ДОДАТКИ

Додаток А.

Результати опитування працівників служб міліції громадської безпеки Головного управління МВС України у Львівській області

Опитано 142 працівника служб дільничних інспекторів міліції та патрульної служби міліції ГУ МВС України у Львівській області.

Додаток Б

Результати опитування працівників служби дільничних інспекторів

Опитування проводилось на базі Львівського державного університету внутрішніх справ в межах програми курсів підвищення кваліфікації та спеціалізацію старших дільничних інспекторів міліції та дільничних інспекторів міліції.

Примітка: результати опитування у процентному відношенні сумарно можуть не збігатись із абсолютним показником 100 %, в зв’язку з наведенням респондентами кількох варіантів відповідей, або залишення питання без відповіді.

Додаток В

Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про загальну структуру Міністерства внутрішніх справ України

Стаття 1. Затвердити таку загальну структуру Міністерства внутрішніх справ України:

1. Міністерство внутрішніх справ України - центральний орган управління.

2. Державні департаменти у складі Міністерства внутрішніх справ України як урядові органи державного управління за окремими напрямами службової діяльності:

- Головний штаб;

- Департамент кадрового забезпечення;

- Департамент внутрішньої безпеки;

- Департамент кримінальної поліції (в його складі Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю);

- Департамент транспортної поліції;

- Департамент громадської безпеки та у справах місцевої поліції;

- Департамент судової поліції;

- Департамент досудового слідства та експертизи;

- Департамент внутрішніх військ;

- Департамент Державної служби охорони;

- Департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб;

- Департамент фінансового та ресурсного забезпечення.

3. Головні регіональні та регіональні управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

4. Управління головних регіональних та регіональних управлінь Міністерства внутрішніх справ України:

- управління, відділи, сектори та установи досудового слідства та експертиз;

- управління, відділи у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб;

- управління, відділи, підрозділи Державної служби охорони.

5. Головні комісаріати та управління поліції. В їх складі:

- міські, районні комісаріати, окремі підрозділи кримінальної поліції;

- управління, відділи, сектори, пункти, окремі підрозділи місцевої поліції при комісаріатах кримінальної поліції;

- відділи, сектори, окремі підрозділи судової поліції;

- відділи, окремі підрозділи поліції громадської безпеки.

6. Лінійні управління, відділи, сектори, пункти транспортної поліції.

7. З'єднання, військові частини, підрозділи, установи внутрішніх військ.

8. Навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприємства та установи забезпечення.

Стаття 2. Чисельність персоналу органів внутрішніх справ встановлюється у відповідності з нормативами, визначеними чинним законодавством України.

Стаття 3. Прикінцеві положення:

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України:

- привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

- забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Додаток Д

Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про поліцію

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поліція в Україні

Поліція в Україні - державний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Стаття 2. Основні завдання поліції

Основними завданнями поліції є:

- забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;

- запобігання правопорушенням та їх припинення;

- охорона і забезпечення громадського порядку;

- виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

- забезпечення безпеки дорожнього руху;

- захист власності від злочинних посягань;

- виконання адміністративних стягнень;

- участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків;

- надання інших соціальних послуг населенню.

Стаття 3. Принципи діяльності поліції

- забезпечення пріоритету прав і свобод людини та громадянина, поваги до гідності людини і виявлення до неї гуманного ставлення;

- додержання Конституції України та законів;

- захист у межах визначеної законодавством компетенції прав і свобод громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак;

- дотримання принципів і норм міжнародного права, чинних міжнародних договорів України, а також орієнтування на європейські демократичні стандарти в діяльності поліції;

- взаємодії поліції з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

- проведення кадрової політики в органах внутрішніх справ на засадах професіоналізму, патріотизму, компетентності та відданості справі, чесності, справедливості, моральності;

- поєднання колегіальності під час вироблення й прийняття рішень та єдиноначальності у їх реалізації, прозорості та гласності з необхідною конфіденційністю в організації роботи;

- взаємодії з правоохоронними органами іноземних держав на підставі норм міжнародного права, відповідних договорів та угод;

- заборони діяльності в системі МВС України партій, рухів та інших громадянських об’єднань, що мають політичні цілі, недопущення їхнього впливу на процес реформування органів внутрішніх справ;

- громадського контролю.

Стаття 4. Функції поліції

Поліція виконує наступні функції:

- адміністративну;

- профілактичну;

- оперативно-розшукову;

- кримінально-процесуальну;

- виконавчу;

- охоронну;

- поліцейського сервісу.

Стаття 5. Правова основа діяльності поліції

Правовою основою діяльності поліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, департаментів Міністерства внутрішніх справ України, нормативні акти органів місцевого самоврядування, адміністративні договори, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Стаття 6. Діяльність поліції та права громадян

Поліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності поліції. Для забезпечення громадського порядку працівники поліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

Поліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. При звертанні до громадянина працівник поліції зобов'язаний назвати своє прізвище, звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення.

У взаємовідносинах з громадянами працівник поліції повинен виявляти високу культуру і такт.

Поліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життя людини, принижують її честь і гідність, якщо виконання обов'язків не вимагає іншого.

Поліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов'язки, й зобов'язана дати їм пояснення з цього приводу.

