Види економічних злочинів, які вчиняються при укладанні кредитного договору, і типові способи вчинення

Кредитно-банківська сфера — стратегічний сегмент ринкової економіки, відіграє провідну роль у здійсненні економічних відносин. Вивчення статистичних даних показує, що злочинність в названій сфері перетворилась у масштабне явище саме за роки економічних реформ.

Застосування злочинцями специфічних, витончених механізмів вчинення кредитно-бан­ківських злочинів зумовлене: активним використанням ними нових незаконних операцій, технологій, способів злочинного планування, організаційного вчинення та корупційного при­криття злочинів, які утворюють складні схеми їх кримінально-правової кваліфікації; оператив­ним реагуванням злочинців на специфіку, кон'юнктуру ринку, технічні новації в ринкових відносинах, використанням в злочинній діяльності банківських документів, електронних при­строїв та носіїв інформації, засобів оргтехніки тощо; різноманітними прийомами і способами приховання (маскування) злочинів, використанням з цією метою відповідних легальних організаційно-правових форм та інститутів ринкової економіки (підприємництва, банкрутства, цивільно-правових відносин, технологічного процесу здійснення різних банківських операцій тощо), а також прогалин та протиріч у законодавстві. Здебільшого зростають масштаби використання кредитно-банківських установ для орга­нізації значного витоку незаконно одержаних капіталів за кордон з їх подальшою легалізацією («відмиванням»), частковим використанням «відмитих» коштів для подальшого відтворення злочинної діяльності або в легальному бізнесі. За висновками фахівців, загальний виток капіталу з країн СНД складає близько 11—12 млрд. доларів США щорічно.

До злочинних посягань у фінансово-кредитній та банківській системах відносять ще зовсім «молоді», раніше незнайомі вітчизняному законодавцю суспільне небезпечні діяння, як то: розкрадання коштів з використанням фіктивних платіжних документів та підроблених банківських гарантій, неповернення із-за кордону коштів у іноземній валюті та нецільове використання кредитів, фінансові махінації з грошима вкладників, легалізацію (відмивання) грошових коштів або іншого майна, отриманих незаконним шляхом, посадові зловживання тощо.

Злочинні посягання в кредитно-банківській сфері за кримінально-правовою ознакою кваліфікують залежно від обставин за статтями різних глав КК України: 1) Інші злочини проти держави: «Виготовлення або збут підроблених грошей або цінних паперів» (ст. 79); «Порушення правил про валютні операції» (ст. 80); «Приховування валютної виручки» (ст. 80¹). 2) Злочини проти державної і колективної власності: «Розкрадання державного або колективного майна шляхом шахрайства» (ст. 83); «Розкрадання державного або колективного майна шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем» (ст. 84); «Розкрадання державного або колективного майна в особливо великих розмірах» (ст. 86¹). 3) Господарські злочини: «Фіктивне підприємництво» (ст. 148⁴); «Шахрайство з фінансовими ресурсами» (ст. 148⁵); «Приховування банкрутства» (ст. 156²); «Фіктивне банкрутство» (ст. 156³). 4) Посадові злочини: «Зловживання владою або посадовим становищем» (ст. 165); «Перевищення влади або поса­дових повноважень» (ст. 166); «Халатність» (ст. 167); «Одержання хабара» (ст. 168); «Посере­дництво в хабарництві» (ст. 169); «Дача хабара» (ст. 170); «Посадовий підлог» (ст. 172). 5) Злочини проти порядку управління: «Викрадення або пошкодження документів, штампів, печаток» (ст. 193); «Підробка документів, штампів і печаток, збут їх та використання підроб­лених документів» (ст. 194); «Порушення роботи автоматизованих систем» (ст. 198).

Залежно від виду банківських послуг виділяють: злочини, що вчиняються при проведенні розрахункових, кредитних, валютних операцій, операцій з цінними паперами тощо.

Особливу роль у функціонуванні кредитно-банківської системи відіграє одна з головних функцій банку — кредитування суб'єктів господарської діяльності і громадян. Підвищена суспільна небезпечність злочинів у сфері даного кредитування визначається, перш за все, тим, що одержані злочинцями кошти в багатьох випадках переказуються за межі України з метою незаконної конвертації та зберігаються на незаконно відкритих рахунках.

