<<
>>

2.5. Відмінність і схожість наукової і науково-технічної експертизи й експертизи заявок на об’єкти промислової власності

На основі аналізу наукової і науково-технічної експертизи й експертизи заявок на об’єкти промислової власності можна визначити показники, що є спільними для цих видів експертизи, і показники, що їх розрізняють. Це має значення для того, щоб з’ясувати, це одна й та ж експертиза чи різні експертизи. Це необхідно для вироблення рекомендацій і пропозицій з удосконалення кожної з них, а насамперед для належного правового забезпечення, піднесення їх ефективності.

Не можна миритися з тим, що заявки на окремі об’єкти промислової власності розглядаються роками [187, с.

32.], тоді як моральний вік тих самих окремих об’єктів промислової власності складає трохи більше терміну розгляду заявки. Суспільство не може бути задоволене тим, що розгляд заявки переривається або гальмується не виправданими причинами.

Ефективність охорони прав на об’єкти промислової власності значною мірою зумовлюється високоякісною, об’єктивною експертизою заявок на зазначені об’єкти [113, с. 61.]. Може постати питання, чи необхідна експертиза заявок на об’єкти промислової власності. На даному етапі розвитку патентної охорони промислової власності експертизи вона необхідна, принаймні формальна. Що стосується кваліфікаційної експертизи, то її проведення чинним патентним законодавством України вирішується правильно, вона проводиться за клопотанням заявника, інших зацікавлених осіб або в силу закону. В Україні встановлена змішана система видачі патентів на винаходи.

Як зазначалося, кваліфікаційна експертиза на об’єкти промислової власності близька до наукової і науково-технічної експертизи, настільки близько, що в радянські часи експертизу заявок називали науково-технічною [110, с. 8]. Отже, слід визначити, що є спільного між цими різними експертизами.

Передусім видається, що спільним для обох експертиз є їх завдання, мета проведення. Обидві експертизи мають своїм завданням встановити відповідність об’єкта експертизи певному рівню, призначенню, певній оцінці тощо. Цей рівень може бути чітко визначений законодавством, що, наприклад, має місце в патентному законодавстві. Останнє визначає вимоги, яким має відповідати певний об’єкт промислової власності. Наукова й науково-технічна експертиза визначає відповідність об’єкта певному рівню без його чіткого виміру. Перед експертами цієї експертизи може бути поставлене завдання визначити відповідність поданого на експертизу об’єкта світовому рівню розвитку науки чи техніки в певній галузі. Завданням наукової і науково-технічної експертизи може бути не тільки виявлення того чи іншого рівня об’єкта експертизи, а й виявлення громадської оцінки того чи іншого явища, наукового чи науково-технічного досягнення.

Проте, незалежно від того, які конкретні завдання стоять перед цими експертизами, вони зводяться переважно до визначення певного наукового чи науково-технічного рівня того чи іншого об’єкта. Мова йде про високий рівень наукової і науково-технічної діяльності, який має стати критерієм для визначення відповідності об’єкта тим чи іншим параметрам. Отже, експертиза має виконуватися експертами вищого професійного рівня, які володіють необхідною компетентністю [187, с. 3].

Наступною спільною рисою обох експертиз є її законність. Обидві експертизи можуть проводитися лише за умови суворої відповідності до чинного законодавства. Якщо мова йде про наукову чи науково-технічну експертизу, то вона має проводитися відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» [69, ст. 56.] та чинного законодавства, що стосується цієї сфери. Зазначений закон визначає чіткі норми її проведення. Але й за змістом дана експертиза також має відповідати чинному законодавству.

Ті ж вимоги пред’являються й до експертизи заявок на об’єкти промислової власності. Чинні патентні закони України не містять конкретних загальних вимог до проведення експертизи заявок. Експертиза заявок на об’єкти промислової власності має відповідати вимогам чинного законодавства. Передусім на зазначену експертизу поширюються загальні правила її проведення, визначені Законом України «Про наукову і науково-технічну експертизу». Вона має бути законною, об’єктивною тощо.

