<<
>>

Література:

1. Кримінально-процесуальний кодекс України: науково практичний коментар. - Київ, 1997, 621 з;

2. Порядок оплати праці адвокатів по наданню громадянам правової допомоги по кримінальних справах за рахунок держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 821 від 14 травня 1999 р.

// Адвокат, 1999, № 1, с.27 - 30;

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 р. зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 3 грудня 1997 р. "Про застосування законодавства, що забезпечує підозрюваному, обвинувачуваному, підсудному права на захист";

4. Варфоломєєва Т.В. Захист у кримінальному судочинстві. - Київ: Інститут адвокатури при КГУ ім. Т. Шевченко, 1998.204с.;

5. Святоцький А.Д., Міхєєнко М.М. Адвокатура України – К.: Ін Юре, 1997.

Початковим етапом будь-якого спілкування чи подальшої співпраці є знайомство. Перше знайомство підзахисного з адвокатом - це не звичайне знайомство, яких у людини щодня буває безліч Це - виняткова подія в особи, що підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину. Покладаючи всі сподівання на мудрість і професійність адвоката, підзахисний з нетерпінням чекає такої зустрічі, особливо, коли він перебуває під вартою. З іншого боку, особливості перебігу першого знайомства з підзахисним і справлене ним враження, можуть у подальшому відобразитись на обрану адвокатом лінію захисту, тактику спілкування між адвокатом і підзахисним, ступінь довіри, що виникне між ними, що у подальшому не може не позначитись на ефективності діяльності адвоката-захисника.

Перше знайомство адвоката з підзахисним може відбутися до першого допиту його в якості підозрюваного, на стадії слідства, а також, коли він уже допитувався неодноразово як підозрюваний, обвинувачений або коли він уже є підсудним. Безумовно, ця обставина може дещо впливати на сам зміст і характер розмов захисника з підзахисним. Але основні методичні принципи й положення знайомства та проведення бесіди - одні й ті ж.

Перш за все для адвоката важливим є безпомилково визначити психофізіологічний стан підзахисного. При цьому треба пам'ятати, що підзахисний перебуває у збудженому стані. “Страх перед вироком, сором за себе або за близьких - зазначав А. Ф. Коні,- пригнічуючим або хворобливо збуджуючим чином діє на того, хто сидить на лаві підсудних” [22, с. 72]. Але особливий психологічний стан з’являється у підозрюваного чи обвинуваченого при обранні йому міри запобіжного заходу - тримання під вартою. В особи відбувається різка зміна життєвих стереотипів, умови життя призводить до стану найглибшого нервово-психічного напруження тривалої дії.. Рівень цього напруження перебуває у прямій залежності від способу ведення слідства, спілкування слідчого з арештованим, умов у камері, ставлення до цієї ocoби охоронної служби тощо. Якщо слідчий виявляє зверхність, цинізм до прав арештованого, не зважає на принцип презумпції невинуватості, такі обставини будуть поглиблювати психологічне напруження. Не розблокувавши цієї ситуації не можна виключити і стану фрустрації - стану «дезорганізованої свідомості і діяльності внаслідок непереборних перешкод і блокування життєво важливих інтересів особи» [23, с. 42].

У процесі бесіди з підзахисним адвокат відшукує шляхи до налагодження з ним психологічного контакту.

З цією метою адвокат застосовує різні прийоми й способи, щоб викликати необхідну позитивну реакцію підзахисного.

