Принципи, мета, зміст, завдання та функції податкового контролю
Нині, коли радикальні перетворення охопили всі найважливіші сфери суспільства – політику, економіку, культуру, духовне життя, постійно зростає роль державного управління в забезпеченні злагодженого, чіткого, безперебійного функціонування соціального організму.
Воно значною мірою визначає якість сучасного стану суспільства і його майбутнє.Розкриваючи принципи державно-правової політики боротьби зі злочинністю у сфері оподаткування, необхідно підкреслити, що державою головна роль у попередженні та розкритті злочинів у названій сфері відведена контролю. У державному управлінні контроль розглядається як один із важливих його елементів, за допомогою якого забезпечується своєчасність внесення коректив в управлінську діяльність, отримання інформації про реальний стан справ у сфері державного управління, виявлення порушень чинного законодавства та відхилень від прийнятих управлінських рішень. Проблема державного контролю як об’єктивного суспільного явища завжди існувала й існує в усіх країнах і має різні шляхи вирішення. Сьогодні в Україні продовжує формуватися розгалужена система органів державного контролю. Тому тема управлінської функції контролю у сфері оподаткування є, безумовно, актуальною і необхідною.
Вищезазначені перетворення, мають на меті формування держави з вільною від централізованого управління економікою ринкового типу, плюралізмом в ідеології та політиці, розкріпачення особистості, наділеної правами і свободами на рівні загальновизнаних принципів та норм міжнародного права. Конституція України підтверджує саме такий напрям розвитку нашої держави та суспільства.
Відомо, що найважливіше для держави – це забезпечення ефективності, справедливості і стабільності в ній. Завдання держави в цій галузі зводяться до створення надійного правопорядку, забезпечення внутрішньої та зовнішньої безпеки, дотримання законодавства, забезпечення здорової конкуренції, соціальних гарантій, формування виваженої податкової політики.
Оскільки контроль є органічною частиною держави, то загальні принципи цієї діяльності, закріплені в Конституції України, є і його загальними принципами. Разом з тим як самостійний вид діяльності він має і свої специфічні основи. Вони доповнюють дію загальних принципів і сприяють виявленню саме контрольної діяльності та ефективності.
Контроль у сфері оподаткування слід розглядати як певну організаційно-правову систему, механізм, елементи якого включають, зокрема, такі категорії, як суб’єкти, об’єкт, принципи, гарантії, завдання, функції, методи та методику здійснення, аналіз яких дозволяє виявити як загальні властивості, що притаманні державній контрольній діяльності в цілому, так і специфічні риси, що відображають особливість здійснення контрольної діяльності державних органів у сфері оподаткування. Потрібна системна характеристика, завдяки якій можна реалізувати і розвинути наявний потенціал контрольних дій, спираючись на притаманні їм властивості. Насамперед слід вести мову про таку властивість контрольних дій, як їх спрямованість у фінансово-економічному середовищі. На цій властивості грунтується інтерпретація кожної окремої контрольної дії як вектора. Вектор податкового контролю характеризує взаємодію між контролюючими суб’єктами та підконтрольними об’єктами.
Пріоритетними в процесі надання характеристики складових елементів організаційно-правового механізму здійснення контролю у сфері оподаткування слід визнати принципи відповідного процесу, оскільки вони складають свого роду основу (блок), безпосередньо несуть у собі “світоглядний запал всієї контрольної діяльності” [16, с. 73].
Принципи державного управління та підходи до їх систематизації ґрунтовно розглядаються в науково-теоретичній літературі. В юридичній науці як генетично вихідний, як пропонується визначення принципу кардинальної, керівної ідеї. В свою чергу, досліджуючи питання принципів контролю, вчені розвивають та поглиблюють дану загальноприйняту формулу. Наприклад, В. Горшенев та І. Шахов пропонують доповнити її вказівкою на те, що в принципі контролю закладена основна ідея, яка є найвищою концентрацією теорії та практики, це свого роду синтез роздумів та досвіду [16, с.