Експерт, проводячи експертизу заявки на той чи інший об’єкт промислової власності, не може, не має права відступити від вимог чинного законодавства. Пропозиція, що міститься в заявці на винахід, не може бути визнана винаходом, якщо вона не відповідає хоча б одній ознаці винаходу – світовій новизні, винахідницькому рівню й промисловій придатності. .[210, c. 28] Якщо експерт визнає винаходом пропозицію, що не має світової новизни або відхилить пропозицію, що відповідає ознакам винаходу, це буде грубим порушенням чинного законодавства, що має тягти за собою належну юридичну відповідальність.

Законність тієї чи іншої експертизи полягає не тільки в процедурі її проведення відповідно до чинного законодавства, але вона має також відповідати закону і за змістом.

Законність експертизи зумовлює ще одну спільну рису, властиву обом експертизам. Ідеться про їх об’єктивність. Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу» [62, ст. 400] в ст. 3 застерігає, що основним принципом цієї експертизи є її компетентність і об’єктивність. Обидві експертизи повинні проводити, як підкреслювалося, висококваліфіковані фахівці й проводити її об’єктивно. Однією із цілей обох експертиз є встановлення об’єктивної істини. Це принцип Закону України «Про судову експертизу». Проте, цей принцип має поширюватися на всі види експертизи, у тому числі на наукову, науково-технічну й на експертизу заявок на об’єкти промислової власності. Обидві експертизи мають передусім встановити об’єктивну істину – чи відповідає той чи інший об’єкт визначеним параметрам.

Цей принцип вимагає від експертів не тільки високої кваліфікації, а й високої порядності, моральної чистоти, неупередженості й непохитної принциповості, нерідко навіть рішучості, сміливості, наполегливості й інших якостей.

Патентні закони України не визначають таких принципів експертизи заявок на об’єкти промислової власності. Проте, ні в кого не викликає сумніву, що наведених принципів мають дотримуватися й експерти при проведенні експертизи заявок.

Із наведеним принципом тісно пов’язаний ще один – принцип незалежності експертів. Об’єктивна істина експертизою може бути встановлена лише за умови незалежності експерта, експертної Установи й самої експертизи. Будь-яка залежність суб’єктів експертизи може вплинути на об’єктивність її результатів. Експерти, які проводять експертизу (тією чи іншою мірою пов’язану із захистом прав фізичних або юридичних осіб), є такі ж правоохоронці, як і співробітники правоохоронних органів. На них мають поширюватися ті ж суворі вимоги, що й на співробітників правоохоронних органів.

Тут також можуть стати в нагоді норми, що містяться в Законі України «Про судову експертизу». Стаття 4 цього закону визначає основні гарантії незалежності експертів. Зазначена незалежність досягається (стосовно наукової і науково-технічної експертизи й експертизи заявок на об’єкти промислової власності) тим, що експертизу можуть проводити лише ті фізичні і юридичні особи, яким це право надано законом.

Закон України про судову експертизу забороняє під загрозою передбаченої законом відповідальності будь-кому втручатися в проведення судової експертизи. Це правило повинно поширюватися на наукову й науково-технічну експертизу і експертизу заявок на об’єкти промислової власності.

Патентні закони України, як відзначалося, не містять норм, що визначали б вимоги до експертів, які проводять експертизу заявок на об’єкти промислової власності. Звідси випливає висновок, що на цю експертизу поширюються норми Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу», а також загальні норми інших законів про експертизу.

Закон України «Про судову експертизу» передбачає й інші гарантії незалежності експертів, що також мають певний інтерес. Так, зазначеним законом незалежність експертів гарантується створенням установ судової експертизи, незалежних від органів дізнання й попереднього слідства. Цього не можна сказати про заклади експертизи, що проводять експертизу заявок на об’єкти промислової власності. Зазначений заклад експертизи входить до сфери управління Установи. Тому забезпечити його повну незалежність від Установи не можна. Але така залежність випливає із самої природи експертизи заявок на об’єкти промислової власності.