Частіше трапляються випадки, коли захисник має своє перше побачення з клієнтом після допиту останнього в якості принаймні підозрюваного. Ця обставина зобов'язує захисника ретельно готуватися до такої зустрічі. Підготовка маг полягати у тому, що: необхідно уважно ознайомитися з матеріалами, що були підставою для порушення кримінальної справи та затримання клієнта, а може, й пред'явлення обвинувачення; глибоко засвоїти теоретичні положення матеріального й процесуального закону, які мають безпосереднє відношення до конкретної справи; познайомитися з судовою практикою вищестоящих судів з даної категорії справ, тощо. Захисник відвідує підзахисного не лише з метою простого знайомства. У його плани входить також з'ясування питань, які безпосередньо стосуються захисту: як відбулося його затримання, причини наявних суперечностей у поясненнях чи показаннях підзахисного та ін. Але першочерговим завданням захисника є встановлення психологічного контакту з клієнтом. Якщо він старанно готувався до знайомства з підзахисним, то це значно полегшить вирішення цього завдання. Кожний захисник у процесі практичної роботи виробляє свою, лише йому властиву методику ведення бесіди з підзахисним. Разом з тим видається, що найбільш раціональним буде дотримання таких правил:

1. Беручи до уваги психічний стрес підзахисного, спричинений тяжким звинуваченням, а особливо у випадках, коли він вважає себе невинуватим, найважливішим є домогтися, щоб клієнт повірив, що перед ним захисник, який володіє необхідними професійними знаннями та досвідом (і, крім того, щиро прагне допомогти йому законним чином захистити його права та свободи. У зв'язку з цим захисник перед відвідуванням підзахисного може взяти від особи, з якою уклав угоду на здійснення захисту, записку-рекомендацію для підзахисного, яка буде складатися лише і декількох слів чи речень, але із їх змісту беззаперечно має випливати, що його доля з цього часу в надійних руках, в руках висококваліфікованого захисника. Цього може вистачити, щоб обвинувачений відкрився перед захис­ником.

Не зайвим буде, коли захисник, між іншим, розкаже підзахисному у декількох реченнях про практику розслідування і судового розгляду саме категорії кримінальних справ, по якій і ведеться слідство. Після такої бесіди у клієнта з'явиться впевненість у завтрашньому дні, думки його стануть впорядкованими та логічними.

2. Особливо важливим є детальне роз'яснення підзахисному його процесуальних прав й при цьому слід шляхом контрольних запитань переконатися, що сказане адвокатом добре засвоєно й усвідомлено підзахисним.

3. Не менш важливо, щоб захисник просто, ясно й зрозуміло розповів підзахисному про права та обов'язки адвоката. При цьому рекомендується наголосити на існуванні спеціальних етичних норм, які покликані охороняти дотримання адвокатської таємниці. Слід акцентувати увагу клієнта на тому, що вся інформація, отримана від нього, не підлягає розголошенню, що на неї не поширюються строки давності, що з даних відомостей жодним правоохоронним органом не може бути допитаний захисник. Усе це вселить впевненість у підзахисного, що будь-яка його інформація надійно буде збережена у таємниці.

4. Після встановленого психологічного контакту, коли захисник отримав фактичну згоду на ведення справи безпосередньо від підзахисного, розпочинається та частина розмови, коли доцільним є вияснити у підзахисного: його стан здоров'я (якщо він хворіє, то, наскільки можливо, більш детально дізнатись про перебіг та діагноз хвороби), оскільки наявність тяжкого захворювання може наштовхнути захисника на думку про порушення клопотання перед органом слідства про звільнення підзахисного з слідчого ізолятора і заміну йому тримання під вартою іншим запобіжним заходом. Нарешті, захисник просить підзахисного розповісти про саму суть вчиненого злочину. Треба не лише вміти слухати підзахисного, а й своєю поведінкою засвідчити ніби співпереживання неприємностям клієнта.

5. Неприпустимим є, дошукуючись істини, спростовувати підзахисного, займати позицію слідчого, прокурора чи судді. Захисник має вірити підзахисному. Проте, коли пояснення непослідовні, суперечливі, слід в етичній формі і делікатно звернути на це увагу підзахисного. Отримання такої інформації може дати привід захисникові просити слідчого про призначення різних експертиз судово-медичної, судово-психіатричної, судово-психологічної тощо.

