4. Співвідношення філософії, науки, мистецтва, релігії.
Науку та філософію споріднює те, що вони базуються на дискурсивному мисленні та прагнуть пояснювати дійсність, проте кожна наука має відносно чітко окреслений предмет свого вивчення та дослідження, який постає частиною реальної дійсності, а предмет філософії постає значною мірою невизначеним, майже безмежним, та ще й історично змінним.
Окрім цього, лише філософії властиве гранично широке узагальнення, науки ж, постаючи обмеженими своїми предметами, узагальнюють лише в їх межах.Хоча науки й прагнуть наблизити людину, до істини, надати їй надійні знання, вони не досліджують того, що саме є істиною та знанням, так само як не досліджують вони й питання про становище людини в світі та можливості її самовизначення.
Філософія та мистецтво схожі між собою у тому, що вони подають дійсність через людське до неї відношення, а не відсторонено: окрім того, для філософії і мистецтва немає нецікавих або заборонених тем: вони проникають усюди і усюди знаходять предмет своєї уваги.
Важливо відзначити й те, що філософія і мистецтво надають суттєвої ваги людському самовідчуттю та інтуїції, проте розходяться вони у тому, що філософія постає розумовим осягненням світу, а мистецтво подає його через почуття та переживання. Вихідною формою думки для філософії є поняття, а вихідною формою художньої творчості постає художній образ. Мистецтво до того ж надає вирішального значення уяві як творця, так і тої людини, яка сприймає його твори, а тому воно зображує дійсність із значною долею умовності, хоча ця умовність постає своєрідним способом проникнення у глибини процесів дійсності.
Філософію та релігію споріднює те, що вони постають різновидами світогляду, тобто те, що вони надають людині найважливіші життєві орієнтири. Обидві вони також претендують на роль життєвого наставництва, проте релігія базується на вірі, тобто на безумовному сприйнятті певних положень (догм) у якості істинних, у той час як філософія, базуючись на дискурсивному усвідомленому мисленні, намагається усе розглядати критично та доводити те, що розглядається, до рівня розуміння.
Еще по теме 4. Співвідношення філософії, науки, мистецтва, релігії.:
- форми діяльності людини.
- 52. Проблема істини в теорії пізнання
- 2. Структура та функції філософського знання.
- 4. Співвідношення філософії, науки, мистецтва, релігії.
- 11. Філософські погляди Пітагора та пітагорейців.
- 44. Окресліть основні ідеї В. Вернандського та їх значення для розвитку філософії ХХ – поч. ХХІ ст.
- Основні цінності людського буття. Самоцінність людського буття. Сенс життя.
- Суспільство як об'єкт філософського аналізу. Соціоцентризм і індивідоцентризм.
- 24 Філософьскі ідеї структуралізму
- 58. Поняття методу та методології
- Сциентистские направление философии в 20 веке. Позитивизм и эмпириокритицизм.