Зміни в системі державних органів влади період абсолютної монархії. Особливості абсолютних монархій у європейських країнах.
При абсолютизмі держава досягає найвищого ступеня централізації, створюються розгалужений бюрократичний апарат, постійна армія і поліція; діяльність органів станового представництва, як правило, триває.
Розквіт абсолютизму в країнах Західної Європи припадає на XVII-XVIII вв. У Росії абсолютизм існував у XVIII - початку XX століть. З формально-юридичної точки зору при абсолютизму в руках глави держави - монарха зосереджується вся повнота законодавчої і виконавчої влади, він самостійно встановлює податки і розпоряджається державними фінансами.Соціальною опорою абсолютизму є дворянство. Обгрунтуванням абсолютизму стала теза про божественне походження верховної влади. Звеличення персони государя служив пишний і витончений палацовий етикет.
На першому етапі абсолютизм носив прогресивний характер: боровся з сепаратизмом феодальної знаті, підпорядковував церкву державі, ліквідував залишки феодальної роздробленості, вводив єдині закони. Для абсолютної монархії характерна політика протекціонізму і меркантилізму, сприяти розвитку національної економіки, торгової та промислової буржуазії. Нові економічні ресурси використовувалися абсолютизмом для зміцнення військової потужності держави і ведення завойовницьких війн.
В тій чи іншій мірі риси абсолютної монархії, чи прагнення до неї, проявилися у всіх державах Європи, але найбільш закінчене втілення вони знайшли у Франції, де абсолютизм проявляється вже на початку XVI століття, а свій розквіт пережив у роки правління королів Людовика XIII і Людовика XIV Бурбонів (1610-1715).
В Англії пік абсолютизму припав на правління Єлизавети I Тюдор (1558-1603), але на Британських островах він так і не досяг своєї класичної форми: зберігався парламент, не було постійної армії, потужного бюрократичного апарату на місцях.
Сильна королівська влада була встановлена в Іспанії, але слабкий розвиток місцевої економіки не дозволило формуватися класу підприємців, і іспанський абсолютизм виродився в деспотію.
У Німеччині абсолютні монархії складалися не в загальнонаціональному масштабі, а в рамках окремих князівств.
Особливості абсолютизму в різних країнах визначалися співвідношенням сил дворянства і буржуазії. У Франції, і особливо в Англії вплив буржуазних елементів на політику було значно більше, ніж у Німеччині, Австрії та Росії. Характерним явищем для Європи другої половини XVIII століття став освічений абсолютизм, тісно пов'язаний з ідеями та практикою епохи Просвітництва. В цілому абсолютистська система управління посилювала відчуття державної спільності у представників різних станів і соціальних груп, сприяючи тим самим формуванню нації.
У міру розвитку та посилення капіталізму в європейських країнах принципи існування абсолютної монархії, яка консервувала архаїчні феодальні порядки і станові перегородки, стали приходити в колізію з потребами зміненого суспільства. Жорсткі рамки протекціонізму і меркантилізму обмежували економічну свободу підприємців, змушених робити лише товари, вигідні королівської скарбниці. Кардинальні зміни відбуваються всередині станів. З надр третього стану виростає економічно потужний, освічений, заповзятливий клас капіталістів, що має власне уявлення про роль і завдання державної влади. У Нідерландах, Англії та Франції ці протиріччя були вирішені революційним шляхом, в інших країнах відбувалася поступова трансформація абсолютної монархії в обмежену, конституційну.