<<
>>

1.2. Тактика реалізації захисту на досудовому слідстві

Основний обсяг доказової інформації встановлюється на досудовому слідстві. Саме в цій стадії прикладаються зусилля для виявлення доказів та їх збирання. Суд, як відомо, не обмежений цими матеріалами і, допитуючи підсудного, потерпілого, свідків, що вже давали показання на досудовому слідстві, не тільки заново самостійно досліджує й оцінює їх, але може виявити при цьому нові відомості, що не фігурували раніше і не відображені в протоколах.

При необхідності суд вживає необхідних заходів для відшукання нової доказової інформації. Однак треба відзначити, що оскільки досудове слідство проходить у більшості випадків незабаром після події злочину, то інформація, що надходить з різних джерел, відрізняється більшою точністю, однозначністю, конкретністю, чим та, що отримана після проходження певного часує, що відокремлює подію від судового розгляду. До цього періоду вона може зазнати зміни внаслідок різних факторів, у тому числі під впливом почутих розповідей інших осіб, додумування, забування, утаювання, нової інтерпретації побаченого чи почутого, тиску зацікавлених осіб і т.д. Змінам піддаються і деякі речові докази, втрачаються або видозмінюються окремі їх властивості, що може негативно вплинути на встановлення з їх допомогою необхідних даних.

М.М.Михеєнко підкреслює, що "у стадії попереднього розслідування кримінальної справи проводиться розгорнуте кримінально-процесуальне доказування, у якому найбільш повно реалізуються всі його елементи, широко застосовуються науково-технічні засоби для збирання, закріплення і перевірки доказів і їх джерел. Деякі слідчі і процесуальні дії по збиранню доказів проводяться тільки чи переважно в цій стадії» [12, с. 86].

Тому важливо, щоб саме в період формування доказового матеріалу, коли особливого значення набуває процес отримання конкретного доказу, трансформація отриманих фактичних відомостей слідчим, правильне закріплення і відображення їх у матеріалах справи, захисник у повному обсязі виконував свої професійні повноваження.

Забезпечення участі захисника в дізнанні і досудовому слідстві є неодмінним, але не єдиним фактором у досягненні високого рівня здійснюваного захисту. Вирішальне значення в цьому має тактично правильна його побудова, заснована на максимальному використанні допустимих у цій стадії засобів і способів реалізації захисту. Кримінально-процесуальне законодавство надає захиснику можливість активно впливати на процес доказування протягом досудового слідства, але результативність більшості дій захисника поставлена в пряму залежність від розсуду слідчого, що вправі відхилити питання, відхилити клопотання, відмовити в долученні документів і тим самим усі зусилля захисника по збиранню відомостей про факти, що можуть бути використані як докази, стають марними. Іноді спостерігається прийняття слідчим необ'єктивних рішень, особливо коли дії захисника вторгаються у сферу, недостатньо відпрацьовану слідчим, порушують стрункість змодельованої їм картини розслідуваної події.

Тому особливе значення надається кваліфікованому використанню захисником не тільки процесуальних засобів, але і криміналістичних прийомів захисту.

Найбільш раціональне й ефективне застосування наданих захиснику законом засобів захисту, правильне визначення лінії поводження на кожному етапі судочинства складають тактику захисту по кримінальних справах.

Тактичні прийоми і рекомендації, використовувані адвокатом для захисту, обумовлені спрямованістю його діяльності на вирішення задач і досягнення цілей захисту в кримінальному процесі. Звідси випливає, що захиснику насамперед необхідно в процесі розумової діяльності чітко визначити, які ж конкретні цілі він має досягти і які законні засоби використовувати для цього.

Цілеспрямоване мислення допомагає йому відібрати матеріал, необхідний для захисту, і зосередити увагу на тій його частині, що має значення для досягнення найбільш ефективних результатів здійснення функції захисту.

Обов'язок захисника цілеспрямовано й активно використовувати тактичні прийоми і рекомендації для з'ясування обставин що свідчать на користь його підзахисного, не означає, що припустиме застосування прийомів, які суперечать завданням, принципам і етичним основам кримінального судочинства, несумісних з тактикою захисту по кримінальних справах. Однак з моменту, коли адвокат прийняв доручення на ведення захисту він зобов'язаний не допустити втрати доказів невинності підозрюваного чи обвинувачуваного.

