<<
>>

Утворення та діяльність Державної Думи в Росії на початку XXст

Вибори в І Думу відбулися у березні – квітні 1906 р. в умовах поліцейського терору, масових арештів. До Думи було обрано 448 депутатів. За своїм партійним складом Дума була ліберально-кадетською.

Фракція кадетів нараховувала 179 депутатів, трудовиків — 97, робітників (з червня — соціал-демократична фракція) — 18. Від України до складу І Думи увійшли 102 депутати, серед них 24 поміщика (23,5%), 26 представників буржуазної інтелігенції (25,4%), 42 депутати від селян (41,1%) і 8 робітників (7%). Центральним у роботі Думи було обговорення проектів з аграрного питання, зокрема, селянських вимог про націоналізацію землі і зрівняльне землекористування. У наказах депутатам від селян з України теж йшлося про розв’язання земельного питання, а у зверненні шахтарів Донбасу — висунути в Думі «відкрито народні вимоги в усій повноті». Діяльність І Думи набрала небезпечного для царату характеру.

8 липня 1906 р. І Дума була розпущена. Вибори до II Думи проходили в умовах подальшого спаду революції. Шляхом репресивних заходів царат намагався утворити повністю підпорядковану йому Думу, зменшити в ній представництво робітників і селян. Однак ці заходи провалилися. II Дума за своїм складом була більш лівою, ніж перша. З 518 депутатських місць ліві партії та групи (трудовики, соціал-демократи, есери, народні соціалісти) одержали 222 місця (43%), партія кадетів — 98, чорносотенці і октябристи — 54 місця. Від України до Думи було обрано 102 депутати: соціал-демократів — 11, кадетів і тих, що до них приєдналися — 13, трудовиків — 21, правих та поміркованих — 40, безпартійних — 11. Другу Думу, яка також не влаштовувала царат, було розпущено 3 червня 1907 р. Третім виборчим законом царату було Положення про вибори до III Думи, затверджене царем одночасно із указом про розпуск II Думи від 3 червня 1907 р. Цей виборчий закон фактично означав державний переворот, оскільки він був прийнятий царем без його попереднього проходження в Думі і Державній раді, що передбачалося Основними законами. Крім того, маніфест від 3 червня 1907 р.

підтверджував необмежений характер царської влади, відповідальної «тільки перед Богом». Цими актами самодержавство закріпило поразку революції і санкціонувало розгул реакції у всіх сферах суспільно-політичного життя. Третьочервневий виборчий закон забезпечив поміщицько-буржуазний шовіністичний склад Думи, позбавив представництва в Думі багатомільйонне населення. За 50 губерніями Європейської Росії були до- і пущені до виборів 3,3% населення, а в цілому по країні в них могли брати участь тільки 13% дорослого населення. До III Думи було обрано депутатами: дворян — 45%, духовенства — 10%, купців і почесних громадян — 12%, селян — 22%, міщан та представників інших станів — 11%. Із 442 депутатських місць 383 одержали поміщики і буржуазія. Від українських губерній було обрано 102 депутати, серед них поміщиків — 64, священиків — 13, селян — 20; за партійною належністю: октябристів — 41, правих — 24, націоналістів і поміркованих — 29, кадетів — 6, соціал-демократів — 2. Будучи чорносотенно-поміщицькою за своїм складом, III Дума становила коаліцію поміщиків з великою буржуазією. Протягом строку повноважень вона була слухняним знаряддям в руках царату.

Третьочервневий виборчий закон було застосовано й при утворенні IV Думи у вересні — жовтні 1912 р. , на етапі, який характеризувався пожвавленням економічного розвитку і суспільно-політичного життя, новим піднесенням революційного руху.

В IV Думі серед 445 депутатів правих було 65, націоналістів і помірковано правих — 120, октябристів — 98, прогресистів — 48, кадетів — 59, трудовиків — 10, соціал-демократів — 14. Від українських губерній до Думи увійшло 97 депутатів: монархістів — 59, октябристів — 21, кадетів і прогресистів — 14, трудовиків — 1, соціал-демократів (більшовиків) — 2.

<< | >>
Источник: Історія держави та права іноземних країн. Відповіді до іспиту. 2017

Еще по теме Утворення та діяльність Державної Думи в Росії на початку XXст:

  1. Утворення та діяльність Державної Думи в Росії на початку XXст