73]. О. Шоріна під принципами контролю розглядає науково розроблені та апробовані практикою політичні, організаційні та правові основи організації контролю, що забезпечують його ефективність [[41], с. 61].Отже, під принципом контрольної діяльності державних органів у сфері оподаткування слід розуміти вихідну, керівну, основну ідею, яка концентрує в собі досягнення науки та практики, виражає соціальні інтереси, виконує функцію загальнонормативного орієнтира здійснення контрольної діяльності у сфері оподаткування, що спрямована на вдосконалення та ефективність такої діяльності.
Перш ніж перейти до класифікації принципів контролю у сфері оподаткування та їх характеристики, доцільним є звернення до існуючих у науці поглядів щодо принципів державного контролю взагалі та фінансового контролю зокрема, що дозволить більш повно розкрити специфіку принципів контролю у сфері оподаткування.
Етимологія поняття “принципу” походить від лат. principium - основа, початок і трактується як: 1) основне, вихідне положення теорії, вчення тощо, керівна ідея, основне правило діяльності 2) внутрішнє переконання, погляд, що означає норму поведінки; 3) основа устрою, дії будь-якого механізму, приладу [12, с. 409]. Отже, наведені значення вказують на тісний зв’язок між об’єктивно існуючими певними правилами, що мають основне, вихідне значення, й такими суб’єктивними властивостями, як внутрішнє переконання, погляди. У цьому сенсі досить влучною є висловлена В. Горшеневим та І. Шаховим думка про те, що “якщо принципи сприймаються, вони повинні глибоко усвідомлюватися, детально засвоюватися та перетворюватися на професійні переконання” [16, с. 73].
З точку зору філософії, у логічному сенсі принципи постають центральним поняттям, основою системи, узагальнення та поширення будь-якого положення на всі явища тієї галузі, якої даний принцип було абстраговано [[42], с.362].
Одним із головних принципів усіх державних органів є принцип законності. Законність – це конституційний принцип, який конкретизується в інших нормативних актах.
Згідно зі статею 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Дотримання принципу законності є найважливішим напрямом формування правової держави, оскільки вона покликана охороняти суспільні відносини, соціальну справедливість, забезпечувати права і свободи громадян [[43]].У юридичні літературі законність визначена у декількох вимірах: як принцип здійснення державою владних повноважень; як принцип поведінки фізичних і юридичних осіб у сфері права, як принцип побудови системи нормативних актів; як режим соціально-політичного життя, що визначає реальність писаного права та ступінь його втілення.
Гласність позитивно впливає на ефективність роботи всіх державних органів, на об’єктивність прийняття рішень. Дотримання цього принципу має важливе виховне значення. Піддання гласності фактів зволікань, бюрократизму, корупції сприяє як вихованню правопорушників шляхом впливу на них громадської думки, так і відіграє важливу превентивну роль, тобто попереджає про те, що в майбутньому до винних осіб будуть застосовані відповідні санкції, що в свою чергу сприяє зменшенню правопорушень.
Принцип планування є ще одним у діяльності державних органів. Сутність цього принципу полягає в тому, що вся діяльність органів базується на основі цілісної системи актів, структуру, порядок складання, затвердження і виконання яких визначають відповідні нормативні акти. Планування суспільного розвитку є загальним атрибутом людського суспільства на відповідному етапі розвитку.
Принцип планування властивий усім органам, оскільки від належного планування їх роботи залежить повне і своєчасне виконання відповідних завдань і функцій [41].
Розглядати контроль як важливу функцію державного управління, при побудові системи контролю та його здійсненні необхідно із загальних принципів державного управління. Разом з тим як самостійна функція органів контролю, специфіка якої дає змогу виділити її з числа інших функцій управління, вона керується своїми власними принципами, що доповнюють, конкретизують загальні принципи управління.
Якщо з приводу визначення поняття та загальної характеристики принципів учені висловлюють певну одностайність, зазначаючи, що принципи об’єктивно властиві такому державно-правовому явищу, як контроль, то аналіз конкретних пропозицій щодо переліку принципів виявляє різні позиції та підходи до означеного питання.Так, В. Авер’янов, зазначає, що, виходячи з сучасної реальності й тих завдань, що стоять перед контролем, вважається можливим виділити такі основні принципи контролю: об’єктивність, дієвість, гласність. систематичність, регулярність [27, с. 225], подібна класифікація наводиться і С. Ківаловим [35, с. 296].