Ефективність використання тактичних засобів захисту в значній мірі залежить від уміння встановлювати контакт із людьми, логічно мислити, аналізувати, висувати аргументи, моделювати ситуацію і т.д. Уваги заслуговують тактичні рекомендації про встановлення психологічного контакту захисника з обвинувачуваним, на що вказується в юридичній літературі. Уміння встановлювати такий контакт із підозрюваним і обвинуваченим, підсудним потрібен захиснику з першої ж зустрічі. Про ці особливості більш докладно буде йти мова в наступній частині нашого дослідження.

Деякі юристи правильно акцентують увагу на тому, що захисник під час бесіди з підзахисним повинен бути точним у своїх судженнях, оцінках і висновках. Особливо це стосується побачення до першого допиту, коли захисник має у своєму розпорядженні вкрай обмежену інформацію і, по суті, не може консультувати з конкретних обставинах. Тактичною помилкою можна вважати таке поводження захисника, коли він стане давати поради в справі, не маючи в своєму розпорядженні відомості про встановлені факти, а згодом змушений буде змінювати свої передчасні висновки і поради в несприятливу для підзахисного сторону. Тому побачення з підзахисним до першого допиту підозрюваного чи обвинувачуваного має специфіку, що підпорядкована конкретній меті і повинне бути ретельно спланованим.

Маючи можливість зустрітися з підзахисним до допиту і необмежену кількість раз після першого допиту, захисник завжди зобов'язаний дотримуватись визначених вимог по виявленню інформації, її передачі, фіксації. Так, він не має права передавати прохання (а також і пропонувати від себе) відмовитися від показань або видозмінити їх, обмовити інших обвинувачуваних і т.д.

Специфічні тактичні прийоми захисник повинен застосувати в роботі з неповнолітнім підозрюваним, обвинувачуваним, підсудним, у зв'язку з чим протягом бесіди він застосовує заходів для зняття напруги, подолання незручності неповнолітнього, виникнення в нього бажання докладно і точно описати події, що відбулися, освітити об'єктивно свою роль і відношення до вчиненого. Враховує захисник у ході спілкування з підзахисним рівень його розумового розвитку, вікові й індивідуальні особливості, специфіку конкретного злочину. Деякий відбиток на вибір тактичних прийомів накладає і та обставина, що захисник, визначаючи тактичні прийоми бесіди, повинен орієнтуватися на те, що до закінчення розслідування він не знайомий з усіма матеріалами справи, а також не вправі знайомити підзахисного з відомими йому самому матеріалами справи, що складають таємницю слідства. Це перешкоджає докладному обговоренню правових питань, зібраних доказів, виробленню єдиної лінії захисту, однак захисник зобов'язаний допомогти обвинуваченому правильно зорієнтуватися в характері його показань, розмовляючи з ним до допиту або використовуючи свої права в ході цієї слідчої дії.

Тактичні прийоми, використовувані слідчим, спрямовані звичайно на підтвердження обвинувачення й у переважній більшості не розраховані на забезпечення захисної функції. Тому може скластися ситуація. коли непогодженість позиції між підозрюваним (обвинувачуваним) і захисником, непідготовленість останнього до участі в слідчій дії, не застосування тактичних прийомів захисту призведуть до дачі неправдивих показань, що погіршать положення підзахисного. Це можливо, наприклад тоді, коли тактичний прийом слідчого полягає у використанні суперечливих інтересів учасників групового злочину. Навряд чи можна погодитися з етичністю і допустимістю прийому, що полягає у пробудженні в допитуваного переживання, пов'язаного з можливістю «спізнитися» із щиросердим зізнанням, оскільки протиріччя в показаннях зазначених осіб, різний обсяг інформації, повідомленої ними з приводу тих самих обставин, порушують погодженість їх позицій, породжують взаємну недовіру і прагнення вигородити себе чи зменшити свою роль у злочині за рахунок інших [13, с. 74].