6. Необхідно ретельно з'ясовувати всі обставини затримання підзахисного: коли, де і за яких умов його затримано; чи чинив він опір під час затримання; чи затримано його в групі з іншими співучасниками чи одного; чи у час затримання відбувався відеозапис або фотографування; чи складався протокол про затримання і де саме, чи протокол підписувався учасниками затримання; чи роз'яснювали йому процесуальні права; чи надавався після затримання захисник, а в разі необхідності, перекладач, законний представник, педагог; чи проводилося його освідування, ким саме і як, чи складався про це протокол; чи проводилося судово-медичне освідування, хто його проводив (лікар, експерт) та чи було складено протокол; чи проводився особистий обшук, що в нього вилучено, і чи складався про це протокол та чи він його підписував; чи була явка з повинною або щиросердечне зізнання; чи давалися пояснення або показання перед відеокамерою, чи оформлявся про це протокол та підписував його підзахисний; чи допитували його в якості свідка, підозрюваного, обвинуваченого; чи, підписуючи протокол (допиту, перед тим читав його особисто чи зміст його читав слідчий; чи мав він зауваження до протоколів допиту і які саме, та ін).

Якщо адвокат знайомиться з підзахисним вже після його допиту в якості підозрюваного чи обвинуваченого, слід детально вияснити, чи він погоджувався на його перший допит без участі захисника, пам'ятаючи, що проведення допиту за наявності заяви про надання йому побачення із захисником є істотним порушенням права на захист, тому такий протокол допиту не може бути доказом при постановлені обвинувального вироку.

Бесіда адвоката з неповнолітнім підзахисним у багатьох моментах не тотожна такій бесіді з повнолітньою особою. При зустрічі адвоката з повнолітньою особою відбувається розмова між двома дорослими. Один з них - адвокат, який своїми спеціальними знаннями в галузі права має допомогти своєму підзахисному правильно зрозуміти свої права й шляхи, що ними можна їх відстоювати. При зустрічі з неповнолітнім бесіда відбувається не просто між адвокатом і підзахисним, а доросла людина розмовляє з молодшою за віком особою, яка має менший життєвий і практичний досвід. Неповнолітній має в першу чергу відчути авторитет співбесідника. Авторитет адвоката має впливати на форму і зміст розмови. Не нав'язуючи своїх думок і бажань підзахисному, адвокат водночас прагне до визнання своєї керівної ролі у визначенні законних засобів захисту.

Суворо індивідуалізуючи бесіду з кожним підзахисним, ретельно зважуючи й контролюючи кожне своє слово й дію, адвокат будує бесіду з неповнолітнім так, щоб бути добре зрозумілим неповнолітньому. Якщо по справі неповнолітньому загрожує суворе покарання, адвокат не має права цього приховувати від підзахисного. Чесність і правда мають бути засадою взаємин адвоката з підзахисним.

Уміння обрати правильну лінію взаємин із підзахисним, знайти відповідні форму й тон бесіди, увійти в довір'я й спонукати неповнолітнього до розкриття потаємних своїх думок - все це допоможе адвокатові знайти правильний шлях до захисту.

Щодо неповнолітніх, неабияке значення для адвоката має наявність у справі повних даних, що характеризують особу підзахисного. Якщо органи досудового слідства цих даних не долучили до справи й суд за своєю ініціатив цього не зробив, то прямим обов'язком адвоката є отримання розгорнутих даних, що характеризують підзахисного, з місця навчання, праці тощо.

Проводячи бесіду з неповнолітнім підзахисним, адвокатові також слід звертати увагу на стан психіки неповнолітнього. Перехідний вік неповнолітнього часто є періодом, коли, можливо, вперше, проявляється психічна хвороба (шизофренія, епілепсія) чи активізуються хронічні хвороби, які раніше менш активно себе проявляли, і, нарешті, з особливою гостротою може проявлятися вроджена чи набута психічна недостатність (психопатія, олігофренія) неповнолітнього. В деяких випадках дані про дуже низьку успішність неповнолітнього в школі, перенесені в дитинстві захворювання, травми голови тощо можуть бути підставою до постановки питання про необхідність проведення стаціонарної судово-психіатричної та психологічної експертиз.

