об’єктах, що перебувають під наглядом, організаційну непідпорядкованість об’єкта органу, що здійснює нагляд, при виявленні порушень законодавства в процесі нагляду органи, що його здійснюють, застосовують заходи відповідальності. Моніторинг - це різновид контролю, його певна форма, облік - здійснюваний під час управлінської діяльності процес здобування, обробки та систематизації відомостей про результати функціонування системи й реалізації виконавцями управлінських рішень та доручених їм завдань, виражених, як правило, кількісними показниками.

За своєю природою та сутністю аудит є протилежністю державному контролю, не передбачає владного втручання в оперативну діяльність об’єкта, а також застосування примусових заходів у разі виявлення порушень чинного законодавства.

2. Податковий контроль варто розглядати як функціональний елемент і основну форму податкового адміністрування. Він має всі риси, властиві фінансовому контролю, і одночасно має специфічні риси, які виявляються в більш вузькій сфері дії. Недоречним, на нашу думку, є ототожнення контролю у сфері оподаткування або податкового контролю і контролю органів державної податкової служби України.

Податковий контроль як одна з функцій державного управління являє собою систему спостереження за фінансово-господарською діяльністю платників податків з метою її оптимізації для якісного виконання податкового законодавства.

Контроль у сфері оподаткування слід розглядати як певну організаційно-правову систему, механізм, елементи якого включають, зокрема, такі категорії як суб’єкти, об’єкт, принципи, гарантії, завдання, функції, методи та методику здійснення, аналіз яких дозволяє виявити як загальні властивості, що притаманні державній контрольній діяльності в цілому, так і специфічні риси, що відображають особливість здійснення контрольної діяльності державних органів у сфері оподаткування.

До принципів контролю у сфері оподаткування можна віднести такі принципи: законність, гласність, об’єктивність, доцільність та цілеспрямованість, компетентність та професійність, збалансованість публічних та приватних інтересів, поєднання плановості та систематичності, економічність та оперативність. А при здійсненні заходів податкового контролю уповноважені органи мають керуватися засадами законності, планування заходів податкового контролю, принципом дотримання податкової таємниці (спеціального режиму доступу до зведень про платників податків, платників зборів і податкових агентів, отриманим посадовими особами уповноважених контрольних органів); принципом послідовності проведення заходів податкового контролю і документального фіксування установлених фактів, дій і подій; принципом неприпустимості заподіяння збитку організації, що перевіряється, або фізичній особі при проведенні податкового контролю.

До числа основних завдань податкового контролю належать:

- невідворотне покарання порушників законодавства про податки і збори;

- забезпечення правильного обчислення, своєчасного і повного внесення податків і зборів до бюджетів різного рівня;

- попередження порушень законодавства про податки і збори, а також відшкодування збитку, заподіяного державі в результаті невиконання платниками податків (податковими агентами) та іншими особами своїх обов’язків.

3. Важаємо за необхідне узгодити зміст терміна „контролюючі органи” законопроекту із визначенням цього терміна в чинному Законі України від 21 грудня 2000 року „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування.

4. Вивчення досвіду контрольно-наглядової діяльності та боротьби зі злочинами у сфері оподаткування розвинутих країн показало, що система оподаткування є основним інструментом регулювання економіки. Оподаткування - це не тільки джерело великої частини доходів держави, але й один з найважливіших важелів державного впливу на сферу бізнесу.

Приховування доходів від оподаткування є злочином, а мінімізація податків, тобто намагання зменшити їх суму, за оцінками західних фахівців, є цілком законною справою і забезпечує роботу великої кількості спеціалістів у галузі податкового законодавства та бухгалтерсь­­­кого обліку.

Вважаємо, що використання досвіду контрольної діяльності в податкових системах економічно високорозвинених країн у вітчизняній практиці могло б підвищити ефективність роботи податкових органів.