Поліція забезпечує право на юридичний захист та інші права затриманих і взятих під варту осіб, не пізніш як через 24 години повідомляє про їх місцеперебування близьким родичам, адміністрації за місцем роботи чи навчання і в разі необхідності вживає заходів до негайного подання їм медичної та іншої допомоги.

Стаття 7. Сприяння державних органів, громадських об'єднань, трудових колективів і громадян у виконанні завдань поліції

Державні органи, громадські об'єднання, службові особи, трудові колективи, громадяни зобов'язані сприяти поліції в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю.

Поліція має право для виконання покладених на неї завдань залучати громадян за їх згодою до співробітництва у порядку, встановленому законами, що регулюють профілактичну та оперативно-розшукову діяльність. Примусове залучення громадян до співробітництва з поліцією забороняється.

Стаття 8. Взаємовідносини у сфері діяльності поліції між Міністерством внутрішніх справ України і відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями поліції

Взаємовідносини у сфері діяльності поліції між Міністерством внутрішніх справ України і відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями поліції будуються на підставі міждержавних чи міжурядових угод, а також угод між Міністерством внутрішніх справ України та цими органами і організаціями.

Стаття 9. Залучення до виконання завдань поліції інших працівників органів внутрішніх справ

До виконання завдань по охороні громадського порядку, громадської безпеки і боротьбі із злочинністю в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть залучатись інші працівники органів внутрішніх справ, військовослужбовці внутрішніх військ. На них (курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, в тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України), поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників поліції. Ці ж права, обов'язки, відповідальність та гарантії правового і соціального захисту поширюються також на працівників органів внутрішніх справ, які добровільно виконують завдання по охороні громадського порядку, громадської безпеки, або до службових обов'язків яких входить виконання зазначених завдань.

Стаття 10. Контроль за діяльністю поліції

Контроль за діяльністю поліції здійснюють Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністр внутрішніх справ України, Департаменти поліції, підрозділи внутрішньої безпеки МВС України і в межах своєї компетенції органи місцевого самоврядування та громадськість.

Відповідні ради та громадськість, здійснюючи контроль за роботою поліції, не втручаються в її оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та адміністративну діяльність.

Стаття 11. Нагляд за додержанням законності у діяльності поліції

Нагляд за додержанням законності у діяльності поліції здійснюють Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори.

Розділ II

СТРУКТУРА ТА СИСТЕМА ОРГАНІВ ТА ПОЛІЦІЇ

Стаття 12. Структура поліції

Поліція в Україні формується з підрозділів:

- кримінальної поліції;

- поліції громадської безпеки;

- місцевої поліції;

- транспортної поліції;

- судової поліції.

Для забезпечення громадського порядку на об'єктах і територіях, які мають особливе значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України з дозволу Кабінету Міністрів України можуть створюватись спеціальні підрозділи поліції.

Права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів поліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього Закону.

Стаття 13. Система органів поліції

Поліція є єдиною системою і складається з наступних органів:

- Департаменти поліції МВС України.

- Навчальні заклади МВС України.

- Лінійні управління, відділи, сектори, пункти поліції на транспорті.

- Головні комісаріати поліції в АРК, областях м. Києві та м. Севастополі. В їх складі:

- управління по боротьбі з організованою злочинністю;

- управління кримінальної поліції;

- управління поліції громадської безпеки та у справах місцевої поліції;

- управління судової поліції.

В складі управлінь поліції:

- міські, районні комісаріати, окремі підрозділи кримінальної поліції;

- управління, відділи, сектори, пункти, окремі підрозділи місцевої поліції при комісаріатах кримінальної поліції;

- відділи, сектори, окремі підрозділи судової поліції;

- відділи, окремі підрозділи поліції громадської безпеки.

Стаття 14. Організація поліції та її підпорядкованість

У своїй діяльності поліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України. Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією поліцією України.

В Автономній Республіці Крим поліцією керує заступник Міністра внутрішніх справ України - начальник Головного регіонального управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим.

В областях, м. Києві та м. Севастополі поліцією керують відповідно начальники Головних регіональних та регіональних управлінь Міністерства внутрішніх справ України та їх заступники – начальники Головних комісаріатів поліції.

В містах, районах поліцією керують відповідно начальники міських і районних комісаріатів кримінальної поліції, начальники міських, районних управлінь (відділів), місцевої, судової поліції, поліції громадської безпеки Головних комісаріатів поліції Головних регіональних та регіональних управлінь Міністерства внутрішніх справ України.

Заступник Міністра внутрішніх справ України – начальник Головного регіонального управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України.

Начальники головних регіональних та регіональних управлінь Міністерства внутрішніх справ України в областях, містах Києві, Севастополі та їх заступники-начальники Головних комісаріатів поліції Головних регіональних та регіональних управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі призначаються на посаду і звільняються з посади Міністром внутрішніх справ України.

Начальник лінійних управлінь транспортної поліції призначається на посаду і звільняється Міністром внутрішніх справ.

Начальники міських, районних комісаріатів поліції, міських, районних, кримінальної, місцевої, судової поліції та поліції громадської безпеки Головних комісаріатів поліції Головних регіональних та регіональних управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, м. Києві та м. Севастополі, а також начальники лінійних відділів призначаються на посаду і звільняються з посади за поданням начальника відповідного Департаменту поліції Міністром внутрішніх справ України.