З'ясовуючи стан психіки неповнолітнього, слід пам’ятати, що на відміну від дорослих підзахисних, які в основному самі розповідають про перенесені травми, хвороби, неповнолітні дуже неохоче про це розповідають. Адвокат мусить із максимальною обережністю виясняти сумніви що виникли в нього щодо психічного стану підзахисного Важливо пам'ятати, що винятково цінну інформацію з цього приводу можуть надати адвокатові батьки, родичі чи близькі підзахисного.

Значну роль у формуванні доказової інформації при розслідуванні кримінальних справ будь-якої категорії, відіграє така слідча дія, як допит. Більше того, жодна з кримінальних справ, що розслідується, не обходиться без цієї слідчої дії, так як лише в ході допиту можна отримати інформацію, відому іншим особам, зрозуміти ситуацію, з’ясувати обставини події. Зважаючи на це, майже кожен криміналіст – науковець у своїх працях торкався проблем тактики проведення допиту, чи то в загальнотеоретичному аспекті, чи стосовно розслідування окремих категорій справ. Ми ж ставимо за мету дослідити особливості використання тактичних приймів для проведення допиту адвокатом-захисником.

Допит належить до процесуальних дій, що проводяться органом досудового розслідування й судом по кожній кримінальній справі. Специфічні умови судової діяльності визначають великі можливості використання допиту підсудних, свідків, потерпілих для вияснення істотних обставин справи.

Допит у суді, як і на досудовому слідстві, будучи способом отримання доказів, є важливим процесуальним засобом встановлення фактичних даних, що мають доказове значення.

До предмета допиту належать всі обставини що підлягають доказуванню по кримінальній справі: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого, характер і розмір шкоди, спричиненої злочином, обставини, що сприяли вчиненню злочину. Предметом допиту можуть бути і стосунки між підсудними, потерпілим і свідками, перевірка законності процесуальних дій та інші дії, що мають значення для справи.

Предмет допиту на досудовому слідстві і судовому засіданні в принципі однаковий. Але на цих стадіях процесу він може бути і різним. На досудовому слідстві він інколи більш широкий, оскільки на початковому етапі слідства, перевіряючи декілька версій, слідчий змушений з'ясовувати обставини, котрі не стосуються справи. В подібних випадках предмет судового допиту виявляється більш вузьким, оскільки його межі охоплені лише обставинами справи, сформульованими в обвинувальному висновку. Водночас він може бути і ширшим, ніж на досудовому слідстві. Це може статися, приміром, коли суд за своєю ініціативою перевіряє нову версію, що не збігається не тільки з версією обвинувачення, але і з іншими версіями, які перевіряються при слідстві.

Процесуальна природа допиту не змінюється від того, що він проводиться в судовому засіданні, але форми і тактичні прийоми його проведення мають свої особливості, що обумовлюються специфікою судового розгляду справи.

У судовому засіданні при допиті бере участь значна кількість осіб, які мають різні процесуальні інтереси. Обстановка гласного й відкритого судового розгляду, присутність при допиті широкої аудиторії (родичі, знайомі, близькі) значно відрізняється від обстановки допиту на досудовому слідстві. Допитуваний розуміє, що всі його показання чи зміни й уточнення фіксуються у протоколі судового засідання, тоді, коли на слідстві слідчий спочатку вислуховує, а потім поступово записує основний зміст показань.

