ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо розроблення практичних рeкoмeндaцiй із запобігання грабежам і розбоям, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях, на основі встановлених причин і умов цих злочинів.

1. «Громадські місця» - це території невиробничого і нежитлового призначення, в межах яких складаються анонімні зв’язки та випадкові відносини між людьми, що підвищує рівень ризику стати жертвою злочинних посягань. За критерієм контрольованості суб’єктами охорони громадського порядку такі місця поділяються на низькоконтрольовані, середньоконтрольовані та висококонтрольовані.

2. Основними показниками вчинення грабежів і розбоїв неповнолітніми у громадських місцях упродовж останніх десяти років (2002-2011 рр.) є такі.

За період із 2002 р. по 2006 р. кількість зареєстрованих грабежів і розбоїв, вчинених у громадських місцях, зросла у 3,6 раза (22 358 проти 6 266). У цей же час фіксується тенденція до зростання у 2,5 раза чисельності грабежів і розбоїв, вчинених неповнолітніми (2 538 проти 1 051). Беручи до увагу той факт, що, згідно з даними проведеного дослідження, приблизно 80% грабежів та 70% розбоїв вчиняються саме у громадських місцях, є підстави для висновку про високовірогідне кількаразове зростання рівня грабежів і розбоїв, вчинених неповнолітніми у громадських місцях за цей період. Протягом 2007-2010 рр. простежується певна стабілізація показників щорічної реєстрації злочинів в обох групах і навіть незначне їх зниження на 5,3% та 19,6% відповідно. У 2011 р. кількість зареєстрованих грабежів і розбоїв, вчинених у громадських місцях, зростає, а чисельність указаних злочинів, вчинених неповнолітніми, продовжує зменшуватись. Це може свідчити як про неповну реєстрацію корисливо-насильницьких злочинів, вчинених неповнолітніми у 2011 р., так і про зниження кримінальної активності неповнолітніх щодо вчинення грабежів і розбоїв у громадських місцях.

Аналіз структури досліджуваної категорії злочинів показав, що вони вчиняються у громадських місцях із низьким рівнем контрольованості у 71,1% випадків, у середньоконтрольованих громадських місцях - в 23,4%, у висококонтрольованих - в 5,5%.

Більшість грабежів і розбоїв неповнолітніми вчинялася у темний час доби, а предметами злочинних посягань було таке малогабаритне і високоліквідне майно, як: засоби мобільного зв’язку (72,3%), грошові кошти (15,3%), особисті носильні речі (9,1%) та вироби із дорогоцінних металів (3,3 %). Майже у половині випадків застосовувалося фізичне насильство над потерпілим - 49,2%, психічне насильство мало місце у 29,4% злочинів. Також майно переходило до винного шляхом «ривка» (21,4%), що характерно для грабежу. Найчастіше фізичне насильство застосовувалося у формі заподіяння ударів руками і ногами по різних частинах тіла - 46,9 %. Водночас майже у кожному десятому випадку мав місце знарядійний спосіб заволодіння майном потерпілого, пов’язаний із використанням предметів, спеціально пристосованих для спричинення тілесних ушкоджень.

3. Характерними рисами неповнолітніх грабіжників і розбійників є незайнятість навчанням і суспільно корисною працею (56% і 58%), вживання психоактивних речовин (75,6% вживають спиртні напої, 44,4% - наркотичні засоби), проведення беззмістовного дозвілля у складі неформальних груп криміногенної спрямованості за місцем проживання (66,7%), вчинення різних правопорушень (68,9%), а також злочинів, за які вони мали судимості (9,4% грабіжників та 18,9% розбійників відповідно). В ієрархії цінностей неповнолітніх злочинців переважають матеріальні блага й орієнтованість на насильство як прийнятний спосіб незаконного збагачення, що визначає корисливу спрямованість злочинної поведінки, поєднану із насильством над особою.