Заступник Міністра внутрішніх справ України – начальник Головного регіонального управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, начальники Головних регіональних та регіональних управлінь, Головних комісаріатів поліції головних регіональних та регіональних управлінь Міністерства внутрішніх справ України в областях, м. Києві та м. Севастополі, начальники міських, районних комісаріатів, міських, районних, лінійних управлінь (відділів) поліції Головних комісаріатів поліції Головних регіональних та регіональних управлінь Міністерства внутрішніх справ України в області, в Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі один раз на рік звітують перед відповідними Радами про стан боротьби із злочинністю та охорони громадського порядку.

Розділ III.

МІСЦЕВА ПОЛІЦІЯ

Стаття 15. Основні завдання та функції місцевої поліції

Основним завданням місцевої поліції є забезпечення захисту життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів громадян та охорони громадського порядку на відповідній території.

Основними функціями місцевої поліції є:

- адміністративна;

- профілактична;

- поліцейського сервісу.

З метою забезпечення правопорядку на відповідній території місцева поліція виконує й інші функції, визначені цим Законом.

Стаття 16. Структура місцевої поліції

До складу місцевої поліції входять підрозділи:

- служба дільничних інспекторів;

- служба організації охорони громадського порядку;

- патрульна служба;

- дорожньо-патрульна служба;

- інспекція у справах дітей;

- служба адміністративної практики та профілактики правопорушень;

- приймальники-розподільники для дітей;

- спеціальні приймальники для осіб, підданих адміністративному арешту;

- інші підрозділи.

Стаття 17. Система органів місцевої поліції

Органи місцевої поліції відносяться до єдиної системи поліції в Україні і формують такі органи:

- Департамент поліції громадської безпеки та у справах органів місцевої поліції.

- Управління поліції громадської безпеки та у справах місцевої поліції при Головних комісаріатах поліції.

- Управління, відділи, сектори, пункти, окремі підрозділи при міських, районних комісаріатах кримінальної поліції.

- Стройові підрозділи дорожньо-патрульної служби, патрульної служби поліції.

- Приймальники-розподільники, спеціальні приймальники для осіб підданих адміністративному арешту;

Стаття 18. Фінансування місцевої поліції

Місцева поліція утримується за рахунок коштів Державного бюджету України.

За рішенням органів місцевого самоврядування, на підставі подання місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів рад, погодженого з Міністерством внутрішніх справ України, на базі існуючих підрозділів місцевої поліції, може утворюватись та ліквідовуватись місцева поліція органів місцевого самоврядування, яка утримується за рахунок місцевих бюджетів.

В разі прийняття відповідною радою рішення про ліквідацію місцевої поліції органів місцевого самоврядування, цей орган місцевої поліції переводиться на утримання за рахунок коштів Державного бюджету України і підпорядковується начальнику Головного комісаріату поліції Головного регіонального або регіонального управління МВС України в Автономній Республіці Крим, області, м. Києві та м. Севастополі.

Без узгодження з відповідною радою, орган місцевої поліції, який утримується за рахунок коштів органів місцевого самоврядування, може бути підпорядкований та переведений на фінансування з Державного бюджету України наказом Міністра внутрішніх справ начальнику Головного регіонального або регіонального управління в Автономній Республіці Крим, області, м. Києві та м. Севастополі МВС України у випадку введення воєнного або надзвичайного стану.

Рішення органів місцевого самоврядування про створення місцевої поліції можуть набувати чинності не раніше як з початку року, наступного за роком прийняття рішення. Держава повинна дотримуватись пропорційності при розподілі бюджетних асигнувань між тими місцевостями, де прийнято рішення про створення місцевої поліції, і там, де такі рішення не прийняті.

Стаття 19. Повноваження органів місцевого самоврядування

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо місцевої поліції, яка утримується за рахунок місцевих бюджетів, визначаються чинним законодавством.

Стаття 20. Органи місцевої поліції органів місцевого самоврядування міст

Міські ради можуть утворити на своїй території такі органи місцевої поліції органів місцевого самоврядування:

- управління місцевої поліції міста при комісаріатах кримінальної поліції;

- районне управління поліції при комісаріатах кримінальної поліції (в містах з районним поділом);

- стройові підрозділи патрульної та дорожньо-патрульної служби;

- приймальники-розподільники та спеціальні приймальники для осіб, підданих адміністративному арешту.

Керівництво місцевою поліцією органів місцевого самоврядування міста здійснює начальник органу, який призначається та звільняється Міністром внутрішніх справ на підставі обов’язкового до виконання подання міського голови.

Міністр внутрішніх справ має право відмовити органам місцевого самоврядування у призначенні начальника місцевої поліції у випадку невідповідності кандидата встановленим вимогам, щодо проходження ним служби в поліції.

В випадках, визначених законодавством, начальник та працівники місцевої поліції органів місцевого самоврядування міста можуть бути звільнені Міністром внутрішніх справ за поданням начальника Головного регіонального управління МВС або начальника Департаменту громадської безпеки та у справах органів місцевої поліції.