З практичного досвіду, накопиченого цими країнами, випливає, що необхідними ознаками будь-якої високорозвиненої системи контролю за дотриманням податкового законодавства є:

- створення структури податкового відомства з орієнтацією на певні категорії платників податків, а також чітка і ясна відповідальність по вертикалі всередині відомства;

- проведення ефективної роботи з населенням, пов’язаної з ознайомленням з податковим законодавством, а також здійснення допомоги щодо заповнення декларацій та інших питань, що стосується оподатковування;

- наявність ефективної системи добору платників податків для проведення контрольних перевірок, що дає можливість вибрати найбільш оптимальний напрям використання обмежених кадрових і матеріальних ресурсів податкових органів, домогтися максимальної результативності податкових перевірок при мінімальних витратах зусиль і засобів, що витрачаються на їх проведення;

- застосування ефективних форм, прийомів і методів податкових перевірок, заснованих як на розробленій податковим відомством єдиній комплексній стандартній процедурі організації контрольних перевірок, так і на міцній законодавчій базі, що надає податковим органам широкі повноваження в сфері податкового контролю для впливу на несумлінних платників податків;

- використання системи оцінки роботи податкових інспекторів, що дозволяє об’єктивно врахувати результати діяльності кожного з них, ефективно розподіляти навантаження при плануванні їхньої роботи.

Досвід зарубіжних країн у сфері податкового контролю, зокрема в США, свідчить, що притягнення до кримінальної відповідальності юридичних осіб за податкові злочини може бути дуже корисний для українського податкового і кримінального законодавства, адже ухилення від сплати податків здійснюється найчастіше не тільки в особистих інтересах керівника фірми, але й в інтересах підприємства, де присутні інтереси всіх засновників.

5. Податковий контроль можна визначити як особливий організаційно-правовий механізм, що становить собою систему взаємозалежних елементів, за допомогою якої забезпечується належна поведінка зобов’язаних осіб щодо сплати податків і зборів, а також дослідження і встановлення основ для здійснення примусових податкових вилучень і застосування мір відповідальності за вчинення податкових правопорушень.

Формуючи особливий організаційно-правовий механізм взаємин із зобов’язаними особами, держава визначає основні елементи цього механізму: суб’єкти, об’єкт, методи, форми, порядок і характер діяльності уповноважених органів. Зазначений механізм є не чим іншим, як податковим контролем, що здійснюється створеними державою уповноваженими органами, насамперед податковими органами.

6. Здійснення податкового контролю на практиці відбувається в рамках контрольно-процесуальної діяльності відповідних органів, що використовують конкретні правові форми і методи податкового контролю.

Поділяючи традиційну точку зору щодо методів податкового контролю, до останніх відносимо перевірку, ревізію, обстеження, інспекцію та спостереження.

Для усунення термінологічної плутанини та помилкового ототожнення форм, методів і способів здійснення податкового конролю як на науковому, так і на нормвативному рівні в майбутньому слід чітко розмежовувати використання вищезазначних термінів. Дотримуючись цієї логіки, форму проведення податкового контролю слід розуміти як зовнішнє вираження практичної реалізації контрольної діяльності податкових органів, метод податкового контролю – як внутрішній її зміст, тобто - конкретні способи (прийоми), що застосовуються при здійсненні контрольних функцій.

7. Чинне законодавство України передбачає як кримінальну, так і цивільно-правову, адміністративну та дисциплінарну відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 22 ст. 2 та ч. 2 ст. 8 Конституції України).

Проведення демократичних перетворень та ринкових реформ вимагають застосування принципово нових підходів до юридичної відповідальності за податкові правопорушення.

У цьому плані більш вдалим видається визначення, згідно з яким податкове правопорушення – це протиправна дія або бездіяльність винної особи, якою не виконуються обов’язки, порушуються права та законні інтереси учасників податкових правовідносин, за що встановлена юридична відповідальність.