На показаннях у судовому засіданні вже помітний слід психологічних моментів. У суді, як правило, допитують тих осіб, які вже один або декілька разів були допитувані слідчим. Показання їх до моменту розгляду справи в суді проходять певні стадії формування: отримання, нагромадження її опрацювання інформації, її запам'ятовування, словесне відтворення та передача інформації при допиті слідчими; потім, протягом певного часу, повторне словесне відтворення її у суді. Щодо останнього, то свідок відтворює не лише інформацію, що сприйняв і запам'ятав у зв'язку з певними подіями, але і те, що він свідчив слідчому, тобто відбувається репродукція відтворення. До показань у суді він іноді добавляє нові факти, про які слідчому не говорив, оскільки згадав про них уже після допиту на досудовому слідстві.

Показання свідка в суді можуть неадекватно відображувати реальні події з причин, що свідок неправильно їх сприйняв, неточно й неповно запам'ятав певні факти, неправильно відтворив їх у своїх показаннях у слідчого.

Слідчий записує показання свідка так, як він їх сприймає. Розбіжності в показаннях відразу ж привертають увагу слідчого, й він намагається їх уточнити й перевірити. Незначні суперечності видаються слідчому байдужими для справи і вони ніби вислизують з-під його уваги, тим більше, що вони можуть вже не відповідати певному ходу думок слідчого, що встиг сформуватися. Можливі випадки прямого перекручення смислу показань свідка в силу того, що слідчий недостатньо правильно зрозумів суть показань свідка. Відомий російський адвокат Ф. М. Плевако у своїй промові по справі Максименка зазначав: «Звичайно або забув, що говорив раніше, якщо минуле, і з нагадуванням йому здається ймовірніше ніж пізніші показання... свідок наполягає на минулих показаннях, стверджуючи, що слідчий його не зрозумів і він підписав неправильно відтворені показання» [24, с. 85].

Характерним для протоколів допиту свідків у стадії досудового слідства є існування певного стилю. Одним стилем дають показання особи з вищою, середньою, початковою освітою і малограмотні. Слідчий мимоволі вкладає в їх (свідків) вуста свою власну, не властиву їм мову; а звідси - велика різниця в мові письмових і усних показань свідка. Інколи, порівнюючи показання свідка в суді і на досудовому слідстві, можна виявити у них суперечності, що дають привід припускати, що свідок у суді дав неправдиві показання. Але відомо, що певна причина цих протиріч – не в завідомій неправдивості показань свідка, а в неправильному сприйнятті слідчим чи неточному їх записі. Відомий російський судовий діяч П. Сергеїч із цього приводу слушно зауважив, що “слідчі акти у нас далеко не відзначаються точністю; слідчий переважно записує показання телеграфним стилем, свідок же говорить простою розмовною мовою слідчий випускає «непотрібні деталі», а свідок простодушно повторює їх, не підозрюючи, що вони можуть бути бажаними для тієї чи іншої сторони” [25, с. 47].

Захисник ретельно готується до допиту в судовому засіданні підсудного, потерпілого, свідків, експертів тощо. Допит цих осіб має свої особливості. Розглянемо їх.

Подготовка к ЕГЭ/ОГЭ
<< | >>
Источник: Захист у кримінальній справі. 2017

Еще по теме Література::

  1. Рекомендована література
  2. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
  3. СПИСОК ЛітературИ
  4. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА.
  5. Література:
  6. Література:
  7. Література:
  8. Література:
  9. Література:
  10. Література:
  11. Література:
  12. Література:
  13. Нормативні акти і література :
  14. Нормативні акти і література :
  15. Нормативні акти і література :
  16. 42. Філософія національної ідеї в українській літературі та громадсько-політичних рухах XIX-XX ст.
  17. 2.4. Виникнення суб’єктивних прав інтелектуальної власності на твори науки, літератури і мистецтва та на об’єкти суміжних прав
  18. 3.2.1. Особисті немайнові права на твори науки, літератури і мистецтва та суміжні права
  19. 3.3.2. Майнові права інтелектуальної власності на твори науки, літератури і мистецтва
  20. 4.2.1. Загальні положення