Дисциплінарне провадження щодо начальника місцевої поліції органів місцевого самоврядування міста здійснюється на підставі подання міського голови, начальника Головного регіонального або регіонального управління МВС або начальника Управління громадської безпеки та у справах місцевої поліції Департаментом безпеки та у справах місцевої поліції.

Звільнення та дисциплінарне стягнення може бути оскаржено в судовому порядку.

Стаття 21. Органи місцевої поліції органів місцевого самоврядування в селах та селищах

Сільські, селищні ради можуть утворити на свої території такі органи місцевої поліції органів місцевого самоврядування:

- відділи місцевої поліції села (селища) при комісаріатах кримінальної поліції;

- сектори місцевої поліції села (селища) при комісаріатах кримінальної поліції;

- пункти місцевої поліції села (селища) при комісаріатах кримінальної поліції;

- відділ (сектор) місцевої поліції асоціацій (сіл, селищ, які об’єднались за рішеннями місцевих рад) при комісаріатах кримінальної поліції.

Ці органи підпорядковуються органам місцевої поліції міст – районних центрів. У випадку, якщо місцева поліція міста - районного центру, переведена на фінансування, за рахунок коштів міської ради, органи місцевої поліції сіл прямо підпорядковуються Управлінню громадської безпеки та у справах місцевої поліції Головного комісаріату поліції в Автономній республіці Крим, області, м. Києва та м. Севастополя, або за рішенням міської ради районного центру на підставі адміністративного договору підпорядковується органу місцевої поліції міста-районного центру.

Призначення, звільнення, притягнення до відповідальності начальника та працівників органів місцевої поліції місцевого самоврядування сіл (селищ) здійснюється, за виключенням випадків, передбачених законодавством, за поданнями сільського, селищного голови за рішенням сільської, селищної ради.

Стаття 22. Органи місцевої поліції органів місцевого самоврядування в областях та районах області

На підставі рішень всіх територіальних громад області або районів області можуть створюватись Управління місцевої поліції області або районів області.

Стаття 23. Контроль за діяльністю органів місцевої поліції органів місцевого самоврядування

Контроль за діяльністю органу місцевої поліції органів місцевого самоврядування покладається на Департамент громадської безпеки та у справах місцевої поліції.

Контроль за відповідністю вимогам щодо проходження служби в поліції кандидатів на службу та працівників місцевої поліції, яка утримується за рахунок коштів органів місцевого самоврядування, згідно з чинним законодавством, здійснює Департамент кадрового забезпечення МВС України.

За поданням Департаменту громадської безпеки та у справах місцевої поліції Міністр внутрішніх справ має право прийняти вмотивоване рішення щодо звільнення керівника та працівників місцевої поліції, яка утримується за рахунок коштів органів місцевого самоврядування, без погодження з відповідною радою, лише у разі вчинення ними злочину, встановлення їх невідповідності вимогам щодо проходження служби в поліції, грубого порушення ними вимог цього Закону, статутів та інших галузевих нормативних актів, які регламентують порядок проходження служби в поліції, безпідставного невиконання ними розпорядження Міністра внутрішніх справ України або начальника Головного регіонального управління, Головного комісаріату поліції Головного регіонального управління МВС України в Автономній Республіці Крим, області, м. Києві, м. Севастополі щодо дій підрозділів місцевої поліції в межах плану комплексного використання сил та засобів по охороні громадського порядку, плану спеціальної операції чи оперативного плану.

Керівник місцевої поліції у встановлені відповідною радою строки звітує перед нею про стан охорони громадського порядку та громадської безпеки на відповідній території.

Призначення і звільнення з посад начальників структурних підрозділів і дільничних інспекторів проводиться начальником місцевої поліції за погодженням з відповідною радою.

Чисельність місцевої поліції органів місцевого самоврядування, визначається місцевими радами виходячи з нормативів, затверджених Міністерством внутрішніх справ України.

Розділ IV

ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА ПОЛІЦІЇ

Стаття 24. Основні обов'язки поліції

Поліція відповідно до своїх завдань зобов'язана:

1) забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

2) виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;

3) приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення;

4) здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, провадити дізнання у межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством;

5) припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах про них;

6) виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення;

7) проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення злочинів;

8) виконувати в межах своєї компетенції адміністративні стягнення;

9) розшукувати осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, передбачених законодавством;

10) виконувати прийняті в установленому законом порядку і в межах своєї компетенції рішення прокурора, слідчого, суду;

11) забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері,

12) повідомляти відповідним державним органам і громадським об'єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, вживати невідкладних заходів для ліквідації їх наслідків, врятування людей і подання їм допомоги, охорони майна, що залишилось без нагляду;

13) брати участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій;

14) сприяти забезпеченню відповідно до законодавства режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації в разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості;

15) забезпечувати збереження знайдених, вилучених у затриманих і заарештованих осіб і зданих у поліцію документів, речей, цінностей та іншого майна, вживати заходів до повернення їх законним власникам. Поліція несе відповідальність за збереження зданих цінностей і майна;

16) охороняти, конвоювати та тримати затриманих і взятих під варту осіб;

17) у встановленому порядку виявляти і повідомляти закладам охорони здоров'я про осіб, які становлять групу ризику захворювання на СНІД, і здійснювати за поданням закладу охорони здоров'я з санкції прокурора привід цих осіб, а також інфікованих вірусом імунодефіциту людини, хворих на венеричні захворювання, хронічний алкоголізм і наркоманів, які вводять наркотичні засоби шляхом ін'єкцій, для обов'язкового обстеження і лікування;