В основу класифікації злочинів у кредитно-банківській сфері (на відміну від традиційної кримінально-правової класифікації за видами злочинів) вважаємо за необхідне покласти на­ступні критерії: 1) вид кредитно-банківської операції (це розмежування сприяє формуванню окремих напрямів розкриття, розслідування та профілактики злочинів); 2) організаційно-пра­вова форма підприємств, що здійснюють кредитно-банківські операції: банки або небанківські кредитно-фінансові установи; 3) характеристику особи злочинця, насамперед, трудові відно­сини суб'єкта злочину з кредитно-банківською установою, на майно якої здійснюється про­типравне посягання: злочини, вчинені безпосередньо працівником кредитно-банківської уста­нови (керівником, посадовою особою, технічним працівником тощо); скоєні колишнім пра­цівником цієї установи; вчинені стороннім суб'єктом; скоєні стороннім суб'єктом за зговором з працівником кредитно-банківської установи (тобто з використанням змішаних форм прикриття); 4) спосіб підготовки, вчинення та приховування злочинів; 5) ступінь організованості суб'єктів злочину: скоєння злочину особами-одинаками; вчинення злочинів неорганізованими групами; скоєння злочинів організованими групами.

Для здійснення повнішого кримінологічного аналізу даного виду злочинів необхідно також звернути увагу на причини і умови вчинення злочинів у названій сфері.

Зрозуміло, для злочинів у кредитно-фінансовій та банківській сфері економічні фактори є визначальними. До них, перш за все, необхідно віднести наявність в Україні значного сектора майже неконтрольованої державою «тіньової економіки», яку потрібно розглядати як одну з умов скоєння злочинів у цій сфері.

Щодо нормативно-правових детермінант, то слід відмітити нестабільність та недоскона­лість законодавства України (насамперед, банківського, господарського і податкового), лобіювання прийняття законодавчих актів у інтересах окремих осіб, нехтуючи інтересами суспіль­ства.

Соціально-психологічні детермінанти також негативно впливають на відносини, що скла­даються у зазначеній системі. Серед них — корумпованість та непрофесіоналізм частини державних службовців, у тому числі й працівників контролюючих органів, правовий нігілізм підприємців, втрата особами, які порушили закон, страху перед покаранням у розрахунку на те, що воно за скоєне не настане.

Організаційні умови вчинення злочинів сьогодні різноманітні. Залишається громіздкою процедура реєстрації підприємств, що є однією з умов порушення порядку заняття підприєм­ницькою діяльністю.

Головним практичним виходом наведеної вище інформації є запобігання злочинам у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності.

Так, до заходів загальної профілактики можна віднести: легалізацію тіньової економіки (проведення «податкової амністії» з одночасним створенням відповідної правової ситуації, коли особа була б зацікавлена легалізувати свої доходи), стабілізацію бюджетних відносин; застосу­вання обов'язкової кримінологічної експертизи проектів нормативно-правових актів та чинного законодавства, що регулюють підприємницьку діяльність в цілому і відносини у фінансово-кредитній системі, зокрема; стабілізацію чинного законодавства та його кодифікацію тощо.

У спеціальній профілактиці злочинів у сфері кредитно-фінансової та банківської діяль­ності відповідне місце повинні посідати цільові операції і перевірки Державної служби по боротьбі з економічними злочинами, КРУ, Державної податкової адміністрації, зокрема подат­кової міліції та інших контролюючих органів.

Так, за даними штабу МВС України в ході проведення профілактичних заходів ДСБЕЗ у 1998 p. вдалося запобігти 2869, а в 1999 p. — 2741 економічному злочину (Стан злочинності на Україні за 1999 рік. Штаб МВС України. — 2000 p.).

Виходячи із зазначеного вище, для ефективнішої протидії злочинам у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності пропонуємо вжити наступних заходів:

· розробити Комплексну програму профілактики та боротьби зі злочинами у цій сфері, де чітко вирішити питання щодо координації дій і взаємодії органів державної влади та управління;

· постійно проводити цільові операції щодо діяльності банків («Банк») та фінансових посередників («Посередник», «Траст», «Фонд»);

· підвищувати кваліфікацію та здійснювати перепідготовку працівників, що працюють в установах фінансово-кредитної системи, та тих, хто здійснює боротьбу зі злочинами у цій сфері;

· удосконалити законодавчу базу, що регулює правовідносини у фінансово-кредитній, зокрема банківській системі, а також якомога швидше прийняти Закон України «Про профі­лактику злочинів та інших правопорушень»;

· контролювати процес розподілення та приватизації землі в Україні з урахуванням кредитно-фінансового супроводження цієї діяльності.