Патентні закони дають можливість оскаржити рішення Установи. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» на будь-яке рішення Установи, у тому числі й з приводу результатів експертизи заявки, заявник може подати заперечення в установленому порядку до Апеляційної палати, яка є колегіальним органом Установи для розгляду заперечень [94, с. 513]. Затверджене Установою рішення Апеляційної палати можна оскаржити в судовому порядку протягом шести місяців від дати одержання рішення.

Апеляційну палату не можна визнати незалежним від Установи органом. Тим більше, що особовий склад відповідно до Положення про Апеляційну палату Установи складають найбільш кваліфіковані й досвідчені її працівники. Головою Апеляційної палати є голова Державного департаменту інтелектуальної власності. Голова Апеляційної палати призначає свого заступника й відповідального секретаря. За такої ситуації сподіватися на об’єктивне рішення за запереченням заявника не слід. Хоча рішення Апеляційної палати можна оскаржити до суду, але це потребує зайвого часу, енергії, коштів тощо. У спеціальній літературі вже висловлювалися критичні думки із цього приводу.

Незалежність експертів за Законом України «Про судову експертизу» забезпечується також створенням необхідних умов для діяльності експертизи, матеріального й соціального забезпечення [5]. Ці норми поширюються також на експертизу заявок на об’єкти промислової власності. Зазначений Закон передбачає й деякі інші гарантії експертів, зокрема, для тих експертів, які проводять експертизу заявок на об’єкти промислової власності.

Спільним для обох експертиз є також те, що відносини, які складаються в процесі проведення експертизи, за своїм змістом і характером є цивільно-правовими. У науковій і науково-технічній експертизі цивільно-правовий характер зазначених відносин не викликає сумніву - це цивільно-правові відносини. Що стосується експертизи заявок на об’єкти промислової власності, то сьогодні зазначені відносини ще не є цивільно-правовими, але вони наближаються до них.

Наукова й науково-технічна експертиза й експертиза заявок на об’єкти промислової власності – не одна й та ж експертиза. Між ними є істотні відмінності. Передусім слід підкреслити, що експертиза заявок на об’єкти промислової власності є спеціальною експертизою стосовно наукової і науково-технічної експертизи, яка визначає загальні правила проведення експертизи здобутків науки й техніки та інших об’єктів. У патентних законах містяться норми, що викладають спеціальні правила експертизи заявок на об’єкти промислової власності. Звідси два суттєвих висновки. Перший полягає в тому, що загальні правила проведення наукової і науково-технічної експертизи поширюються й на процедуру проведення експертизи заявок на об’єкти промислової власності. Це правило стосовно вимог до самої експертизи й експертів, експертних установ тощо.

Другий висновок – експертиза заявок на об’єкти промислової власності є спеціальною стосовно наукової і науково-технічної експертизи, і в разі протиріччя норм Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» і норм патентних законів, застосовуються норми спеціального закону, тобто норми патентних законів.

Специфічність експертизи заявок на об’єкти промислової власності зумовлює особливість змісту експертизи заявок на окремі види об’єктів промислової власності. Експертиза заявок на винахід суттєво відрізняється від експертизи заявки на зазначення походження товарів. Різні за змістом формальна експертиза й кваліфікаційна.

Істотною є відмінність між суб’єктами наукової і науково-технічної експертизи й суб’єктами експертизи заявок на об’єкти промислової власності.

Замовниками наукової і науково-технічної експертизи можуть бути фізичні і юридичні особи. Головним чином це органи державної влади й самоврядування, підприємства, установи й організації. Замовниками цієї експертизи можуть виступати й окремі громадяни.

