ВСТУП

Актуальність теми дослідження. З розширенням кордонів

Європейського Союзу Україна, яка проголосила курсу на європейську інтеграцію, опинилася в нових геополітичних умовах. Статус сусіда ЄС спонукає нашу країну до пошуку найбільш оптимальних шляхів співробітництва з Європейським Союзом як одним з головних своїх стратегічних партнерів.

Актуальність такого дослідження на дисертаційному рівні обумовлена низкою обставин. По-перше, в Україні до нинішнього часу не було загальнотеоретичних досліджень правової природи Європейського Союзу. Більшість наукових розробок здійснено у сфері міжнародного і європейського права, а також у сфері політичних наук. По-друге, активна співпраця України з державами-членами ЄС і Євросоюзом у цілому потребує спеціальних досліджень правової природи об’єднання з метою кращого усвідомлення процедури підготовки, прийняття і реалізації рішень у ЄС, що сприятиме розробці виваженої та збалансованої позиції України стосовно доцільності входження до складу даного міждержавного утворення. По-третє, існує нагальна необхідність у ґрунтовному аналізі уявлень про правову природу ЄС з урахуванням того факту, що в процесі розвитку його організація і механізм функціонування зазнає певної еволюції. Саме це спонукає до дослідження правової природи об’ єднання з точки зору як загальної теорії держави і права, так і інших юридичних наук, зокрема історії вчень про державу і право, порівняльного правознавства, міжнародного та європейського права.

Ступінь розробленості проблематики ЄС традиційно вважається надзвичайно високим. Однак у вітчизняній юридичній науці досі не проводилися спеціальні комплексні дослідження загальнотеоретичних питань визначення правової природи Європейського Союзу, хоча в цілому українські юристи ґрунтовно вивчали окремі аспекти організації та здійснення влади в ЄС, становлення та розвитку правової системи ЄС.

Так, вивчення окремих аспектів правової природи ЄС та його діяльності було у центрі уваги таких вітчизняних науковців, як М. В. Буроменський, М. М. Гнатовський, І. А. Грицяк, С. П. Добрянський, В. В. Копійка, І. В. Кравчук, Д. В. Лук’янов, Л. А. Луць, М. М. Микієвич, О. М. Москаленко, В. І. Муравйов, А. В. Омельченко, В. Ф. Опришко, В. О. Посельський, В. І. Сало, О. Ф. Скакун, О. Я. Трагнюк, С. В. Шевчук, І. В. Яковюк. Серед російських вчених, які досліджували певні аспекти правової природи ЄС, слід назвати М. М. Бірюкова, Д. В. Галушку, Л. М. Ентіна, С. В. Єршова,

О. Я. Капустіна, С. Ю. Кашкіна, І. А. Ледях, В. П. Малахова, М. М. Марченка, А. Е. Толстухіна, Б. М. Топорніна, В. О. Туманова, О.О. Четверикова та інших. Значна увага питанням визначення правової природи Європейських співтовариств та Європейського Союзу приділена в працях зарубіжних авторів, передусім європейських, серед яких слід виокремити роботи К. Альтера, М. Араха, Е. Арнула, М. Бланке, К.-Д. Борхардта, Л. Брауна, Г. де Бурки, П. Б’юмона, С. Везеріла, М. Велбрука, Д. В’ята, М. Гердегена, П. Грейга,

А. Дашвуда, Дж. Феяхерста, В. Кернза, Г. Ісаака, Д. Лейсока, Ж.-В. Луї, Ф. Мане, Х. Расмуссена, Ж. Рідо, А. Розаса, П. Свободи, Дж. Стейнера, А.Татама, Е. Тоса, Т. Трідімаса, Т. К. Хартлі, Г. Шермерза, Дж. Шо та інших.

Аналіз праць вказаних авторів дає підстави зробити висновок, що деякі питання правової природи Європейського Союзу визначаються ними неоднаково (висловлюються відмінні, а інколи навіть полярні погляди на дану проблему); деякі положення теорій щодо правової природи Європейського Союзу, враховуючи розвиток європейської інтеграції, потребують уточнення або нових підходів до розуміння її сутності, виокремлення нових напрямків її розробки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана відповідно до фундаментальної теми «Державно- правовий розвиток України в контексті європейської інтеграції» (номер державної реєстрації 0105U009017), затвердженої постановою бюро Президії АПрН України №44/9 від 19.10.2005 р. Тема дисертаційного дослідження розглянута і схвалена відділенням теорії та історії держави і права АПрН України і затверджена вченою радою Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України 23.12.2005 р. (протокол № 12).

Мета та завдання дослідження. Мета роботи полягає у поглибленні та конкретизації знань про правову природу Європейського Союзу, визначенні рівня наднаціональності в компетенції інститутів ЄС.

Для досягнення зазначеної мети поставлені й послідовно вирішуються такі основні завдання:

- провести аналіз історичних умов становлення та розвитку Європейського Союзу, які вплинули на еволюцію його правової природи;

- узагальнити теоретичний матеріал стосовно прояву наднаціональних та міжнародно-правових тенденцій у розвитку Європейського Союзу;

- класифікувати теорії стосовно правової природи Європейського Союзу, що склалися у вітчизняному та зарубіжному правознавстві, та дати їм критичну оцінку;

- провести аналіз правової природи Європейського Союзу;

- дослідити сучасні підходи щодо розуміння наднаціональної організації влади і дати її авторське визначення;

- дослідити співвідношення понять «державний суверенітет» та «наднаціональна організація влади» на прикладі Європейського Союзу;

- виявити прояви наднаціональності у правотворчості Європейського Союзу.