4. Криміналізація молодіжного середовища відбувається у двох взаємозалежних площинах. Ідеться про інтенсивне проникнення традицій, цінностей і норм кримінальної субкультури до сфери розвитку та виховання неповнолітніх.

5. У діяльності правоохоронних органів у сфері забезпечення громадського порядку та захисту власності від грабежів і розбоїв у громадських місцях виокремлено низку недоліків.

На виконавчому рівні це - пріоритет реагування на повідомлення про вчинені правопорушення і злочини перед профілактичною і виховною роботою серед неповнолітніх, які перебувають у конфлікті із законом, стійка орієнтованість спеціально уповноважених служб і підрозділів ОВС на першочергове виконання показників оцінювання службово-оперативної діяльності, низький рівень дисципліни та формальне ставлення окремих осіб рядового і начальницького складу до виконання службових обов’язків, безпосередньо або опосередковано пов’язаних із вказаною запобіжною діяльністю.

На управлінському рівні привертають увагу недоліки і прорахунки у виробленні єдиної стратегії та прийнятті оптимальних рішень із протидії корисливо-насильницькій злочинності неповнолітніх у громадських місцях, неналежний рівень здійснення координаційної діяльності та нагляду органами прокуратури у сфері запобігання злочинності, а також захисту прав дітей, неузгодженість дій між суб’єктами запобіжної діяльності різних відомств на рівні управлінь і структурних підрозділів, недостатня взаємодія із громадськими об’єднаннями та мешканцями територіальних громад, низький рівень відомчого та міжвідомчого контролю за виконанням координаційних рішень і відповідних розпорядчих документів.

6. Конкретна життєва ситуація та віктимна поведінка потерпілих відіграють роль умов, сприятливих для вчинення неповнолітніми грабежів і розбоїв у громадських місцях. Рішення про реалізацію умислу на вчинення грабежу чи розбою в громадському місці неповнолітніми ставиться у залежність від наявності співучасників, перебування потенційних жертв у малолюдних місцях із обмеженою видимістю, відсутності свідків у темний час доби, слабких фізичних даних і віктимної поведінки осіб, обраних у ролі жертви.

7. Пропонується здійснювати загальносоціальне запобігання корисливо-насильницькій злочинності неповнолітніх за такими напрямами: а) соціальний захист та обмеження негативного впливу на вихованців сімей, що опинилися у складних життєвих обставинах; б) профілактика алкоголізації і наркотизації дитячого середовища та соціальна реабілітація дітей, які мають залежність від психоактивних речовин; в) забезпечення рівних умов доступу дітей, що перебувають у конфлікті із законом до роботи культурних, спортивних і оздоровчих закладів; г) створення ефективної системи ресоціалізації дітей, які вчинили правопорушення і злочини.

Спеціально-кримінологічне запобігання грабежам і розбоям доцільно здійснювати у формі заходів, спрямованих на: 1) удосконалення організації та управління діяльністю ОВС із охорони громадського порядку та запобігання грабежам і розбоям, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях; 2) покращення інформаційно-аналітичного забезпечення управлінської і виконавчої діяльності; 3) оптимізація взаємодії й координації дій органів, служб і підрозділів, що забезпечують охорону громадського порядку, та запобігання злочинам неповнолітніх у громадських місцях; 4) посилення ефективності контролю й нагляду за запобіжною діяльністю.

Індивідуальне запобігання грабежам і розбоям, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях, має здійснюватися за такими напрямами: а) виявлення, облік та проведення профілактичної і виховної роботи серед неповнолітніх, схильних до вчинення грабежів і розбоїв у громадських місцях; б) посилення органами кримінальної юстиції і громадськістю контролю за територією громадських місць; в) зменшення практичних можливостей для вчинення грабежів і розбоїв неповнолітніми у таких місцях; г) здійснення віктимологічної профілактики серед населення; д) відвернення підготовлюваних і припинення розпочатих злочинних посягань у громадських місцях.