Замовниками-заявниками експертизи заявок на об’єкти промислової власності виступають ті ж юридичні й фізичні особи, які подають до Установи заявку на певний об’єкт промислової власності. У цьому порівнянні особливих відмінностей немає. Що стосується другої сторони – виконавців, то тут є істотні відмінності. Виконавцями наукової і науково-технічної експертизи також можуть бути фізичні і юридичні особи, які належним чином акредитовані. Але це можуть бути юридичні або фізичні особи, які займаються науковою і науково-технічною діяльністю.

Крім безпосередніх виконавців закон про наукову й науково-технічну експертизу дозволяє залучення до неї так званих організаторів експертизи, яких патентне законодавство не знає.

Виконавцями експертизи заявок на об’єкти промислової власності є тільки спеціальні заклади експертизи, визначені патентним законодавством. Заклад експертизи – це уповноважений Установою державний заклад (підприємство, організація) для розгляду й проведення експертизи заявок, передбачено ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Ніякі інші, навіть відповідного рівня, заклади, підприємства й організації проводити експертизу заявок на об’єкти промислової власності не можуть. Дану експертизу проводить вузьке коло закладів, спеціалізованих саме на цій експертизі. Інших експертиз зазначені заклади не проводять і не мають такого права.

Істотні відмінності є і в об’єктах зазначених експертиз. Об’єктом наукової і науково-технічної експертизи може бути будь-яке наукове досягнення або науково-технічна пропозиція. Інколи об’єктом наукової і науково-технічної експертизи може бути дослідження громадської думки з приводу певного соціального, економічного, наукового й науково-технічного явища. Перелік об’єктів, що можуть бути піддані науковій і науково-технічній експертизі, наведений у Законі України «Про наукову і науково-технічну експертизу» підтверджує даний висновок.

Зазначений Закон про експертизу поділяє всі об’єкти щодо проведення експертизи на три групи: що підлягають обов’язковій експертизі; експертиза яких проводиться з ініціативи організацій і установ і об’єкти, що можуть бути піддані експертизі, але не обов’язково.

Обов’язковій експертизі піддаються різного роду програми, що мають міждержавне, національне, державне, галузеве, міжгалузеве значення. Ідеться про наукові й науково-технічні програми.

Значне коло об’єктів складають ті, експертиза яких проводиться з ініціативи організацій і установ. Якщо у підприємства будь-якої форми власності виникне потреба в проведенні наукової або науково-технічної експертизи, проекту реконструкції, нової технології, нового виробу, що планується запустити в серійне виробництво, тощо перешкод для проведення експертизи об’єктів, запропонованих підприємствами, немає.

До об’єктів, експертиза яких проводиться з ініціативи організацій і установ, закон відносить науково-технічні проекти, що стосуються компетенції цієї організації чи установи; науково-дослідні роботи, у тому числі наукові праці в будь-якій формі, дисертації, дослідно-конструкторські роботи. До цієї ж групи закон відносить й інші об’єкти наукової і науково-технічної діяльності, щодо яких виникає потреба у проведені експертизи, отриманні науково обґрунтованих експертних висновків. Таким чином, об’єктами наукової і науково-технічної експертизи, що проводиться з ініціативи організацій і установ, можуть бути результати наукової або науково-технічної діяльності.

Новелою є внесення до закону норми щодо визначення ефективності науково-технічних та інноваційних проектів. У цьому уточнені особливої потреби не було, оскільки оцінка ефективності того чи іншого проекту входить до завдання наукової і науково-технічної експертизи.

Слід окремо виділити ще одну групу об’єктів, експертиза яких проводиться з ініціативи організацій і установ. Це дисертаційні дослідження, науково-технічна документація на раціоналізаторські пропозиції, винаходи; права на об’єкти інтелектуальної власності, включаючи їх вартісну оцінку. Наведена група об’єктів наукової і науково-технічної експертизи викликає сумніви щодо доцільності або факторів, що зумовлюють необхідність проведення експертизи. Справа в тому, що наведені об’єкти вже проходили експертизу й проведення її повторно має бути зумовлено лише вагомими факторами.