О. Андрійко, досліджуючи організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади, до принципів контролю відносить системність, систематичність, законність, дієвість, гласність та прозорість [[44], с. 28].
Розглядаючи питання принципів фінансового контролю, Л. Савченко пропонує власну класифікацію принципів фінансового контролю: законність, плановість, об’єктивність, незалежність, публічність, компетентність, оперативність. Причому такі принципи, як “гласність” та “публічність” розмежовуються автором, оскільки під “гласністю” розуміється обов’язковість проходження фінансових документів, висновків про діяльність відповідних контрольних органів через представницькі органи, а “публічність” – це доведення результатів діяльності органів фінансового контролю до відома громадськості [[45], с. ІЗ]. М. Касьяненко, М. Гринюк та П. Цимбал характеризують такі принципи контролю у сфері організації та управління податковою службою України: законність (контрольні функції можуть здійснюватися тільки в суворій відповідності до чинного законодавства); гласність (особу чи орган, які перевіряють, обов’язково знайомлять з ходом та результатами перевірки, результати перевірки можуть бути розглянуті на колегії, нараді та доведені до відома керівника або до всього складу працівників Державної податкової служби України), об’єктивність (контроль повинен здійснюватися шляхом комплексного вивчення всього спектра діяльності органу Державної податкової служби України, в умовах незалежності контролюючого органу від тих, кого перевіряють), плановість (забезпечення послідовності, координації контрольної діяльності всіх ланок системи податкових органів, що знаходить свій вияв у реалізації безперервності, регулярності, систематичності, ретельності й повноти охоплення об’єкта контролю), обізнаність – контролер (інспектор) повинен бути вичерпно обізнаний з діяльністю підконтрольних об’єктів і володіти необхідним обсягом знань у цій сфері, дієвість – контролер (інспектор) повинен не тільки викривати недоліки та порушення, а й причини їх виникнення [[46], с. 122].
Принципи контролю у сфері оподаткування, з одного боку відображають певні закономірності контрольної діяльності, з іншого – є найбільш загальними нормами, що діють у сфері контрольної діяльності та поширюються на всіх суб’єктів господарської діяльності. Такі норми або прямо сформульовані у законі, або виводяться із загального змісту законодавства.
Принципи контрольної діяльності визначають шляхи вдосконалення чинного законодавства, постають у ролі спрямовуючих, керівних ідей для законодавця, є з’єднувальною ланкою між основними закономірностями розвитку та функціонування суспільства та відповідною правовою базою, адаптує останню до найважливіших інтересів та потреб людини та суспільства.
З урахуванням вищенаведеного, вважаємо, що до принципів контролю у сфері оподаткування можна віднести такі принципи: законність, гласність, об’єктивність, доцільність та цілеспрямованість, компетентність та професійність, збалансованість публічних та приватних інтересів, поєднання плановості та систематичності, економічність та оперативність. А під час здійснення заходів податкового контролю уповноважені органи мають керуватися засадами законності, планування заходів податкового контролю, принципом дотримання податкової таємниці (спеціального режиму доступу до зведень про платників податків, платників зборів і податкових агентів, отриманих посадовими особами уповноважених контрольних органів); принципом послідовності проведення заходів податкового контролю і документального фіксування установлених фактів, дій і подій; принципом неприпустимості заподіяння збитків організації, що перевіряється, або фізичній особі при проведенні податкового контролю.
Важливим елементом організаційно-правової характеристики контрольної діяльності у сфері оподаткування є її цілеспрямованість.
Державне управління здійснюється в загальнодержавному масштабі спеціальними суб’єктами – органами державного управління в рамках відповідної компетенції. Розглядаючи питання, пов’язані з принципами контрольної діяльності у сфері оподаткування, слід враховувати специфічність сфери контрольної діяльності, що передбачає урахування як загальних принципів управління, так і органів Державної податкової служби України. До складу Державної податкової служби в Україні входить податкова міліція, функціями якої є не лише здійснення контролю, але й боротьба зі злочинністю у сфері оподаткування. Так, співробітниками податкової міліції щорічно виявляється близько 10 тис. злочинів у сфері оподаткування.