18) здійснювати привід до відповідних державних органів або установ згідно з чинним законодавством та з санкції прокурора громадян, які ухиляються від призову на військову службу;

19) подавати у межах наданих прав допомогу народним депутатам, представникам державних органів і громадських об'єднань у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників;

20) подавати у межах наявних можливостей невідкладну, у тому числі медичну, допомогу особам, які потерпіли від правопорушень і нещасних випадків, перебувають у безпорадному або небезпечному для життя і здоров'я стані, а також неповнолітнім, які залишились без опікування;

21) забезпечувати у порядку, встановленому законодавством України, безпеку осіб, взятих під захист, у разі надходження від них заяви, звернення керівника відповідного державного органу чи отримання оперативної та іншої інформації про загрозу їх життю, здоров'ю, житлу чи майну;

22) забезпечувати виконання загальнообов'язкових рішень місцевих Рад народних депутатів, прийнятих ними в межах своєї компетенції, з питань охорони громадського порядку і правил торгівлі у невстановлених місцях, правил утримання тварин у домашніх умовах, а також контролювати утримання в належній чистоті територій дворів і прибудинкових територій у містах та інших населених пунктах;

23) забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів комерційного характеру на кошти організацій або осіб, які їх проводять;

28) забезпечувати згідно із законом підтримання порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, виконання функції щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу.

Працівник поліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ поліції.

Стаття 25. Права поліції

Поліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право:

1) вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень поліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені цим Законом заходи примусу;

2) перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на поліцію;

3) викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв'язку з матеріалами, що знаходяться в її провадженні, в разі ухилення без поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу у встановленому законом порядку;

4) виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу на підставі та в порядку, встановлених законодавством, виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;

5) затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях:

- осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання, - на строки і в порядку, передбачені законом;

- осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, - на строк, встановлений органом попереднього розслідування, прокурором, судом, але не більше десяти діб;

- осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, - на строк до трьох годин, а у необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання;

- неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опікування, - на строк до передачі законним представникам або до влаштування у встановленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - до передачі їх законним представникам або направлення у приймальники-розподільники, але не більш як на 8 годин;

- осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника поліції, - до розгляду справи суддею;

- осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, - до передачі їх в спеціальні медичні заклади або для доставки до місця проживання, а при відсутності таких - до їх витвереження;

- осіб, які підозрюються у зайнятті бродяжництвом, - на строк до 30 діб з санкції прокурора;

- осіб, які ухиляються від виконання постанови суду про направлення на примусове лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії, - на строк до 3 діб;

- військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення, - до передачі їх військовослужбовцям Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або військового командування;

- осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих, - до передачі їх у лікувальні заклади, але не більш як на 24 години;

6) проводити огляд осіб, зазначених у пункті 5 цієї статті, речей, що знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров'ю;

7) складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення;

8) у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення або передавати матеріали про адміністративні правопорушення на розгляд інших державних органів, товариських судів, громадських об'єднань або трудових колективів;

9) проводити в порядку провадження дізнання і за дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуки, вилучення, допити та інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуального законодавства;

10) здійснювати на підставах і в порядку, встановлених законом, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослухування телефонних розмов з метою розкриття злочинів;

11) проводити фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку, дактилоскопію осіб, які затримані за підозрою у вчиненні злочину або за бродяжництво, взяті під варту, звинувачуються у вчиненні злочину, а також осіб, підданих адміністративному арешту;

12) проводити кіно-, фото- і звукофіксацію як допоміжний засіб попередження протиправних дій та розкриття правопорушень;

13) вести профілактичний облік правопорушників, криміналістичний та оперативний облік в обсязі, структурі й порядку, що визначаються завданнями, покладеними на поліцію цим Законом;

14) проводити огляд поклажі, багажу та огляд пасажирів цивільних повітряних, морських і річкових суден, засобів залізничного та автомобільного транспорту згідно з чинним законодавством;

15) входити безперешкодно у будь-який час доби:

а) на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій, в тому числі митниці, та оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;

б) на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян у разі переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю мешканців, а також при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;

в) до житла чи до іншого володіння особи, яка перебуває під адміністративним наглядом, з метою перевірки виконання встановлених судом обмежень. У разі опору, вчинення протидії працівник поліції може вжити заходів до їх подолання, передбачених цим Законом;

16) перебувати на земельних ділянках, в жилих та інших приміщеннях громадян за їхньою згодою, а також на території і в приміщеннях підприємств, установ і організацій з повідомленням про це адміністрації з метою забезпечення безпеки громадян, громадської безпеки, запобігання злочину, виявлення і затримання осіб, які його вчинили;

17) одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об'єднань громадян на письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні поліції. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України “Про банки і банківську діяльність”

18) повідомляти з метою профілактичного впливу державним органам, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання особи про факти вчинення нею адміністративного правопорушення;

19) вносити відповідним державним органам, громадським об'єднанням або службовим особам, підприємствам, установам, організаціям обов'язкові до розгляду подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;