Кандидатські й докторські дисертації проходять на захист через ретельну й авторитетну експертизу: висновок наукового керівника, висновок спеціальної комісії спеціалізованої вченої ради, висновок офіційних опонентів. Сам захист дисертації є не що інше як її експертиза. Інколи Вища атестаційна комісія України посилає окремі дисертації на додатковий висновок іншої спеціалізованої вченої ради. Отже, дисертація може бути піддана ще одній науковій експертизі лише за наявності вагомих підстав, не передбачених законом.

Такий же сумнів викликає експертиза науково-технічної документації на раціоналізаторські пропозиції і винаходи. Що має на увазі наведена норма, не ясно. Адже чинним законодавством експертизу раціоналізаторської пропозиції проводить лише те підприємство, організація чи установа, де дана пропозиція може бути використана, і лише вони визначають, чи є дана пропозиція раціоналізаторською. Не зрозуміло, якою має бути науково-технічна документація на раціоналізаторську пропозицію, адже вона може складатися із заявки раціоналізатора і, в разі потреби, простенького креслення. Не кажучи про те, що вартісна оцінка раціоналізаторської пропозиції може бути нижча від витрат на проведення наукової і науково-технічної експертизи.

Ще більш заплутане питання про винаходи. Винаходом вважається пропозиція, що пройшла кваліфікацію державним органом-закладом експертизи на підставі відповідних експертиз заявки на винахід. Отже, наукова або науково-технічна експертизи науково-технічної документації, якою є заявка на той же винахід, після такої державної експертизи заявки може проводитися лише на підставі надзвичайних факторів. Адже призначення наукової або науково-технічної експертизи науково-технічної документації на винахід – це вияв недовіри до державного органу управління. Для цього мають бути серйозні підстави, визначені в законі.

Наукова чи науково-технічна експертизи науково-технічної документації на винахід може бути призначена з метою встановлення доцільності використання певного об’єкта промислової власності. Такої оцінки патентна експертиза не дає, що є її суттєвим недоліком. Але такого завдання перед експертизою науково-технічної документації на винахід закон про експертизу не ставить і в цьому немає потреби. Таку оцінку може давати патентна експертиза.

Не можна погодитись із тим, що науковій або науково-технічній експертизі піддається науково-технічна документація лише на раціоналізаторські пропозиції і винаходи, і чому дана експертиза не стосується інших об’єктів промислової власності. Адже вони також можуть бути надзвичайно ефективними в народному господарстві країни.

Потребує уточнення й такий об’єкт наукової і науково-технічної експертизи, як права на об’єкти інтелектуальної власності, включаючи їх вартісну оцінку. Постає запитання, з якою метою зазначені права мають піддаватися науковій чи науково-технічній експертизі. Якщо мається на увазі їх вартісна оцінка чи ефективність, то це завдання не наукової чи науково-технічної експертизи, а економічної, фінансової або іншої подібної експертизи.

Права на об’єкт інтелектуальної власності підтверджуються патентом або іншим правоохоронним документом, що видається на підставі відповідних патентних експертиз. Перевіряти правильність видачі правоохоронного документа на об’єкт інтелектуальної власності можна лише на підставі надзвичайних факторів, що має передбачати закон.

Вартісна оцінка того чи іншого об’єкта експертизи потрібна, а визначити її мають висококваліфіковані фахівці.

Третю групу об’єктів наукової і науково-технічної експертизи складають діючі об’єкти техніки, проекти, програми, пропозиції, промислові споруди, якщо зазначені програми, проекти, пропозиції не належать до першої або другої групи.

Науковій і науково-технічній експертизі можуть піддаватися природні об’єкти, щодо яких виникає необхідність отримати науково обґрунтовані експертні висновки.