Державна політика у сфері боротьби зі злочинністю об’єднує в собі зміст діяльності тієї галузі, яка згідно зі своїми функціями відповідає за боротьбу зі злочинністю в суспільстві.
Поділяючи погляди В. Плішкіна, що злочинність, незалежно від того, визнається чи не визнається вона системною, і правопорушництво в цілому виступають об’єктом правоохоронної діяльності, а остання - об’єктом управління [78, с. 17], та Ю. Козлова щодо віднесення до об’єктів державного управління галузей господарського, соціально-культурного і адміністративно-політичного будівництва, підприємств, установ та організацій відповідного профілю (мається на увазі управлінський вплив на поведінку людей, чия спільна праця передбачає формування певних колективів і комплексів різного характеру) [[47]], можна стверджувати, що об’єктом державного управління в процесі протидії злочинності у сфері оподаткування є діяльність правоохоронних, фінансових та контролюючих органів, до функцій яких віднесено боротьбу з такими злочинами.
До принципів державно-правової політики боротьби зі злочинністю в цілому та зі злочинністю у сфері оподаткування, зокрема, можна віднести:
– принцип справедливості, який потребує реального і безперечного втілення як у законі, так і на практиці правозастосування конституційної вимоги рівності всіх перед законом та судом. Цей принцип включає і ідею гуманізму, але гуманізму не абстрактного, не за рахунок жертв злочинів, а творчого, орієнтованого на захист громадянського суспільства;
– принцип законності засобів боротьби зі злочинами у сфері оподаткування, адже надзвичайні заходи, як вчить наш власний історичний досвід, розбещують владу і не вдосконалюють людину. Цей принцип виражається в тому, що процес боротьби зі злочинністю у сфері оподаткування регламентується правовими нормами. Недотримання встановлених приписів, у результаті яких стало можливим ухилення від сплати податків, може завдати державі великих збитків. Тому в разі порушення даних норм до правопорушників застосовуються заходи державного примусу, які передбачені відповідними нормативними актами. Оскільки до компетенції органів, на які покладено функції боротьби зі злочинами у сфері оподаткування, зокрема, податкової міліції ДПА України, входить вживання заходів запобігання і припинення правопорушень у цій сфері, то і основним принципом їхньої діяльності повинен бути принцип законності;
– принцип невідворотності відповідальності за кожний вчинений злочин, враховуючи, що впевненість у безкарності розбещує. Реалізація цього принципу на практиці створює особливі складнощі і саме на їх подолання слід докласти найбільших зусиль правоохоронним органам;
– принцип відповідності покарання характеру та ступеню суспільної небезпеки злочину і особистості винного. Не повинно бути ніяких пільг для високопоставлених осіб-злочинців;
– принцип економічної невигідності злочину вимагає перегляду правових наслідків судимості та дуже обмежені обґрунтування і розміри матеріальних стягнень, особливо з корисливих злочинців; конфіскація майна повинна стати обов’язковим наслідком великих економічних злочинів;
– принцип економічного стимулювання реальних успіхів правоохоронних органів, дізнавачів та слідчих з протидії та розкриттю злочинів. Це потребує суттєвого вдосконалення системи оплати праці в правоохоронних органах з урахуванням її результативності;
– принцип запобігання злочинам у сфері оподаткування повинен стати обов’язковою складовою частиною правової системи, обов’язковим елементом правоохоронної діяльності та громадської активності населення;
– принцип правового та соціального контролю повинен бути відроджений у цивілізованих формах, що не заперечують закону та ідеї захисту прав людини. Це потребує посилення контрольних функцій усіх гілок державної влади щодо дотримання законодавства як державними органами і громадськими об’єднаннями, так і громадянами;
– принцип координації діяльності з розробки та реалізації державної політики боротьби зі злочинністю у сфері оподаткування.
Це найбільш суттєві положення запропонованих напрямів розвитку державно-правової політики боротьби зі злочинами у сфері оподаткування та зі злочинністю в цілому. Реалізація багатьох з цих принципів вимагає витрат з держбюджету, тому основним залишається завдання відновлення економіки країни, поповнення Державного бюджету, захист його від розкрадань, протидія відтоку капіталу, економне та цілеспрямоване витрачання державних коштів.