Подальша криміналізація економічних відносин поглиблює загальносистемну кризу в нашій державі, що ставить перед науковцями та практиками завдання всебічного вивчення та розроблення нових методів боротьби з цим негативним явищем. Банківська сфера є одним із найпривабливіших об’єктів кримінальної активності. Найбільша кількість злочинів у цій галузі пов’язана з кредитуванням, що завдає значних збитків банківським установам, як суб’єктам господарювання, вкладникам, а також всій економічній системі держави.

Злочинні прояви у сфері кредитування є суттєвою перепоною у реалізації державою грошової – кредитної політики, яка спрямована на забезпечення народного господарства економічно необхідним обсягом грошової маси, досягнення ефективного готівкового обігу, залучення коштів суб’єктів господарювання та населення до банківської системи, стимулювання використання кредитних ресурсів на потребу функціонування і розвитку економіки.

Найчастіше ці злочини поєднані із фіктивним підприємництвом та злочинною змовою з працівниками банківських установ. Злочинці швидко адаптуються до нових форм і методів підприємницької діяльності, що дозволяє віднести кримінальні справи про ці злочини до категорії особливої складності. Але методика розслідування цих справ на сьогоднішній день вкрай недосконала.

Загальновідомо, що кредитування – це різновид підприємницької діяльності, основне джерела формування прибутку банку. На жаль, в деяких осіб виникає бажання отримати грошові ресурси в банку злочинним шляхом. Щоб усунути ці фактори, перед наданням кредиту необхідно ретельно перевірити особу позичальника та можливий ризик неповернення кредиту. Основними критеріями кредитоспроможності позичальника є: забезпеченість власними коштами не менш як на 50% усіх його видатків; його репутація; оцінка продукції, що випускається, її попит на ринку; економічна кон’юнктура. Особливу увагу при цьому треба приділити достовірності наданих документів. Перевірка може бути загальною або вибірковою, з виїздом на місце або без такого. З аналізу судової практики можна виділити наступні групи злочинів, які вчиняються на початковому етапі кредитування: шахрайське одержання кредиту; незаконне заволодіння банківським кредитом з використанням змови представників банку та позичальника; незаконне заволодіння кредитом працівниками кредитора.

Перша група злочинів характеризується введенням в оману кредитора шляхом надання завідомо неправдивої інформації про економічне та фінансове становище позичальника.

Найхарактернішими способами вчинення цієї групи злочинів є: створення фіктивних фірм (на підставних осіб) з метою одержання і привласнення кредиту; виготовлення підроблених документів щодо стану фінансової спроможності, договірних зобов’язань; надання підроблених документів на право одержання кредиту на пільгових умовах за зниженою процентною ставкою; надання на забезпечення повернення кредиту підроблених гарантійних листів; надання як застави майна, ціна якого завищена, або воно перебуває під іншою заставою, або не належить одержувачу кредиту; підкуп банківських працівників з метою незаконного одержання кредиту.

Сфальсифіковані з метою незаконного одержанні кредиту документи можна поділити на: документи про господарське становище позичальника; документи про його фінансовий стан; документи, які підтверджують його правовий статус; відомості про забезпечення виконання кредитних зобов’язань. Перекручування даних про предмет застави здійснюється шляхом: надання фактично відсутніх матеріальних цінностей за фальсифікованими документами; надання під заставу майна, яке не належить заставодавцю, надання майна, яке не відповідає оголошеній вартості; використання одного й того ж майна для забезпечення кількох кредитів. Механізми, що застосовуються у разі створення фіктивної підприємницької структури наступні: створення підприємства за справжніми документами особами, які не планують займатися господарською діяльністю; використання перекрученої або фіктивної інформації при його створенні; створення та використання фіктивного підприємства на етапі використання кредитних коштів, одержаних злочинним шляхом. Друга група злочинів характеризується злочинною змовою представників банку та підприємця позичальника. До третьої, більш латентної групи злочинів треба віднести всі зловживання банківських працівників під час обслуговування кредитних ресурсів. Таким чином, в сфері кредитування суб’єктів підприємницької діяльності існує безліч способів та методів одержання кредитних ресурсів злочинним шляхом.

Чітке визначення основних ланок організації розслідування дозволить забезпечити своєчасне виявлення, розкриття та розслідування шахрайства в сфері кредитування.

1.