Об’єкти патентної експертизи (експертизи заявок на об’єкти промислової власності) значно відрізняються від об’єктів наукової і науково-технічної експертизи, хоча мають багато спільного. Вони стосуються результатів наукової і науково-технічної діяльності, а тому повинні мати високий науково-технічний рівень. Але об’єкти патентної експертизи насамперед складають обмежене коло результатів науково-технічної діяльності.

Передусім зазначені об’єкти розрізняє творчий характер об’єктів промислової власності. Ця ознака є вкрай необхідною для кваліфікації пропозиції об’єктів промислової власності, без неї пропозиція буде відхилена. Об’єктами наукової і науково-технічної експертизи можуть бути й не результати творчості, наприклад, природні об’єкти або розробки, що не містять творчого елементу.

Патентні закони України чітко визначають, які конкретні пропозиції піддаються патентній експертизі – лише ті, що претендують на правову охорону. Наукова й науково-технічна експертиза має іншу мету. Вона не призводить до надання спеціальної правової охорони. Патентна експертиза має на меті визначити, чи відповідає запропонований об’єкт умовам патентоздатності. Така мета не ставиться перед науковою і науково-технічною експертизою, об’єктом якої може бути пропозиція, що не буде визнана об’єктом інтелектуальної власності. Отже, об’єктом зазначеної експертизи можуть бути не тільки результати інтелектуальної власності. Коло об’єктів наукової і науково-технічної експертизи значно ширше.

Пропозиції, що в результаті патентної експертизи визнані об’єктами промислової власності, підлягають чіткому державному обліку. Усі об’єкти промислової власності заносяться до відповідних Державних реєстрів [94, c. 536]. Облік об’єктів наукової і науково-технічної експертизи в централізованому порядку не ведеться.

Позитивним у науковій і науково-технічній експертизі слід визнати те, що перед ними ставиться завдання дати належну оцінку об’єкту, в яку входить встановлення відповідності об’єкта тенденціям науково-технічного прогресу, принципам державної політики, вимогам екологічної безпеки й економічної доцільності. Важливим завданням цих експертиз є прогнозування науково-технічних, соціально-економічних і екологічних наслідків реалізації чи діяльності об’єкта експертизи.

Перед патентною експертизою чинне патентне законодавство України такого завдання не ставить. Це істотний недолік патентної експертизи. Установу цікавить лише умови патентоздатності заявленої пропозиції – відповідає їм заявлений об’єкт чи ні, чи надавати правову охорону. Іншої оцінки об’єкту промислової власності Установа не надає.

Такі оцінки надзвичайно важливі й необхідні. Адже для держави важливо знати, які об’єкти мають першочергове значення для неї або для продажу зарубіжної ліцензії, чи відповідає пропозиція, визнана об’єктом промислової власності, тенденціям науково-технічного прогресу на даному етапі. Адже можуть вноситися пропозиції, що відповідають умовам патентоздатності, але стосуються технологій, що застаріли. Важливо спрогнозувати науково-технічні, соціально-економічні, екологічні та інші наслідки використання об’єкта промислової власності [56, c. 200].

Зазначені оцінки мають важливе значення як для окремих користувачів, так і держави в цілому. Вони можуть бути дані висококваліфікованими фахівцями – експертами закладу експертизи Установи. Доцільно доповнити патентну експертизу завданням давати атестованим пропозиціям відповідну оцінку. Передусім важливо при проведенні патентної експертизи виділяти об’єкти промислової власності за їхнім економічним чи іншим важливим значенням. Не менш важливим є виділення об’єктів, на які можна вигідно продати ліцензії за кордон. У сучасних умовах потребують належної уваги винаходи, спрямовані на економію енергоресурсів, матеріалів та іншої сировини.