Такий розвиток державно-правової політики боротьби зі злочинами у сфері оподаткування повинен бути ефективним, адже він знаходить підкріплення своїм ідеям у тому, що: Конституція України – це правовий акт незаперечної дії; Україна – демократична країна; усі три гілки влади – законодавча, виконавча та судова – не тільки самостійні, але й готові до конструктивної співпраці при вирішенні життєво важливих для країни завдань; Президент України є главою держави і гарантом Конституції не тільки номінально, а й по суті [[48], с.169].
Головною метою податкового контролю є дієвість системи оподатковування і досягнення такого рівня ретельності (податкової дисципліни) серед платників податків, податкових агентів та інших осіб, за якої виключається порушення податкового законодавства або їх число є зовсім незначним. Поряд з основною метою податкового контролю виділяються також цілі окремих його напрямів.
До числа основних завдань податкового контролю належать:
– невідворотне покарання порушників законодавства про податки і збори;
– забезпечення правильного обчислення, своєчасного і повного внесення податків і зборів до бюджетів різного рівня;
– запобігання порушенням законодавства про податки і збори, а також відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті невиконання платниками податків (податковими агентами) й іншими особами своїх обов’язків.
Зміст податкового контролю включає:
– перевірку виконання фізичними особами і підприємствами обов’язків з обчислення і сплати податків;
– перевірку постановки на податковий облік і виконання платниками податків своїх обов’язків;
– перевірку правильності ведення бухгалтерського (податкового) обліку, своєчасності подання податкових декларацій і вірогідності відомостей, що містяться в них;
– перевірку відповідності великих витрат фізичних осіб їхнім доходам;
– перевірку виконання податковими агентами обов’язків щодо обчислення, стягнення з платників податків і перерахування у відповідний бюджет податків і зборів;
– перевірку дотримання платниками податків та інших осіб процесуального порядку, передбаченого податковим законодавством;
– перевірку дотримання банками обов’язків, передбачених податковим законодавством;
– попередження і припинення порушень законодавства про податки і збори;
– виявлення проблемних категорій платників податків;
– виявлення порушників податкового законодавства і притягнення їх до відповідальності;
– відшкодування матеріальних збитків, заподіяних державі в результаті невиконання платниками податків і іншими особами обов’язків, передбачених податковим законодавством.
Еще по теме Принципи, мета, зміст, завдання та функції податкового контролю:
- Фінансове право: предмет, методита зв’язок з іншими галузями права України
- Характеристика та організаційна структура Європейського Союзу
- 1.3. Сучасні концепції адміністративної відповідальності
- 1.4. Місце адміністративно-деліктних норм в системі адміністративного права
- 2.4. Адміністративні стягнення та інши адміністративні санкції
- 4.1. Принципи реалізації нормативної моделі адміністративної відповідальності
- Історичні передумови формування органів місцевої міліції та розвиток місцевого самоврядування в Україні
- 1.3. Застосування закордонного досвіду та міжнародних стандартів у процесі формування органів місцевої міліції в Україні
- 2.2. Правова характеристика елементів і рівнів адміністративно-правового регулювання та організації діяльності органів місцевої міліції
- ДОДАТКИ
- Принципи, мета, зміст, завдання та функції податкового контролю
- 1.3. Досвід окремих країн світу в здійсненні податкового контролю
- 2.1. Поняття та елементи механізму здійснення контролю та нагляду за дотриманням законодавства у сфері оподаткування
- 2.2. Характеристика системи суб’єктів, уповноважених здійснювати податковий контроль
- 3.3. Напрями підвищення ефективності організації контролю та вдосконалення законодавства у сфері оподаткування
- Наднаціональна організація влади і державний суверенітет: проблеми співвідношення
- 5.2. Основні принципи організації прокуратури України
- Особливості адміністративно-правового статусу правоохоронних органів України у сфері забезпечення прав і свобод людини
- Поняття та структура механізму адміністративно-правового забезпечення дотримання прав людини в правоохоронних органах України