20) відповідно до своєї компетенції тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об'єкти з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і здоров'я людей;

21) обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів; зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою; оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам; проводити технічний огляд автомототранспорту; організовувати при необхідності медичний огляд водіїв, затримувати, відстороняти від керування транспортними засобами осіб, які перебувають у стані сп'яніння, а також тих, які не мають документів на право керування або користування транспортними засобами, позбавляти водіїв у передбачених законодавством випадках права керування транспортними засобами; використовувати передбачені нормативними актами технічні засоби для виявлення та фіксації порушень правил дорожнього руху, забороняти експлуатацію транспортних засобів, технічний стан яких загрожує безпеці дорожнього руху чи навколишнього середовища або номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах; затримувати і доставляти у встановленому порядку транспортні засоби для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках; відвідувати підприємства, установи й організації для виконання контрольних і профілактичних функцій щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; вимагати від відповідних організацій усунення порушень правил утримання шляхів, обмежувати або забороняти проведення ремонтно-будівельних та інших робіт, інших заходів на вулицях і автомобільних шляхах, якщо при цьому не додержуються вимоги по забезпеченню громадської безпеки;

22) анулювати виданий підприємству, установі й організації дозвіл на придбання, зберігання і використання зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин при невиконанні встановлених правил користування і поводження з ними або при недоцільності їх дальшого зберігання, вилучати при необхідності зазначені предмети, опечатувати склади, бази й сховища, закривати стрілецькі тири і стенди, зброєремонтні та піротехнічні підприємства, магазини, що торгують зброєю і боєприпасами, до усунення порушень відповідних правил; анулювати дозволи на придбання, зберігання і носіння зброї та боєприпасів, видані громадянам, які зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні засоби без призначення лікаря, інші одурманюючі засоби, хворіють на психічні захворювання, та в інших випадках, передбачених законодавством; оглядати з участю адміністрації підприємств, установ, організацій приміщення, де знаходяться зброя, боєприпаси, вибухові, наркотичні та сильнодіючі хімічні, отруйні та радіоактивні речовини і матеріали, з метою перевірки додержання правил поводження з ними; оглядати зброю та боєприпаси, що знаходяться у громадян, а також місця їх зберігання;

23) вилучати у громадян і службових осіб предмети і речі, заборонені або обмежені в обороті, а також документи з ознаками підробки, знищувати ці предмети, речі та документи або передавати їх за призначенням у встановленому порядку;

24) проводити з участю адміністрації підприємств, установ і організацій огляд виробничих, складських та інших службових приміщень і територій з метою перевірки охорони державного і колективного майна, додержання правил продажу товарів і надання послуг населенню; вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб підприємств, установ і організацій відомості та пояснення по фактах порушення законодавства, проведення документальних і натуральних перевірок, інвентаризацій і ревізій виробничої та фінансово-господарської діяльності; витребувати і при необхідності вилучати документи, зразки сировини й продукції, опечатувати каси, приміщення і місця зберігання документів, грошей та товарно-матеріальних цінностей;

25) користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом. Працівники підрозділів поліції на транспорті у межах обслуговуваних дільниць, крім цього, мають право на безплатний проїзд у поїздах, на річкових і морських суднах. Під час службових відряджень працівники поліції мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення в готелях при пред'явленні службового посвідчення і посвідчення про відрядження. В разі невідкладних службових поїздок вони забезпечуються квитками на проїзд незалежно від наявності місць;

26) використовувати безперешкодно транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставки в лікувальні заклади осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників та їх доставки в поліцію. Використання з цією метою транспортних засобів, що належать підприємствам, установам і організаціям, здійснюється безплатно. Відшкодування збитків та витрат за використання транспорту громадян здійснюється відповідно цього Закону та інших актів чинного законодавства;

27) користуватися у невідкладних випадках безперешкодно і безплатно засобами зв'язку, що належать підприємствам, установам і організаціям, а засобами зв'язку, що належать громадянам, - за їх згодою.

28) користуватися безплатно засобами масової інформації з метою встановлення обставин вчинення злочинів та осіб, які їх вчинили, свідків, потерпілих, розшуку злочинців, які втекли, осіб, які пропали безвісти, та з іншою метою, що пов'язана з необхідністю подання допомоги громадянам, підприємствам, установам і організаціям у зв'язку з виконанням поліцією покладених на неї обов'язків. Службові особи, які без поважних причин відмовились подати допомогу працівникові поліції в реалізації його прав, підлягають відповідальності за чинним законодавством;

29) матеріально і морально заохочувати громадян, які подають допомогу в охороні правопорядку та боротьбі із злочинністю;

30) зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю;

31) видавати у разі наявності небезпеки для життя і здоров'я особам, взятим під захист, відповідно до чинного законодавства зброю, спеціальні засоби індивідуального захисту та сповіщення про небезпеку. При здійсненні заходів із запобігання, виявлення і розкриття злочинів у сфері податкового законодавства права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової поліції у межах їх компетенції.

Розділ V

ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ФІЗИЧНОГО ВПЛИВУ, СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ І ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ

Стаття 25. Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї

Поліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом.

Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників поліції. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, працівників поліції, або збройного нападу чи збройного опору. У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на поліцію обов'язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди поліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк.

Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів примусу працівник поліції рапортом доводить до відома безпосереднього начальника. Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування фізичного впливу і спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування зброї працівник поліції зобов'язаний негайно і письмово повідомити своєму начальникові для сповіщення прокуророві.

Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Стаття 26. Застосування заходів фізичного впливу

Працівники поліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам поліції, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов'язків.

Стаття 27. Застосування спеціальних засобів

Працівники поліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак у таких випадках:

1) для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;

2) для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;

3) для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення;

4) для затримання і доставки в поліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам поліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;

5) для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльності населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров'я людей;

6) для припинення опору працівникові поліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю;

7) для звільнення заложників.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.

Повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України за висновком Міністерства охорони здоров'я України і Генеральної прокуратури України і публікуються в засобах масової інформації.

Стаття 28. Застосування вогнепальної зброї

Працівники поліції як крайній захід мають право застосовувати вогнепальну зброю у таких випадках:

1) для захисту громадян від нападу, що реально загрожує їх життю і здоров'ю, а також звільнення заручників;

2) для відбиття нападу на працівника поліції або членів його сім'ї, якщо їх життю або здоров'ю загрожує реальна небезпека;

3) для відбиття нападу на охоронювані об'єкти, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;

4) для затримання особи, яку застали при вчиненні особливо тяжкого або тяжкого злочину і яка намагається втекти;

5) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров'ю працівника поліції;

6) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює реальну загрозу життю чи здоров'ю громадян або працівника поліції.

Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

Працівники поліції мають право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров'ю громадян або працівника поліції.

Стаття 29. Гарантії особистої безпеки озброєного працівника поліції

Працівник поліції має право оголити вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути підстави для її застосування. При затриманні злочинців чи правопорушників або осіб, яких працівник поліції запідозрив у скоєнні злочинів чи правопорушень, а також при перевірці документів у підозрілих осіб, працівник поліції може привести у готовність вогнепальну зброю, що є попередженням про можливість її застосування.

Спроба особи, яка затримується працівником поліції із вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутись до зброї, дають працівникові поліції право застосувати вогнепальну зброю.

Розділ VI

СЛУЖБА В ПОЛІЦІЇ

Стаття 30. Особовий склад поліції

Особовий склад поліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах поліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання поліції.

Працівники поліції мають єдиний формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України, що видається безоплатно, і відзнаки. Працівникам поліції видається службове посвідчення.

Використання спеціальних звань, відзнак, форми одягу і службового посвідчення працівника поліції особою, яка не є працівником поліції, тягне за собою відповідальність за законом.

Стаття 31. Прийняття на службу до поліції

На службу до поліції приймаються на контрактній основі громадяни, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на поліцію завдання. При прийнятті на службу може бути встановлено іспитовий строк до одного року.

Працівники поліції приносять присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України. Не можуть бути прийняті на службу до поліції особи, які раніше засуджувались за вчинення злочину.

Стаття 32. Проходження служби в поліції.

Порядок та умови проходження служби в поліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Особи, прийняті на службу до поліції, в тому числі слухачі й курсанти шкіл поліції, які перебувають на військовому обліку, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України.

Навчання у школах Міністерства внутрішніх справ України після здобуття середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби.

Працівник поліції, який є народним депутатом, прикомандировується на час постійної роботи до Ради народних депутатів з залишенням на службі в органах внутрішніх справ. По закінченні постійної роботи в Раді або раніше цього строку народний депутат за його бажанням направляється в розпорядження Міністерства внутрішніх справ України з правом зайняття попередньої або за його згодою іншої рівноцінної посади. При звільненні зі служби в поліції за ініціативою адміністрації у разі відхилення скарги з цього приводу вищестоящими в порядку підлеглості службовою особою чи органом звільнений працівник поліції має право оскаржити звільнення в суд.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України. Працівники поліції вправі створювати професійні спілки. Вони не можуть бути членами політичних партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичну мету.

Працівникам поліції забороняється займатись будь-якими видами підприємницької діяльності, а так само організовувати страйки або брати в них участь.

Стаття 33. Оплата праці працівників поліції

Форми і розміри грошового утримання працівників поліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу поліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Місцеві Ради народних депутатів можуть провадити для працівників поліції додаткові виплати понад встановлені Кабінетом Міністрів України розміри.

Розділ VII

ПРАВОВИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ

Стаття 34. Правове становище працівників поліції

Працівник поліції є представником державного органу виконавчої влади.

Держава делегує окремі повноваження щодо керівництва місцевою поліцією органам місцевого самоврядування.

Законні вимоги працівників поліції є обов'язковими для виконання громадянами і службовими особами. Працівник поліції при виконанні покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам. Ніхто інший, за винятком уповноважених службових осіб, у передбачених законом випадках не вправі втручатися в законну діяльність працівника поліції.

Ніхто не має права покласти на працівника поліції виконання обов'язків, не передбачених чинним законодавством. Втручання в діяльність поліції тягне за собою відповідальність за законом.

Стаття 35. Правовий захист працівників поліції та громадян, які сприяють поліції в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю

Працівники поліції перебувають під захистом держави, що здійснюється в порядку і випадках, передбачених законом.