Слід розглянути об’єкти промислової власності, що відповідають умовам патентоздатнотсі, але не відповідають іншим тенденціям науково-технічного прогресу. Чинне патентне законодавство обмежує охороноздатність окремих видів об’єктів промислової власності лише в одному випадку - якщо вони суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності й моралі, але одного такого обмеження в сучасних умовах уже недостатньо. Не може визнаватися винаходом пропозиція, що стосується відмираючої технології, застарілого виробництва. Наприклад, весь світ опанував розроблену в Україні прогресивну технологію безперервної розливки сталі, а в сучасних умовах вноситься пропозиція, що удосконалює стару технологію.

Ще одна відмінність між науковою і науково-технічною експертизою і експертизою заявок на об’єкти промислової власності, що не на користь останньої, – це відповідальність за повноту, об’єктивність, наукову обґрунтованість і якість проведеної експертизи.

Законом України «Про наукову і науково-технічну експертизу» в розділі VII «Відповідальність за порушення законодавства у сфері наукової і науково-технічної експертизи», передбачено дії, що визнаються порушеннями у сфері цієї експертизи, і встановлено відповідальність за них. У переліку цих дій є й такі, що можуть мати місце при проведенні патентної експертизи, наприклад, невиконання вимог чинного законодавства, фальсифікація висновків експертизи, будь-яке втручання, «тиск» на експертів, перешкоджання проведенню експертизи та інші подібні дії.

Стаття 35 цього закону декларує відповідальність за вчинення дій, що можуть бути визнані правопорушеннями у сфері наукової і науково-технічної експертизи. Винні у вчиненні зазначених правопорушень притягаються до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної і кримінальної відповідальності. Реалізація цих норм на практиці є предметом окремого дослідження.

Чинні патентні закони України не містять норм про відповідальність експертів за проведення експертизи заявок на об’єкти промислової власності. Проте в їх діях можуть мати місце окремі правопорушення: зловживання службовим становищем, умисні дії, спрямовані на необ’єктивність експертного висновку, помилковий висновок, що не відповідає реальному стану, інші дії, визнані правопорушеннями у сфері патентної експертизи.

Патентні закони України не містять також переліку дій, що можуть бути визнані правопорушеннями у сфері патентної експертизи. Навіть якщо виключити дії, що кваліфікують як кримінальні злочини чи адміністративні правопорушення, то не можна виключити можливих помилок експертів, за що вони несуть відповідальність – порушник має відшкодувати заподіяні в результаті помилок збитки, а виданий правоохоронний документ, визнається недійсним. Але ж у цьому винен не заявник, а Установа, що видала недійсний документ. За нормами цивільного права Установа і мала б нести відповідальність, але вона завбачливо зняла її з себе, що не відповідає це інтересам держави.

<< | >>
Источник: КРАВЧЕНКО Олена Сергіївна. ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКСПЕРТИЗИ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. КИЇВ –2003. 2003

Скачать оригинал источника

Еще по теме 2.5. Відмінність і схожість наукової і науково-технічної експертизи й експертизи заявок на об’єкти промислової власності:

  1. 74. Поняття суспільства, природного середовища, біосфери, ноосфери. Глобальні проблеми сучасності. Сутність науково-технічного прогресу.
  2. ЗМІСТ
  3. ВСТУП
  4. 1. 1. Поняття, форми й види наукової і науково-технічної експертизи
  5. 1.2. Державне управління у сфері наукової і науково-технічної експертизи
  6. 1.3. Суб’єкти наукової і науково-технічної експертизи
  7. 1.4. Об’єкти наукової і науково-технічної експертизи
  8. 1.5. Підстави для проведення наукової і науково-технічної експертизи
  9. 1.6. Відповідальність за порушення законодавства у сфері наукової і науково-технічної експертизи
  10. Висновки до першого розділу
  11. 2.1. Поняття, види й мета експертизи заявок на об’єкти промислової власності
  12. 2.2. Юридична природа відносин заявників з Установою в процесі проведення експертизи заявок на об’єкти промислової власності
  13. 2.3. Об’єкти експертизи заявок на промислову власність