8. Пропонуємо здійснити реформування адміністрування з таким розрахунком, щоб під час формування бюджету врахувалося. З метою створення зручних умов подання податкових декларацій без відвідування органів податкової служби необхідно запровадити для всіх українських платників податків можливість звітування по Інтернету.

Вважаємо, що якнайшвидше прийняття проекту Закону України „Про єдиний соціальний податок” дасть можливість запровадити новий податок, в результаті чого консолідуються всі контрольні, облікові, розподільчі й інші адміністративні функції стосовно нього в руках податкової служби. Це, у свою чергу, дасть можливість істотно спростити штати контролюючих органів і скоротити витрати як держави, так і підприємств.

9. Реалії сьогодення потребують термінового здійснення реформування Державної податкової служби України. Пропонується ліквідувати податкову міліцію, а покладені на неї завдання передати Департаменту державної служби по боротьбі з економічною злочинністю МВС України. Саме податкова міліція стала уособленням каральної функції оподаткування, що застосовується практично з політичних мотивів. Наділення частини економічної служби держави надзвичайними повноваженнями не привело до наведення порядку, а лише породило корупцію. Така точна зору підтверджується багатьма вченими, зокрема Шакуном В.І. [[154]]. Як і в більшості країн світу, в Україні орган збору податкових платежів має бути невоєнізованим. Вважаємо, що, незважуючи на пропозиції з підпорядкування ДПА України Міністерству фінансів України, цю службу все ж доцільно залишити самостійною.

Крім того, у жодній країні Європи та світу податкові органи не виконують функцій валютного контролю. Тому необхідно в системі ДПА України ліквідувати такі підрозділи, оскільки ці функції мають виконувати інші органи.

10. Необхідно здійснити інвентаризацію і граничне скорочення занадто перевантаженої нормативної бази у сфері оподаткування, що дасть можливість позбавитися колізії багатьох нормативно-правових матеріалів і сотень різного роду наказів та інструкцій. Необхідно максимально обмеженою кількістю актів чітко регламентувати порядок стягнення податків, зборів, інших обов’язкових платежів, а також порядок здійснення контролю в цій сфері.

Вбачається, що необхідно уточнити законодавство в частині витребування податковими органами документів. Можливе встановлення граничного числа аркушів чи документів, що вимагаються податковим органом. Крім того, необхідно внести уточнення, що документи повинні бути пов’язані безпосередньо з обчисленням і сплатою податків, а також такі документи повинні бути відсутніми у податкового органу.

Поза сумнівом, реалізація такого комплексу завдань системного характеру повною мірою залежить від безумовного виконання законодавства та сумлінного ставлення кожного працівника до своїх посадових обов¢язків, а також від інтелектуального професійного і культурного рівня персоналу. Йдеться, передусім, про зміцнення дисципліни, організованості, викорінення протиправних корупційних діянь та інших негативних проявів, що компроментують контролюючі органи, підривають міжнародний авторитет нашої держави. Все це вимагає суттєвого значення виховного фактора, посилення патріотичних, державницьких засад у підвищення ролі діяльності працівників сфери оподаткування і водночас – високої вимогливості до всіх працівників галузі – від інспектора до керівників служби.

Вважаємо, що в Україні настав час, щоб створити сприятливу податкову політику, яка б дозволила підтримувати конкурентоспроможність підприємств, забезпечити прийняття стабільного Податкового кодексу, що дасть змогу планувати свою діяльність на перспективу. Пропонуємо для новостворених малих і середніх підприємств упродовж перших п’яти років знизити ставку податку на прибуток на 50 %. А нормативна регламентація методики податкового контролю в єдиному кодифікованому акті, яким має стати Податковий кодекс України, сприятиме забезпеченню прозорості контрольних правовідносин, посиленню елементів контролю за діяльністю самих посадових осіб податкових органів, а також захисту прав, свобод та законних інтересів усіх інших суб’єктів податкових правовідносин.