Об’ єктом дослідження є процес становлення і розвитку Європейських співтовариств/Європейського Союзу як міждержавного утворення.

Предметом дослідження є сутність і правова природа Європейського Союзу.

Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дисертації становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання, властивих юридичній науці загалом і загальній теорії держави і права зокрема. Для досягнення наукової об’єктивності результатів дисертанткою використовується комплекс філософських підходів, загальнонаукових, спеціальних і власних методів правознавства. При дослідженні процесу становлення і розвитку Європейських співтовариств/Європейського Союзу, еволюції статусу та повноважень інститутів ЄС, що підтверджує наявність у даного утворення наднаціональних рис; при розгляді особливостей правової природи міждержавних утворень регіонального характеру у роботі широко використано формально-юридичний і порівняльно-правовий і системний методи; діалектичний метод й метод абстрагування - при виявленні специфіки сучасного розуміння поняття суверенітету та його співвідношення з поняттям «наднаціональна організація влади»; логічний метод застосовувався при вивченні сучасних теоретичних поглядів на правову природу ЄС та наукових розробок, які прогнозують напрямки еволюції ЄС. Комплексний підхід до аналізу досліджуваних питань і використання зазначених методів дали змогу всебічно дослідити розвиток та еволюцію правової природи Європейського Союзу як міждержавного наднаціонального утворення.

Теоретичним підґрунтям роботи є наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, політології, науки міжнародного публічного права та європейського права. Емпіричну базу дослідження

становлять установчі договори й акти вторинного законодавства Європейського Союзу, практика Суду Європейських співтовариств, конституційне

законодавство держав-членів ЄС, довідкова література, аналітичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів.

Уперше у вітчизняній юридичній науці:

- сформульоване визначення наднаціональної організації влади, під якою розуміється автономна територіальна організація політичної влади, що заснована суверенними державами з метою досягнення загальнозначущих цілей, наділена широкою компетенцією, включаючи право приймати загальнообов’язкові рішення кваліфікованою більшістю голосів держав-членів, і спирається на власне право, яке характеризується верховенством відносно національного права;

- проаналізовано співвідношення категорій «державний суверенітет» та «наднаціональна організація влади» на прикладі Європейського Союзу, зроблено висновок, що членство в організації з наднаціональною владою не загрожує державному суверенітету її членів, оскільки має місце добровільне делегування лише права реалізації окремих суверенних прав.

Набули подальшого розвитку положення про:

- передумови заснування Європейських співтовариств/Європейського Союзу та їх еволюцію в напрямку розбудови наднаціональної організації влади;

- визначення Європейського Союзу як унікального інтеграційного

об’єднання, яке, зберігаючи окремі риси міжнародної організації, федерації та конфедерації, конституюється державами-членами як наднаціональна

організація влади;

- те, що інституційна система ЄС органічно поєднує як

взаємодоповнюючі наднаціональні та міжнародно-правові начала;

- історію становлення об’єднавчого процесу в Європі, зокрема додатково аргументовано той факт, що історично у витоків інтеграційного процесу стояло християнство.

Удосконалено:

- положення про прояв наднаціональності в діяльності інститутів Європейського Союзу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що правовий аналіз, який містить дисертація, основні положення й висновки відображають становлення й розвиток сучасних поглядів на правову природу ЄС та Європейських співтовариств як його складової.

Сформульовані в дисертації теоретичні положення і висновки можуть бути використані у науково-дослідницькій сфері для подальшої розробки питань правової природи Європейського Союзу, теорії наднаціональності, а також удосконалення теорії державного суверенітету. У правотворчій діяльності матеріали дослідження можуть бути використані при розробці змін до Конституції і законодавства України в аспекті забезпечення більш тісної її співпраці з ЄС. У навчальному процесі теоретичні положення дисертації можуть бути використані при викладанні курсів «Загальна теорія держави і права», «Порівняльне правознавство», «Право Європейського Союзу», «Міжнародне публічне право». У інформаційно-аналітичній діяльності результати дослідження сприятимуть поширення знань про Євросоюз як особливе міждержавне наднаціональне об’єднання, що уособлює новий рівень і якість інтеграції держав у межах окремого регіону. У сфері правового виховання отримані результати можуть використовуватися для підвищення обізнаності громадян України та державних службовців з питань організації та функціонування ЄС, особливостей його взаємовідносин з державами-членами.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження були викладені у доповіді на науковому семінарі Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого

самоврядування Академії правових наук України (протокол № 1 від

12.03.2009 р.). Окремі положення дисертації доповідались автором на чотирьох міжнародних, науково-практичних, наукових конференціях, семінарах, а саме: «Місцеве самоврядування в Україні: сучасність та перспективи» (м. Харків, 2007 р.), «Сучасні проблеми юридичної науки та практики» (м. Харків, 2007 р.), «Проблеми державно-правового розвитку в умовах європейської інтеграції і глобалізації» (м. Харків, 2008 р.), «Актуальные проблемы европейской интеграции и глобализации» (м. Москва, 2008 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення в чотирьох наукових статтях, три з яких опубліковані у фахових виданнях, та тезах трьох наукових повідомлень на науково- практичних конференціях і семінарах.

Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації обумовлена завданнями і логікою дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів, які включають шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг дисертації - 229 сторінок, із них основного тексту - 196 сторінок. Кількість використаних джерел - 366 найменувань.