Держава гарантує захист життя, здоров'я, честі, гідності, житла, майна працівника поліції, членів його сім'ї та близьких родичів від злочинних посягань та інших протиправних дій.

Образа працівника поліції, опір, погроза, насильство та інші дії, які перешкоджають виконанню покладених на працівника поліції завдань, тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.

Правопорушення щодо пенсіонера поліції, членів його сім'ї, вчинені у зв'язку з його попередньою службовою діяльністю, а так само щодо особи, яка сприяє поліції в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю, та членів її сім'ї, тягнуть за собою відповідальність за законом.

Працівник поліції має право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони принижують його гідність і особисті права, які не пов'язані із службовою діяльністю.

Звільнення працівника поліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили.

У разі затримання працівника поліції за підозрою у вчиненні злочину або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його тримають у призначених для цього установах органів внутрішніх справ окремо від інших осіб.

Стаття 36. Соціальний захист працівників поліції

Держава гарантує працівникам поліції соціальний захист. Працівники поліції користуються пільгами при розподілі житла, встановленні квартирних телефонів, влаштуванні дітей у дошкільні заклади, вирішенні інших питань соціально-побутового забезпечення у порядку, передбаченому законодавством України.

Жила площа працівникам поліції, в тому числі працюючим на транспорті, надається місцевими Радами народних депутатів, відповідними міністерствами та відомствами у першочерговому порядку.

Працівникам поліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.

Працівники поліції, які живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, і члени їх сімей, які проживають з ними, забезпечуються безплатно житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами, а також користуються іншими пільгами, передбаченими законодавством.

За працівниками поліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом.

Працівники поліції мають право на одержання кредитів на індивідуальне і кооперативне житлове будівництво в розстрочку на 20 років з погашенням від 50 до 100 процентів наданої позики за рахунок відповідних фондів Міністерства внутрішніх справ України і місцевих бюджетів. Місцеві Ради народних депутатів можуть продавати на пільгових умовах житло працівникам поліції із знижкою від 50 до 70 процентів його вартості.

Поліція може мати службовий житловий фонд.

Працівникам поліції, які використовують у службових цілях особистий транспорт, виплачується грошова компенсація у встановлених розмірах.

Для працівників поліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні.

Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства про працю.

Місцеві Ради народних депутатів можуть встановлювати й інші не передбачені цим Законом гарантії соціальної захищеності працівників поліції.

Стаття 37. Державне страхування та відшкодування шкоди у разі загибелі або каліцтва працівника поліції

Працівник поліції підлягає обов'язковому державному страхуванню на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займає, за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також коштів, що надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій. Порядок та умови страхування працівників поліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У разі загибелі працівника поліції при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю сім'ї загиблого або його утриманцям виплачується одноразова допомога у розмірі десятирічного грошового утримання загиблого за останньою посадою, яку він займав, і призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника в розмірі місячного грошового утримання.

За сім'єю загиблого працівника поліції зберігається право на одержання жилої площі. Їй надається позачергово жила площа протягом трьох місяців з дня загибелі працівника поліції у приватну власність.

За дітьми працівника поліції, який загинув або помер у зв'язку з виконанням службових обов'язків, до досягнення ними повноліття, а також за непрацездатними членами сім'ї, які перебували на його утриманні, зберігається право на пільги по оплаті житла, комунальних послуг, палива, по оздоровленню та отримання щорічної матеріальної допомоги.

У разі каліцтва, заподіяного працівникові поліції при виконанні службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності.

Збитки, завдані майну працівника поліції чи його близьким родичам у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, компенсуються у встановленому законом порядку в повному обсязі і за рахунок коштів відповідного бюджету.

Стаття 38. Фінансування і матеріально-технічне забезпечення поліції

Фінансування і матеріально-технічне забезпечення поліції здійснюється за рахунок коштів Державного і місцевих бюджетів, а також за рахунок коштів, які надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян. Чисельність поліції, що утримується на кошти Державного бюджету, і витрати на її утримання визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства внутрішніх справ України.

Виконавчі комітети Рад народних депутатів надають безоплатно органам і підрозділам поліції службові приміщення, а дільничним інспекторам поліції - приміщення для роботи, обладнані меблями і засобами зв'язку.

Підрозділам поліції, які утримуються за рахунок коштів, що надходять на підставі договорів, відповідні міністерства і відомства надають безоплатно службові приміщення, обладнані меблями і засобами зв'язку, транспорт, криміналістичну та іншу техніку.

Підприємства, установи й організації за згодою трудових колективів можуть виділяти поліції додаткові кошти, транспорт та іншу техніку, необхідні для охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю.

Підрозділам поліції на залізничному, водному та повітряному транспорті відповідні транспортні відомства безоплатно надають службові приміщення, обладнані меблями, засобами зв'язку, і несуть витрати по їх експлуатації.

Стаття 39. Відповідальність працівників поліції

Працівник поліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

При порушенні працівником поліції прав і законних інтересів громадянина поліція зобов'язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися.

Працівник поліції, який виконує свої обов'язки відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах закону, не несе відповідальності за завдані збитки. Такі збитки компенсуються за рахунок держави.

Дії працівника поліції можуть бути оскаржені у встановленому порядку до органів внутрішніх справ, суду або прокурору.

Службова особа поліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.