Як відомо, захисник тепер вправі брати участь у багатьох слідчих діях, причому не тільки в тих, які проводяться за участю підозрюваного, обвинувачуваного чи за їх, а також захисника клопотанням, але й у будь-яких інших, з дозволу слідчого чи особи, що проводить дізнання. Це зобов'язує захисника планувати здійснення захисту з урахуванням можливості встановлення необхідних відомостей за допомогою конкретної слідчої дії й участі в ній. Клопотання про її проведення повинне бути заявлене завчасно, для того, щоб ця слідча дія не відтягалася і не було відмовлено у її проведенні внаслідок недоцільності. Не можна втратити можливості взяти участь у слідчих діях, де встановлюються обставини, що стосуються підзахисного, вчиненого ним діяння, оскільки захисник вправі не тільки задавати питання допитуваним, але і подавати зауваження з приводу неправильності чи неповноти запису в протоколі відомостей про слідчу дію. Це дозволить не тільки контролювати правильність відображення в протоколі доказової інформації, значно розширити, уточнити фактичні дані, що свідчать на користь підозрюваного, обвинувачуваного. Однак питання, що задаються захисником у ході слідчої дії, у якій не бере участь його підзахисний повинні бути ретельно продумані, конкретні, тісно пов'язані один з одним, спрямовані на встановлення чітко визначених обставин для того, щоб не погіршити становище підзахисного. Тому тактичні прийоми захисника набувають тут особливого значення. Тактика участі захисника в проведенні слідчих і судових дій складається з сукупності тактичних прийомів підготовки, участі в проведенні й оцінки результатів дій, у яких він приймав участь.

Таким чином, тактика участі захисника на досудовому слідстві характеризується наступними особливостями:

1. на підставі наявної інформації визначається необхідність присутності захисника при провадженні слідчої дії;

2. заявляється обґрунтоване і мотивоване клопотання про дозвіл бути присутнім при провадженні слідчої дії (коли необхідно отримати такий дозвіл слідчого);

3. здійснюється підготовка до слідчої дії;

4. захисником висуваються і перевіряються сформульовані ним версії.

Центральне місце тактики захисту на досудовому слідстві займає висування захисником версій, перевірка яких необхідна для встановлення обставин, що виправдують обвинуваченого чи пом'якшують його відповідальність. Висунуті версії можуть стосуватися кола осіб, причетних до вчиненого злочину, ролі підзахисного, якщо злочин вчинено групою осіб, перевірки обґрунтованості алібі, розміру заподіяної матеріальної шкоди і т.д. Таким чином, версії, висунуті на захист обвинувачуваного, можуть бути спрямовані на перевірку чи встановлення обставин, що цілком або частково спростовують обвинувачення чи свідчать про менший ступінь його вини, або позитивно характеризують обвинуваченого, або вказують на причини й умови, що сприяли вчиненню злочину.

Подготовка к ЕГЭ/ОГЭ
<< | >>
Источник: Захист у кримінальній справі. 2017

Еще по теме 1.2. Тактика реалізації захисту на досудовому слідстві:

  1. 45. Завдання, дж ревізії готової продукції та її реалізації
  2. 46. Процес проведення ревізії готової продукції та її реалізації
  3. ЛЕКЦІЯ 9. КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ ОПЕРАЦІЙ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ВИРОБНИЦТВОМ, СОБІВАРТІСТЮ І РЕАЛІЗАЦІЄЮ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ)
  4. 13.5. Реалізація результатів ревізій і перевірок, проведених органами державної контрольно-ревізійної служби
  5. 41.Види світових цін за умовами розрахунків, характером реалізації та рівнем відкритості.
  6. 3. Методи розрахунку прибутку від реалізації.
  7. Тема 4. Тактичні засади участі захисника у кримінальному процесі
  8. 1.2. Тактика реалізації захисту на досудовому слідстві
  9. Тема 5. Тактичні засади участі захисника у кримінальному процесі
  10. 1.2. Тактика реалізації захисту на досудовому слідстві
  11. 6. Методика захисту підозрюваного й обвинувачуваного
  12. РОЗДІЛ 4 РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМАТИВНОЇ МОДЕЛІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
  13. 4.1. Принципи реалізації нормативної моделі адміністративної відповідальності
  14. 2.3. Методи реалізації контролю у сфері оподаткування
  15. 2.3. Вплив конкретної життєвої ситуації та віктимної поведінки потерпілих на виникнення й реалізацію умислу неповнолітнього на відкрите та насильницьке заволодіння чужим майном
  16. Реалізація державної політики у сфері захисту прав дітей як стратегічний напрям загальносоціальногозапобігання корисливо- насильницькій злочинності неповнолітніх